Ухвала суду № 28621166, 20.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д. П.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"20" листопада 2012 р. Справа № 2а/1770/2442/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позвача: Янчук В.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Технорембуд" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Приватне підприємство «Технорембуд» звернулося до суду з даним адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0, від 01.10. 2009 р. № 0003512342/1, від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2, від 22.02. 2010 р. № 0003512342/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 99095,10грн., у т.ч. 66700,00грн. - основний платіж, 32395,10грн. - штрафні (фінансові) санкції, та від 07.08.2009р. №0003522342/0; від01.10.2009р. №0003522342/1, від 14.12.2009р. №00035222342/2, від 22.02.2010р. №0003522342/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 80040,66грн., у т.ч. 53360,44грн. - основний платіж, 26680,22грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01. 2011 року у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Технорембуд» до Державної податкової інспекції у м. Рівне відмовлено повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04. 2011 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01. 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04. 2012 року вищезазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 07.08. 2009 року за № 0003512342/0, № 0003522342/0, від 01.10. 2009 року за № 0003512342/1, № 0003522342/1, від 14.12. 2009 року за № 0003512342/2, № 0003522342/2 та від 22.02. 2010 року за № 0003512342/3, № 0003522342/3.

Крім того, присуджено на користь позивача Приватного підприємства "Технорембуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Рівне, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Технорембуд" ( далі - ПП"Технорембуд") 31.07. 2009р. Державною податковою інспекцією у м. Рівне було складено акт № 994/23-100/31479078 (т. 1 а.с. 20-51), у якому зафіксовано порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 66700,00грн., у т.ч. 2 кв. 2008р. - 19651,00грн., 3 кв. 2008р. - 47049,00грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 53360,44грн., у т.ч. по періодах: у сумі 15721,24грн. - червень 2008р., у сумі 37639,20грн. - вересень 2008р.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.08.2009р. №0003512342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 99095,10грн., у т.ч. 66700,00грн. - основний платіж, 32395,10грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від07.08.2009р. №0003522342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 80040,66грн., у т.ч. 53360,44грн. - основний платіж, 26680,22грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 8, 10).

Позивачем було оскаржено вказані повідомлення-рішення до ДПІ у м. Рівне, ДПА в Рівненській області та ДПА України.

Рішенням від 30.09. 2009 р. № 43017/25-09 ДПІ у м. Рівне скаргу ПП «Технорембуд» залишено без задоволення (т. 1 а.с. 52-54) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2009р. №0003512342/1, від 01.10.2009р. №0003522342/1 (т. 1 а.с. 12,107).

За розглядом повторної скарги ПП «Технорембуд» рішенням ДПА в Рівненській області від 04.12. 2009 р. № 22755/25-16/321 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0 про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 99095,10грн. та від 07.08. 2009 р. № 0003522342/0 про визначення зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 80040,66грн., рішення ДПІ у м. Рівне від 30.09. 2009р. № 43017/25-09 про розгляд первинної скарги залишені без зміни, а повторна скарга - без задоволення (т. 1 а.с. 55-58). ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2, від 14.12. 2009 р. № 003522342/2 (т. 1 а.с. 16,108).

Рішенням ДПА України від 11.02. 2010 р. № 1315/6/25-0115 за розглядом повторної скарги ПП «Технорембуд» податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0, від 07.08. 2009 р. № 0003522342/0, від 01.10. 2009р. № 0003512342/1, від 01.10. 2009 р. № 0003522342/1 та рішення ДПА в Рівненській області від 04.12. 2009 р. № 22755/25-16/321 про розгляд повторної скарги, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2, від 14.12. 2009 р. № 0003522342/2 залишені без змін, а повторна скарга - без задоволення (т. 1 а.с.59-62). ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.02. 2010 р. №0003512342/3, від 22.02.2010р. №0003522342/3 (т. 1 а.с. 73,74).

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження, розмір визначеного позивачу зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств залишено без змін.

У ході перевірки ПП «Технорембуд» податковим органом встановлено, що позивач у порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включив до складу валових витрат витрати в сумі 266802,00 грн. по правочинах, вчинених позивачем з ТОВ «Арма-Строй», які відповідач вважає нікчемними, та в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 53360,00 грн., сплачену ТОВ «Арма-Строй»в ціні за послуги підряду по нікчемних правочинах.

З відомостей, відображених в акті перевірки, вбачається, що підставою для винесення спірних рішень стали висновки про те, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати в сумі 266802,00 грн., у т.ч. за 2кв. 2008 року 78606,00 грн., за 3кв. 2008 року - 188196,00 грн. та до податкового кредиту - суму ПДВ у наступних розмірах: червень 2008 року 15721,00 грн., вересень 2008 року 37639,00 грн., сплачені позивачем по операціях з ТОВ "Арма-Строй». Вказані висновки зроблені у зв'язку з тим, що:

1) посадові особи ТОВ «Арма-Строй» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

2) контрагентом позивача (ТОВ «Арма-Строй») не сплачено до Державного бюджету України суми ПДВ;

3) валові витрати позивача не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З такими висновками податкового органу погодитись не можна.

Судом встановлено, що між ПП «Технорембуд» (замовник) та ТОВ «Арма-Строй»(підрядник) було укладено договори підряду на виконання робіт по реконструкції ПЛЕП з ізольованим проводом на об'єктах ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»у Васильківському та Броварському районі Київської області від 27.06. 2008 р. № 25 та від 05.05. 2008 р. № 21, відповідно до яких підрядник зобов'язаний виконати роботи за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти до оплати згідно актів форми № КБ-2в роботи з реконструкції ПЛЕП (а.с.133-136, 152-156).

