Постанова № 28623712, 09.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.13 Справа № 5015/2054/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув матеріали апеляційної скарги б/н від 31.10.2012 р. (вх. № 2049 від 06.11.2012р.) Приватного підприємства "Земсервіс",

на рішення господарського суду Львівської області від 10 липня 2012 року

у справі № 5015/2054/12 (суддя М.М.Синчук),

порушеній за позовом

Позивача: Державного підприємства "Берегометське лісомисливське господарство", смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області,

до відповідача: Приватного підприємства "Земсервіс", м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області,

про: 1) розірвання договору № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку укладеного ДП "Берегометське лісомисливське господарство" та ПП "Земсервіс"; 2) стягнення з ПП "Земсервіс" на користь ДП "Берегометське лісомисливське господарство" попередньо сплачені грошові кошти за виконання робіт у сумі 49072,00 грн. та стягнення судових витрат.

Сторони в судове засідання не прибули.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП "Документообіг господарських судів" від 06.11.2012 р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л. та судді Юрченко Я.Ю. (згідно розпорядження голови суду від 07.11.2012 р.)

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року відновлено ПП "Земсервіс" встановлений для апеляційного оскарження строк у даній справі (а.с. 96).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року прийнято апеляційну скаргу б/н від 31.10.2012 р. (вх. № 2049 від 06.11.2012р.) Приватного підприємства "Земсервіс" до провадження та розгляд справи призначено на 12.12.2012 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені (оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а.с. 99, 100).

В процесі розгялду справи судом апеляційної інстанції, ДП "Берегометське лісомисливське господарство" подано відзив на апеляційну скаргу за вх. № 7540, позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 103-104).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. (за клопотанням скаржника (а.с. 125) розгляд справи відкладено на 09.01.2013р., про що сторони були належним чином повідомлені.

У судове засідання, яке відбулося 09.01.2013р. представники сторін - не прибули.

ДП "Берегометське лісомисливське господарство" передано по факсу клопотання (вх. № 7 від 08.01.13р.) про розгляд справи без участі представника позивача.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників позивача та відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/2054/12.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Державне підприємство "Берегометське лісомисливське господарство" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 21438976, місцезнаходження юридичної особи: 59233, Чернівецька область, Винницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, буд. 55, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого станом на 13.06.12р. (а.с. 32-35) та оригіналом довідки з ЄДРЮО-ФОП серії АБ № 381091 (а.с. 105108, Статутом підприємства (нова редакція) (а.с. 109-121), Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 122).

Відповідач: Приватне підприємство "Земсервіс" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32409169, місцезнаходження юридичної особи, згідно Записів 4 - 14 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЗ № 097173: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, будинок, 1, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виданого станом на 13.06.2012р. (а.с. 27-31)

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням господарського суду Львівської області від 10 липня 2012 року у справі № 5015/2054/12 (суддя М.М.Синчук) позовні вимоги Державного підприємства "Берегометське лісомисливське господарство" до Приватного підприємства "Земсервіс" про: 1) розірвання договору № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку укладеного між ДП "Берегометське лісомисливське господарство" та ПП "Земсервіс"; 2) стягнення з ПП "Земсервіс" на користь ДП "Берегометське лісомисливське господарство" попередньо сплачених грошових коштів за виконання робіт у сумі 49072,00 грн. та стягнення судових витрат - задоволено повністю (п. 1 резолютивної частини рішення). Вирішено: розірвати договір № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку від 01.04.2011 р., укладений між Державним підприємством "Берегометське лісомисливське господарство" та Приватним підприємством "Земсервіс" (п. 2 резолютивної частини рішення). Стягнути з Приватного підприємства "Земсервіс" (адреса: вул. Шевченка, 1, м. Новояворівськ, Львівська область, Яворівський район, 81053; ідентифікаційний код 32409169) на користь Державного підприємства "Берегометське лісомисливське господарство" (адреса: вул. Центральна, буд. 55, смт. Берегомет, Вижницький район, Чернівецька область, 59233; ідентифікаційний код 21438976) 49072,00 грн. -заборгованості, 1 609,50 грн. судового збору (п. 3 резолютивної частини рішення) та стягнути з Приватного підприємства "Земсервіс" (адреса: вул. Шевченка, 1, м. Новояворівськ, Львівська область, Яворівський район, 81053; ідентифікаційний код 32409169) в дохід Державного бюджету 1073,00 грн. судового збору (п. 4 резолютивної частини рішення (а.с. 46-51).

