YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Донецька область

/

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ухвала суду № 2862165, 23.09.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення

23.09.2008

Номер справи

22-а-10048/08

Номер документу

2862165

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції - суддя Христофоров А.Б. Доповідач - Г.А. Колеснік

Донецький окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-9116/08

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

23 вересня 2008 року Справа 22-а-10048/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колеснік Г.А.,

суддів: Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.

при секретарі: Агейченковій К.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Хоминська М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Калінінської в м. Донецьку ради - про визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати вимоги п. 13 ст. 20 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції 1995 року,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Калінінської в м. Донецьку ради щодо визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати вимоги п. 13 ст. 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції 1995 року по безплатному забезпеченню його автомобілем.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Калінінської в м. Донецьку ради щодо визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати вимоги п. 13 ст. 20 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції 1995 року відмовлено.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду вислухавши позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню с наступних підстав.

Позивач належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 06 березня 2007 року. З 13.01.1995 року по 06.03.2000 року позивач був інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до довідки НОМЕР_2 від 13.01.1995 року. З 06.03.2000 року по лютий 2007 року ОСОБА_1 мав 3 групу інвалідності, що не спростовується сторонами.

Відповідно до п. 13 ст. 20 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до 1 категорії надаються такі компенсації та пільги: позачергове безплатне забезпечення автомобілем ЗАЗ-968 (при наявності відповідних медичних показань або інвалідності 1, 2 групи, а також відсутності в особистому користуванні автомобіля). За бажанням інваліда йому може бути позачергово продано автомобіль іншої марки з оплатою різниці у вартості, якщо протягом семи років перед зверненням він не купував новий автомобіль.

Факт наявності у позивача відповідних медичних показань станом на 18.01.1995 року підтверджується висновком медичної комісії, де зазначено, що ОСОБА_1 годен до керування транспортним засобом (без права роботи по найму) максимальна вага яких не перевищує 3500 кг. Строк зазначеної довідки - 2 роки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був поставлений на облік 07.02.1995 року за № 1180, як особа, яка має право на позачергове безплатне забезпечення автомобілем.

Відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням і авто колясками , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.1992 року № 62 (далі - Порядок), (чинний до 08.09.1997 року), забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням і мотоколясками здійснюється за місцем їх постійного проживання Мінсоцзабезом України, управліннями та відділами соціального забезпечення Ради Міністрів Кримської АРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів у межах виділених для цього фондів зазначеного транспорту.

Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням і мотоколясками є висновок обласної, у містах Києві та Севастополі - центральної міської, м. Сімферополі - Кримської медико-соціальної експертної комісії (облМСЕК, ЦМСЕК, КМСЕК) про наявність у інваліда медичних показань для їх одержання, а також посвідчення на право водіння автомобіля з ручним керуванням або мотоколяски (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 10 Порядку інваліди війни і прирівняні до них за пільгами інваліди, інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), а також інші інваліди, які мають право на безплатне забезпечення автомобілем „Запорожець”, але не одержали його за їх бажанням або через наявність протипоказань до водіння і відсутність членів сім'ї або осіб, які могли б керувати автомобілем, одержують щороку грошову компенсацію на транспортне обслуговування у розмірах, встановлених Мін соцзабезом, Мінфіном України і Фондом України соціального захисту інвалідів.

Судом першої інстанції встановлено факт одержання позивачем компенсації на транспортне обслуговування за 1995 та 1996 роки, який ним не заперечувався.

Відповідно до п. 13 ст. 20 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(зі змінами, внесеними Законом України від 06.06.1996 року № 230/96), позачергове безплатне забезпечення автомобілем (марка автомобіля визначається Кабінетом Міністрів України) інвалідів 1 групи, а також інвалідів 2 групи у разі наявності відповідних медичних показань. Інваліди 2 групи за відсутності медичних показань мають право на забезпечення автомобілем у порядку загальної черги для всіх категорій інвалідів. За бажанням інваліда він може бути забезпечений автомобілем іншої марки з оплатою різниці у вартості. Забезпечення автомобілем провадиться, якщо інвалід не має в особистому користуванні автомобіля та за умови, що протягом семи років перед зверненням інвалід не купував нового автомобіля.

Вищенаведені вимоги були передбачені також Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України ввід 08.09.1997 року № 999.

У матеріалах справи наявні листи Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у місті Донецьку ради від 01.10.2007 року № 4478, яким на підставі листа Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації повідомлено позивача про знаходження його на обліку для отримання спеціального автотранспорту станом на 27.09.2007 року та Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації від 29.10.2007 року № 07/вх/01н/678, яким повідомлено Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у місті Донецьку, про зняття позивача з обліку, у зв'язку з встановленням йому 3 групи інвалідності та відсутності медичних показань.

З матеріалів справи також вбачається, що дія медичної довідки (висновку) № 8, виданої на ім'я ОСОБА_1, згідно якої позивач годен до керування транспортним засобом (без права роботи по найму) максимальна вага яких не перевищує 3500 кг., закінчилася 18.01.1997 року, тому Головним управлінням праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації на адресу позивача було направлено листа, яким запропоновано пройти обласну транспортну МСЕК для встановлення медичних показань для забезпечення автомобілем, але медична комісія позивачем пройдена не була, що ним не заперечується. У зв'язку з встановленням ОСОБА_1 у 2000 році 3 групи інвалідності, його було знято з обліку на забезпечення автомобілем.

Позивачем не оскаржуються дії відповідача по зняттю його з обліку на безплатне забезпечення автомобілем. Не оскаржує він і бездіяльність відповідача по поновленню його на обліку для безплатного забезпеченням автомобілем з 27.02.2007 року, коли йому було знов встановлена друга інвалідності.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо неприйняття посилання позивача на можливість виконання п.13 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції 1995 року) протягом 1995-2000 років, погоджує позицію суду першої інстанції щодо відсутності порушення права позивача у межах позовних вимог внаслідок помилок при наданні відповідачами відповідей ОСОБА_1

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що відповідачі у справі як суб'єкти владних повноважень, діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом, у зв'язку із чим суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Г.А. Колеснік

Д.В. Ляшенко

Л.В. Ястребова