На виконання вищевказаних договорів підряду ТОВ «Арма-Строй»передано до оплати наступні акти виконаних робіт на суму 266802,20грн., у т.ч. ПДВ 53360,44грн.:

- від 30.09. 2008 р. на суму 188196,00грн., ПДВ 37639,20грн.;

- від 30.06. 2008 р. на суму 40524,20грн., ПДВ 8104,84грн.;

- від 30.06. 2008 р. на суму 38082,00грн., ПДВ 7616,40грн.

Позивачем до складу валових витрат віднесено суми згідно з актами виконаних робіт за відповідні періоди в сумі 266802,00грн., у т.ч.:

- 2 кв. 2008 року в сумі 78606,00грн.;

- 3 кв. 2008 року в сумі 188196,00грн.

На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Арма-Строй»виписані податкові накладні:

- № 5-2909 від 29.09. 2008 р. на суму 225835,20грн., у т.ч. ПДВ 37639,20грн.;

-№ 1-0206 від 02.06. 2008 р. на суму 45698,40грн., у т.ч. ПДВ 7616,40грн.;

-№ 7-2406 від 24.06. 2008 р. на суму 48629,04грн., у т.ч. ПДВ 8104,84грн.

На підставі вказаних податкових накладних ПП «Технорембуд»до складу податкового кредиту включені наступні суми податку на додану вартість за відповідні періоди:

- червень 2008 року в сумі 15721,24 грн.

- вересень 2008 року в сумі 37639,20 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 р. № 334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як убачається з досліджених матеріалів справи, позивачем доведено використання придбаних у ТОВ «Арма-Строй»підрядних робіт у своїй господарській діяльності. Надані суду копії договорів підряду, актів виконаних робіт (т. 1 а.с. 125-130, 131-132, 143-151, 163-171) з ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»дають підстави вважати, що придбання робіт у ТОВ «Арма-Строй»здійснено в рамках господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту - прибутку.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ АА № 142980 від 06.05. 2009 р. одними з основних видів діяльності ПП «Технорембуд» згідно з довідкою з ЄДРПОУ є будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, надання інших комерційних послуг, електромонтажні роботи, будівництво будівель, виробництво виробів з бетону для будівництва, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Відповідно до положень пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, не встановлено ні факту продажу товарів (робіт, послуг) за заниженими цінами, ні того факту, що позивач та його контрагенти є пов'язаними особами.

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р. (далі -Закон № 996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як убачається з матеріалів справи, та підтверджується податковим органом в акті перевірки, валові витрати та податковий кредит сформовані ПП "Технорембуд" по господарських операціях, вчинених з ТОВ «Арма-Строй», які підтверджуються актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт форми № КБ-3, що відповідає вимогам наказу Державного комітету статистики та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06. 2002 р. № 237/5, податковими накладними, складеними відповідно до вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР, що містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою, як платник податку на додану вартість, обумовлені податкові накладні, відомості з єдиного web-сайту Державної податкової адміністрації України www.sta.gov.ua (що діє відповідно до пункту 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. №79). Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Визначення податковим органом суми податкових зобов'язань за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, прямо суперечить Закону № 996-XIV та Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08. 2005 р. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, норм Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про нікчемність правочинів, вчинених ПП "Технорембуд" з ТОВ «Арма-Строй», як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У ст. 203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно з частин 1-5 ст. 203 ЦК України полягають, зокрема, у наступному: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним ; у ч.1 ст. 220 ЦК України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно до якого у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; у ч. 2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

На момент вчинення господарських операцій ПП "Технорембуд" з ТОВ «Арма-Строй», останнє було зареєстроване платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Таким чином, дії ПП "Технорембуд" як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Закон №168/97-ВР не пов'язує право покупця, платника податку, на включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару чи робіт до податкового кредиту, із фактичним внесенням такого податку до бюджету продавцем товару чи виконавцем робіт, не зобов'язує покупця контролювати сплату податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в наступному якимось чином впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом першої інстанції були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат і визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд бере до уваги посилання ПП «Технорембуд» на той факт, що лише порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента ТОВ «Арма-Строй» не може бути підставою для висновку про нікчемність вчинених з ним правочинів та відповідно про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених в ціні придбаних у такого контрагента послуг, вважає визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість неправомірним, зважаючи на таке.

Саме по собі порушення кримінальної справи не підтверджує фіктивності підприємницької діяльності ТОВ «Арма-Строй».

Доказом наявності ознак фіктивності ТОВ «Арма-Строй» може бути лише вирок суду у кримінальній справі. Постанова про порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами суб'єктів господарювання, зокрема, й ТОВ «Арма-Строй», та й будь-які інші матеріали досудового слідства, не можуть розглядатися як належні і допустимі докази. Тому суд вважає безпідставними посилання податкового органу на вказану постанову про порушення кримінальної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0, від 01.10. 2009 р. № 0003512342/1, від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2 та від 22.02. 2010 р. № 0003512342/3, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 07.08. 2009 р. № 0003512342/0, від 01.10. 2009 р. № 0003512342/1, від 14.12. 2009 р. № 0003512342/2 та від 22.02. 2010 р. № 0003512342/3.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик С.М. Шевчук

Повний текст Ухвали виготовлено "23" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Технорембуд" вул.Шевченка,26,с. Малий Олексин,Рівненський район,Рівненська область,35740

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023