Приватне підприємство "Земсервіс" не погоджуючись з даним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу б/н від 31.10.2012 р. (вх. № 2049 від 06.11.2012р.) на рішення господарського суду Львівської області від 10 липня 2012 року у справі № 5015/2054/12, просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та судові витрати покласти на позивача (а.с. 78-81).

Скаржник апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню, так як місцевим судом не враховано, що п. 7.1. Договору № 67/04 від 01.04.2011р. передбачено, що усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, на думку апелянта, перед тим, як звернутися з позовом до господарського суду, позивач мав врегулювати даний спір в досудовому порядку згідно із ст.ст. 5-8 ГПК України, ст. 222 ГК України, а саме: шляхом виставлення претензії, яка мала розглядатися протягом місяця, який обчислюється з дня одержання претензії. А так як позивач у претензії від 02.03.2012р. № 216 позивач визначив строк її розгляду - протягом семи календарних днів з моменту отримання даної претензії, на яку подано відповідь вих. № 20 від 12.з3.2012р. про неможливість її розгляду у зв'язку із прокурорською перевіркою, позивач не зважаючи на це, звернувся з позовом до суду.

Апелянт стверджує, що відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Такою обставиною скаржник вважає прокурорську перевірку та обшуком, яка проводився на підприємстві відповідача з 25 по 31 січня 2012р. на підставі постанови Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року, внаслідок чого було вилучено печатку, код ЄДРПОУ, опечатано кабінети та вилучено комп'ютери (системні блоки), які містили відповідну інформацію та документи діяльності Приватного підприємства "Земсервіс".

Апелянт посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, тому вважає, що відповідно до п. 6.5. Договору № 67/04 від 01.04.2011р. цей Договір може бути розірваним тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою та відповідно до ст. 188 ГК України, що було проігноровано позивачем та на що не звернув уваги місцевий суд.

Крім того скаржник обґрунтовує свою скаргу тим, що не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, в т.ч. про відкладення розгляду справи, у порядку передбаченому ст. 87 ГПК України, вважаючи при цьому, що кожна ухвала мала йому надсилатися рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

Разом з тим посилається на те, що представник відповідача не був присутнім у судовому засіданні, коли увалялося судове рішення, однак господарський суд Львівської області, в порушення ст. 87 ГПК України, не надіслав відповідачу повного рішення суду у строки та порядку визначеному цією статтею, що на думку апелянта є безумовною підставою для скасування судового рішення від 10.07.2012р. у даній справі.

Дослідивши обставини, які викладені в апеляційній скарзі, колегія суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач подав позовну заяву до господарського суду Львівської області по пошті - 16.05.2012р., що підтверджується відтиском поштового штампа на конверті (а.с. 17), яка поступила на адресу місцевого господарського суду - 24.06.12р. за вхідним № 2204 (а.с. 2).

Копія позовної заяви була скерована по пошті відповідачу за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 200, 15.05.2012р. та за адресою: 81053, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 1, Яворівського району Львівської області - 21.06.12р., рекомендованою поштою, відповідно до ст. 56 ГПК України, що підтверджується описами вкладення у поштове відправлення (а.с. 4, 43) та фіскальним поштовим чеками (а.с. 5, 42), яку відповідач отримав, під розписку, за двома адресами (а.с. 44 та а.с. 45).

Місцевим господарським судом порушено провадження у справі 25.05.2012р. (а.с. 1) розгляд справи призначено на 06.06.2012р. Вказана ухвала суду першої інстанції була надіслана сторонам (Позивачу та Відповідачу) поштовим зв'язком, рекомендованою кореспонденцією № 79014 0723725 3 з повідомленням про вручення, 30.05.12р., що підтверджується відміткою, здійсненою на зворотному боці ухвали суду про порушення провадження у справі. Ухвалу місцевого суду від 25.05.2012р. про порушення провадження у даній справі, Приватним підприємством "Земсервіс" отримано, під розписку, 21.06.12р. рекомендованою поштою № 79014 0723734 2 (а.с. 18), позивачем - 07.06.12р. рекомендованою поштою № 79014 0723725 3 (а.с. 19).

