Рішення № 28623433, 04.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.13 Справа№ 5015/4629/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М. Скірі, розглянув справу

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія -Новий Розділ», м. Новий Розділ, Львівської області;

про стягнення: 14036 грн. 13 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Денькович М.І. -представник на підставі довіреності № 50 від 03.01.2013 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 07.11.2012 року порушено провадження у справі за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Закритого акціонерного товариства «Енергія -Новий Розділ»про стягнення 14036 грн. 13 коп. Розгляд справи призначено на 26.11.2012 року. З огляду на неявку представників сторін та їх клопотання розгляд справи було відкладено на 17.12.2012 року.

В судовому засіданні 17.12.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов в повному обсязі. Відповідач подав клопотання (№ 5138 від 14.12.2012 року) про відкладення розгляду справи для надання йому можливості погашення боргу. Позивач проти відкладення не заперечував. Судом відкладено розгляд справи на 04.01.2013 року.

В судове засідання 04.01.2013 року позивач не з'явився. Відповідачем подано клопотання про припинення розгляду справи з огляду на погашення ним суми основної заборгованості. В задоволенні нарахованих пені та річних відповідач просить відмовити.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник відповідача відмовився.

Суть спору: Спір виник між позивачем та відповідачем у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем.

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі по тексту рішення -позивач) звернулася до господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія -Новий Розділ» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 14036 грн. 13 коп. заборгованості, з яких: 12847 грн. 76 коп. сума основного боргу за спожитий газ, 963 грн. 97 коп. пені та 224 грн. 40 коп. 3% річних.

Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 22/10-ТЕ-1015-Н (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Позивач також вказує, що умови договору відповідач виконав лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 12847 грн. 76 коп. та просить суд стягнути з відповідача на його користь 963 грн. 97 коп. пені та 224 грн. 40 коп. трьох процентів річних.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

08.10.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальником згідно з договором) та Закритим акціонерним товариством «Енергія -Новий Розділ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія -Новий Розділ (покупцем згідно з договором), було укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 22/10-ТЕ-1015-Н.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ (надалі -гад) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 13060,0 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: жовтень 3310,0 тис. куб. м.; листопад 4550,0 тис. куб. м.; грудень 5200,0 куб. м. Разом 13060,0 куб. м.

На виконання договірних зобов'язань позивачем поставлено відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2010 року в обсязі 3740,789 тис. куб. м. на суму 4897440,96 грн., від 30.11.2010 року в обсязі 3255.643 тис. куб. м. на суму 4262287,82 грн., від 31.12.2010 року в обсязі 5316,333 тис. куб. м на суму 6960143, 16 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі актів приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем не здійснено повну оплату поставленого газу, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем на момент звернення до суду із позовом становила 12847 грн. 76 коп. Дана сума відповідачем визнана та погашена в процесі розгляду справи господарським судом, що підтверджено платіжним дорученням № 15319 від 03.01.2013 року на суму 12847 грн. 76 коп.

Відповідно до п. 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми основної заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.3.1 договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року, ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України позивач нарахував відповідачу 963 грн. 97 коп. пені за період з 01.05.2012 року по 31.10.2012 року та відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України -224 грн. 40 коп. трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.04.2012 року по 31.10.2012 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами у позовній заяві, відзиві та в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку встановлені договором.

Відповідно до п. 13 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729, постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100-відсоткової оплати грошовими коштами. Відповідно до п. 2 вказаної постанови, споживачі, які не уклали договір про закупівлю природного газу та/або не здійснюють розрахунків за використаний природний газ і послуги з його транспортування, обмежуються у газопостачанні або відключаються від газових мереж у встановленому порядку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 08.10.2010 року між сторонами було укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 22/10-ТЕ-1015-Н, відповідно до п. 1.1 якого покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Поданий позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідачем не заперечувався та не спростовувався, математично розрахований правильно.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми основної заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В судовому засіданні 04.01.2013 року відповідачем подано відзив № 56 від 03.01.2013 року, відповідно до якого він просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості з огляду на її погашення, та відмовити в частині стягнення пені та річних. Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання в частині відмови в стягненні пені та річних з огляду на наступне.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами пункту 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми основної заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити або розстрочити виконання рішення (п. п. 3, 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Проте, суд звертає увагу на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання, наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий фінансовий стан відповідача, а також неперевищення розрахованої позивачем за умовами договору пені розміру збитків, не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені пені. Також суд звертає вагу і на те, що відповідачем не наведено жодних підстав, які могли б звільнити його від відповідальності у вигляді неустойки.

Враховуючи наведене, а також п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, який надає право суду приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 12847 грн. 76 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача, задоволити позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 963 грн. 97 коп. пені.

Щодо нарахованих позивачем 224 грн. 40 коп. річних то, оскільки визначені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції та три проценти річних не є неустойкою (штрафом, пенею), то суд не наділений правом їх відмови чи зменшення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49 п.1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія -Новий Розділ»(81652 м. Новий Розділ, вул. Грушевського,37, код ЄДРПОУ 33525073) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) 963 грн. 97 коп. пені, 224 грн. 40 коп. трьох процентів річних та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія -Новий Розділ»(81652 м. Новий Розділ, вул. Грушевського,37, код ЄДРПОУ 33525073) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827) 12847 грн. 76 коп. боргу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.01.2013 року.

Суддя Р. Матвіїв