Рішення № 28623509, 07.12.2012, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2012 р. Справа № 1/89/5022-918/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Ю.О. Чопко

Розглянув справу

За позовом Приватного малого підприємства "Партнер", вул. С. Будного, 4А, м. Тернопіль

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", вул. Автозаводська, 54/19, м.Київ

За участю представників від:

Позивача: Куликовська Галина Михайлівна, представниця за довіреністю.

Відповідача: Паньков Олександр Павлович, представник за довіреністю.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Суть справи:

Приватне мале підприємство "Партнер" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про тлумачення змісту правочину, а саме, укладеного між сторонами Договору Іпотеки від 26 жовтня 2007 року (надалі -Договір Іпотеки).

14 листопада 2012р. позивач подав до суду заяву про доповнення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 07.11.2012р. порушено провадження у даній справі. Розгляд справи призначено на 21.11.2012р. В судовому засіданні було оголошено перерву з метою надати можливість представнику відповідача ознайомитися із заявою позивача про доповнення позовних вимог.

У судовому засіданні 21.11.2012р. представник відповідача заявив клопотання про передання матеріалів справи за підсудністю -до господарського суду м. Києва. Суд клопотання відхилив. Відповідно до ч.4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частини першої -третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу. Як видно з матеріалів справи, спірний договір іпотеки від імені публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" був укладений заступником директора Тернопільської філії банку Осівим П.В. Адреса для листування вказана -місто Тернопіль, вул. Білецька, 1а (п.7.1. Договору). Отже, у спірних правовідносинах банк був представлений саме відособленим підрозділом -Тернопільською філією. Територіальна підсудність справи господарському суду Тернопільської області визначена правильно.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Посилаючись на те, що сторони Кредитного договору і Договору Іпотеки не співпадають, оскільки Договір Іпотеки укладений між банком і третьою особою -майновим поручителем. Відтак, внесені до Кредитного договору зміни не можуть автоматично означати збільшення відповідальності позивача - майнового поручителя. Вважає, що Договір Іпотеки вимагає письмової згоди іпотекодавця -майнового поручителя -у випадку зміни розміру, строку чи порядку виконання основного зобов"язання.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву. Вважає, що укладений між сторонами Договір Іпотеки відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про іпотеку", яка допускає збільшення розміру основного зобов"язання у тих випадках, коли воно прямо передбачене іпотечним договором. Вважає, що позивач домагається не тлумачення правочину, а фактично зміни пунктів Договору Іпотеки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників судового процесу, суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступних мотивів:

Згідно п.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарських судів віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, розірванні і виконанні господарських договорів, та на інших підставах. Відповідно до ч. 2 ст.213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Отже, тлумачення правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину (п.3 листа Вищого господарського суду від 11.04.2005р. "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

26 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", як Іпотекодержателем та приватним малим підприємством "Партнер" як Іпотекодавцем був укладений Договір Іпотеки, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав в іпотеку нежитлове приміщення в забезпечення зобов"язань Боржника -Куликовської Галини Михайлівни -по Основному договору -кредитному договору №11/438-к від 26 жовтня 2007 року.

Пунктом 1.3. Договору Іпотеки визначено, що:

Іпотекодавець та Іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами Основного договору, що обумовлює основне зобов"язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов"язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим Договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов"язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього Договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов"язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку їх виконання у випадках, передбачених умовами договору, що обумовлює основне зобов"язання. Сторони підтверджують, що іпотекою за цим Договором забезпечується також і розмір зобов"язань, строк і порядок його виконання, який може бути змінено відповідно до вищевказаного Основного договору, що обумовлює основне зобов"язання.

Далі, в п.2.1.3. Договору Іпотеки сторони погодили наступне:

Відповідно до Закону України "Про іпотеку" Сторони погодили, що протягом строку дії Договору у випадку зміни розміру зобов"язання та/або зміни термінів виконання основного зобов"язання, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов договору, що обумовлює основне зобов"язання, відповідні зміни будуть вноситися лише в такий договір, що обумовлює основне зобов"язання та не потребують внесення змін до цього Договору шляхом укладення додаткової угоди до нього.