Відповідно до ст. 87 ГПК України, пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог Інструкції, є підтвердженням належного надіслання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відмітка на ухвалі господарського суду Львівської області від 25.05.2012р. про порушення провадження у справі (а.с. 1/зворот) вчинена з дотриманням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за № 75 (з подальшими змінами).

Забезпечення доставки рекомендованої пошти з повідомленням про вручення сторонам та іншим учасникам судового процесу вчиняється відповідно до постанови КМ України від 05.03.2009р. № 270 «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку» працівниками відповідних поштових відділень, а тому доставка Скаржнику/відповідачу рекомендованої кореспонденції № 79014 0723734 2 (а.с. 18) з ухвалою місцевого господарського суду від 25.05.2012р. про порушення провадження у справі лише 21.06.2012р. не може відноситися на вину господарського суду Львівської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2012р. господарський суд Львівської області постановив ухвалу у справі № 5015/2054/12 (а.с. 21), якою в порядку статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.06.2012р. (п. 1 резолютивної частини ухвали). Зазначена ухвала була скерована на адресу сторін, 07.06.12р., що підтверджується відміткою, здійсненою на зворотному боці ухвали суду про відкладення розгляду справи (а.с. 21/зворот). Відмітка суду оформлена з дотриманням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за № 75 (з подальшими змінами).

Відповідно до приписів вищевказаної Інструкції, ухвали про відкладення розгляду справи (крім: ухвал про порушення провадження у справі, ухвал, які приймаються за наслідками розгляду справи по суті, повне рішення) надсилаються сторонам рекомендованим листом без повідомлення про вручення.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 19.06.2012р. розгляд справи було відкладено на 10.07.2012р. (а.с. 37-38). Ухвала місцевого суду була відправлена сторонам по пошті 20.06.12р., що підтверджується відміткою, здійсненою на зворотному боці ухвали суду про відкладення розгляду справи (а.с. 38). Вказана відмітка оформлена з дотриманням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за № 75 (з подальшими змінами).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи № 5015/2054/12 господарським судом Львівської області, та не позбавлений був права, в порядку визначеному статтею 22 ГПК України знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, тощо.

З огляду на наведене доводи апелянта/відповідача про те, що він був неналежним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи господарським судом Львівської області є необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу твердження скаржника про те, що так як представник відповідача не був присутнім у судовому засіданні, ПП «Земсервіс» в порушення ст. 87 ГПК України, у встановлений цією статтею строк, господарським судом не надсилалася копія повного рішення у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача, 12.07.2012р., особисто, отримав копію повного рішення у справі, згідно поданої через канцелярію місцевого суду заяви (вх. № 15109/12 від 10.07.12р.), а відповідачу, місцевим господарським судом, копія повного тексту судового рішення скерована по пошті, 13.07.12р., що підтверджується відміткою суду на зворотному боці повного рішення (а.с. 51/зворот) та Реєстром № 971 на відправлення рекомендованої кореспонденції та фіскальним поштовим чеком № 3372 (докази - в матеріалах справи).

Як зазначено вище у цій постанові, забезпечення доставки рекомендованої пошти з відповідними процесуальними документами суду сторонам проводилося через відділення поштового зв'язку, відтак неналежне виконання працівниками пошти обов'язків з доставки пошти не може покладатися на вину господарського суду Львівської області.

Є безпідставними твердження апелянта/відповідача, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм процесуального права, так як спір не було врегульовано у досудовому порядку, а саме: шляхом попередніх переговорів між сторонами (п. 7.1. Договору № 67/04 від 01.04.2011 р.), пред'явлення претензії та її розгляду у місячний строк (ст.ст. 5-8 ГПК України та ст. 222 ГК України), оскільки зазначене твердження суперечить ст.ст. 8, 13, 55, 124 Конституції України, Рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 зі справи 1-2/2002, постанові Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», а також судовій практиці визначеній в Інформаційному листі ВГС України від 30.08.2002 р. № 01-8/978 «Про рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002», п. 40 Інформаційного листа ВГС України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спорку, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист, яке, в свою чергу, не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Як зазначено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо досудового врегулювання спору викладена також у п. 3.17.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Апелянт апеляційну скаргу обґрунтовує також тим, що рішення місцевого суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, так як задоволено позовні вимоги позивача в частині розірвання договору № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку укладеного між ДП "Берегометське лісомисливське господарство" та ПП "Земсервіс" без дослідження судом першої інстанції дотримання сторонами приписів ч. 1 ст. 651 ЦК України, п. 6.5. Договору № 67/04 від 01.04.2011р., ч. 1 статті 206 та статті 188 ГК України.

Стаття 188 ГК України узгоджуються з приписом ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як випливає із висновків апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі (позиція 3 описової частини скарги) місцевий суд зобов'язаний був відмовити позивачу у задоволенні позову щодо розірвання договору, в основному, з тих підстав, що сторонами не було дотримано правил, встановлених ст. 188 ГК України, якою визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Однак, в цій частині, висновок апелянта/відповідача не можна визнати правильним з огляду на таке.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002р. визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Верховним Судом України з посиланням на зазначене рішення Конституційного Суду України також зазначалося, що недотримання вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє господарюючого суб'єкта права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд.).

Відповідну правову позицію викладено також в Інформаційних листах ВГС України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України» від 15.01.2010 № 01-08/12); «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011; від 13 липня 2012р. № 01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», постанові Вищого господарського суду України від 29.03.2011 у справі № 22/110.

З огляду на наведене, апеляційна інстанція не приймає до уваги твердження заявника про неправомірне звернення позивача безпосередньо до суду з вимогою про розірвання договору № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку укладеного між ДП "Берегометське лісомисливське господарство" та ПП "Земсервіс" без попереднього направлення відповідної пропозиції, оскільки норми ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За таких обставин цілком обґрунтованим є висновок місцевого суду, який викладено у рішенні від 10.07.2012р. у справі № 5015/2054/12 щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку укладеного між ДП "Берегометське лісомисливське господарство" та ПП "Земсервіс".

Колегією суду не приймаються посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (позиція 2 описової частини апеляційної скарги).

Такою обставиною скаржник вважає прокурорську перевірку та обшуком, які проводилися на підприємстві відповідача з 25 по 31 січня 2012р. на підставі постанови Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року, внаслідок чого було вилучено печатку відповідача, код ЄДРПОУ, опечатано кабінети та вилучено комп'ютери (системні блоки), які містили відповідну інформацію та документи діяльності Приватного підприємства "Земсервіс", оскільки зазначені скаржником в апеляційній скарзі обставини не є непереборною силою в розумінні статті 617 ЦК України.

Непереборною силою називається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (форс-мажор), яку можна відвернути в даних умовах, подія. Такою подією може бути стихійне лихо (землетрус і т.п.) або соціальні явища (страйки тощо).

Порушення зобов'язання за відсутності вини називається випадком. Для того, щоб довести наявність випадку, особа має довести відсутність своєї вини.

Прокурорська перевірка та обшук на підприємстві відповідача з 25 по 31 січня 2012р. на підставі постанови Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2012 року, не є непереборною силою, невідворотною за даних умов подією (форс-мажором) та не спростовує відсутності вини відповідача у неналежному виконанні зобов'язань за договором № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку укладеного між ДП "Берегометське лісомисливське господарство" та ПП "Земсервіс".

Апелянт доказів в розумінні ст. 33, 34 ГПК України про наявність на підприємстві відповідача непереборної сили або невідворотної за даних умов події - не представив, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, сторонами у справі було укладено Договір № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку від 01.04.2011 р. (надалі -Договір) (а.с. 6-7).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

За умовами цього Договору (п. 1.1.), Виконавець (відповідача - у справі) зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи та виготовлення документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (далі - роботи) для Державного підприємства "Берегометське лісомисливське господарство", орієнтованою площею 2453,6га, землі якого розташовані на території Мигівської; Берегометської сільських рад Вижницького району Чернівецької області, а замовник (позивач у справі) -прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість робіт за цим Договором становить 98 144,00 грн. у тому числі ПДВ - 16 357,33 грн., розрахунок, згідно кошторису на виконання робіт (додаток до Договору (а.с. 8).