Відповідно до ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.637 ЦК України визначено, що тлумачення умов договору здійснюється у відповідності до ст.214 цього Кодексу.

В силу приписів ст.213 ЦК України зміст правочину можу бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з"ясувати зміст окремих частин правочину, їх зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частинами третьої ст.213 ЦК України, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з вищевикладеного суд тлумачить спірні пункти Договору Іпотеки виходячи з їх буквального змісту.

У п.2.1.4. Договору Іпотеки говориться, що сторони при укладенні договору виходили з положень Закону України "Про іпотеку". Саме в контексті цього закону слід тлумачити даний правочин.

Розмір забезпечуваних іпотекою зобов"язань визначається статтею 7 Закону України "Про іпотеку". В частині 1 цієї статті говориться:

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов"язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов"язання.

Суд вважає, що пославшись у відповідному пункті свого договору на Закон "Про іпотеку" сторони мали на увазі саме ст. 17 цього Закону, оскільки саме вона встановлює можливість зміни (збільшення) суми забезпечуваного зобов"язання, тобто, повністю кореспондує з предметом регулювання пункту 2.1.4. Договору Іпотеки.

Аналіз ст. 17 Закону України "Про іпотеку" показує, що будь-яке збільшення розміру відповідальності іпотекодавця можливе за умови, що таке збільшення прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов"язання, тобто, в нашому випадку, Основного договору - Кредитного договору №11/438-к від 26 жовтня 2007р.

З урахуванням цієї законодавчої вимоги стають зрозумілими також положення п.1.3. Договору Іпотеки. Там зазначено, що обидві сторони -як Іпотекодержатель, так і Іпотекодавець -ознайомлені з усіма умовами Основного договору. Раз з усіма, значить і з тими умовами, які прямо передбачають можливість зміни основного зобов"язання. Ознайомившись з умовами збільшення своєї відповідальності і підтвердивши це в тексті нотаріально посвідченого договору Іпотекодержатель-позивач не може претендувати на право, аби його повідомляли про кожен фактичний випадок збільшення його відповідальності. Про це не йдеться ні в тексті Договору Іпотеки, ні в Законі України "Про іпотеку". Ще менше обґрунтоване тлумачення позивача, згідно з яким збільшення обсягу його відповідальності можливе лише за наявності його згоди. Такої згоди не вимагає Закон України "Про іпотеку". Щодо Договору Іпотеки, то він містить прямо протилежне положення, а саме -п.2.1.4. говорить про відсутність необхідності вносити до договору будь-які зміни.

Таким чином, суд доходить висновку, що, у відповідності до ст.17 Закону України "Про іпотеку", укладений між сторонами Договір Іпотеки забезпечує як наявні на час виконання вимоги, так і будь-яке інше збільшення цієї суми, за умови, що таке збільшення було прямо передбачене умовами Основного договору. При виконанні цієї умови будь-яке повідомлення Іпотекодавця про зміну розміру його зобов"язань не вимагається, так само як не вимагається його на це згода.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 81, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Розтлумачити сторонам, що положення п.п. 1.3. і 2.1.4. укладеного між ними договору іпотеки від 26.10.2007 року слід розуміти таким чином, що іпотекою забезпечуються також і зобов"язання зі зміненим розміром, строком чи порядком їх виконання, якщо така зміна була прямо передбачена умовами договору, що обумовлює основне зобов"язання.

У такому випадку повідомлення іпотекодавця про зміну забезпеченого зобов"язання не вимагається.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 21133352) в користь Приватного малого підприємства "Партнер" (м. Тернопіль, вул. Степана Будного,4А, код 21167201) 536 (п"ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. в часткове повернення сплаченого судового збору.

Протягом десяти днів з дня складання повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.

Повний текст рішення виготовлено 12 грудня ц.р.

Суддя Ю.О. Чопко