Згідно п. 2.2. Договору до початку робіт замовник перераховує на рахунок виконавця аванс в розмірі 50% вартості робіт згідно п. 2.1. Договору.

На виконання умов Договору (п. 2.2.) позивач, 24.06.2011 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1637 від 24.06.2011 р. та 01.07.2011 р. - в сумі 29072,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1707 від 01.07.2011 р., на загальну суму 49 072,00 грн. (а.с. 9, 10).

Відповідно до п. 4.1. Договору, початком робіт вважати дату проплати авансу на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4.3. Договору, строк виконання робіт становить 8 місяців з дня проплати авансу.

Таким чином, роботи, передбачені у п. 1.1. Договору, повинні бути виконанні протягом періоду встановленого в п. 4.3. Договору, а саме: з 01.07.2011 р. по 01.03.2012 р.

02.03.2012 р. позивач направив відповідачу претензію за № 216 (а.с. 11) по пошті (а.с. 12,13), в якій вимагав від відповідача, добровільно, протягом семи календарних днів, з моменту отримання претензії, виконати зобов'язання передбачені п.1.1.Договору, або, добровільно, повернути суму коштів в розмірі 49072,00 грн., яка була оплачена позивачем на виконання п. 2.2. Договору.

Листом-відповіддю за вих. № 20 від 12.03.2012 р. (а.с. 14) відповідач повідомив позивача про неможливість виконання умов претензії від 02.03.2012 р. у зв'язку з проведенням слідчих дій прокуратурою Львівської області.

Відповідно до п. 5.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Згідно з п. 5.2. Договору, порушення Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3. Договору строк виконання робіт становить 8 місяців з дня проплати авансу.

З матеріалів справи вбачається та місцевим судом встановлено, що на виконання умов Договору (п. 2.2.) позивач, 24.06.2011 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1637 від 24.06.2011 р. та 01.07.2011 р. - в сумі 29072,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1707 від 01.07.2011 р., на загальну суму 49072,00 грн.

Отже, роботи, передбачені в п. 1.1. Договору, повинні бути виконанні відповідачем протягом періоду, який встановлений п. 4.3. Договору, а саме: з 01.07.2011 р. по 01.03.2012 р.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено місцевим судом, відповідач (апелянт), не виконав своїх зобов'язань за даним Договором у строки та на умовах вказаного Договору, доказів виконання умов Договору не представив ні місцевому суду, не долучив таких доказів і до апеляційної скарги, авансових платежів в сумі 49072,00 грн., які були йому сплачені позивачем, згідно з умовами цього Договору, не повернув (а.с. 78-82).

З огляду на наведене, колегія суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про розірвання договору № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, укладеного між Державним підприємством "Берегометське лісомисливське господарство" та Приватним підприємством "Земсервіс", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зазначений договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, а відповідачем не представлено суду доказів виконання робіт передбачених Договором, висновок місцевого суду, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача попередньо сплачених грошових коштів за виконання робіт, у сумі 49072,00 грн. підлягають до задоволення, є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду в частині обґрунтування покладення на відповідача судового збору, оскільки згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як встановлено місцевим судом, позивачем до матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № 1261 від 14.05.2012 р. про сплату судового збору за майнову вимогу на суму 1609,50 грн. (а.с. 16).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати. Судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру становить 1073,00 грн.

Місцевим судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази сплати судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, а саме: за розірвання договору № 67/04 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку від 01.04.2011 р., укладеного між Державним підприємством "Берегометське лісомисливське господарство" та Приватним підприємством "Земсервіс" (п. 1 прохальної частини позову).

Частиною другою ст. 49 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи наведене, місцевий суд прийшов до висновку, що судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача в частині як майнового, так і немайнового спору, оскільки спір виник з вини відповідача. Судовий збір в сумі 1073,00 грн. за вирішення спору немайнового характеру стягнув з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Інші покликання апелянта/відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суду не приймаються, оскільки є недоведеними належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2012р. у справі № 5015/2054/12 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2012 року у справі № 5015/2054/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.