Ухвала суду № 28621149, 13.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"13" листопада 2012 р. Справа № 0670/3672/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Гумінський М.В., Кришта В.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" серпня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" звернулося до суду з позовом до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2012 року № 0000142301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92040,00 грн., у тому числі: 61360,00 грн. основного платежу і 30680,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позову вказав, що податковим органом безпідставно зазначено, що операції по формуванню податкового кредиту не мають реального товарного характеру по взаємовідносинах з ТОВ "ЛЕК ОІЛ". Позивач зазначив, що факт отримання ТОВ "Титан" нафтопродуктів від ТОВ "ЛЕК ОІЛ" у листопаді 2011 року підтверджується первинними документами, які містять всі необхідні реквізити, а припущення відповідача про фіктивність контрагентів постачальника не дає підстав податковому органу стверджувати про те, що договір укладений між позивачем та ТОВ "ЛЕК ОІЛ" не тягне за собою настання реальних наслідків та є нікчемним.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000142301 від 20.03.2012 р., прийняте Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби.

Відшкодовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Титан" з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 920,40 грн. сплаченого судового збору шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Володарсько - Волинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Позивач у письмових запереченнях та його представники у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги. Просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ЛЕК ОІЛ" за листопад 2011 року, про що складено акт № 5/5/23-07/30597957 від 01 березня 2012 року.

За наслідками перевірки встановлено порушення ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в часині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Титан" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "ЛЕК ОІЛ". Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 61360,44 грн. за листопад 2011 р.

На підставі акту перевірки № 5/5/23-07/30597957 від 01 березня 2012 року Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000142301 від 20.03.2012 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92040,00 грн., у тому числі: 61360,00 грн. основного платежу і 30680,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач оскаржив його в порядку адміністративного узгодження до Державної податкової служби у Житомирській області, за результатами якого оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000142301 від 20.03.2012 р., залишено без змін.

Тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "ЛЕК ОІЛ" 23.06.2011 р. укладено договір поставки нафтопродуктів № МО27.

Відповідно до пункту 1.1 Договору встановлено, що ТОВ "ЛЕК ОІЛ" зобов'язується поставити та передати, а покупець - ТОВ "Титан" прийняти і оплатити у відповідності з вимогами даного Договору нафтопродукти. Фактична кількість товару визначається і підтверджується видатковими накладними та рахунками - фактурами.

На виконання умов даного договору ТОВ "Титан" у листопаді 2011 року було проведено оплату за бензин на загальну суму 368162,64 грн., з яких ПДВ становить 61360,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями копії яких є в матеріалах справи.

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 встановлено, що "первинні документи" - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, усі видаткові накладні, які є первинними документами, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи продавця та покупця.

Таким чином, факт отримання ТОВ "Титан" вказаного бензину за договором поставки в листопаді 2011 року підтверджується видатковими, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності, копії яких містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що поставлений бензин реалізовано ТОВ "Титан", відповідно до фіскальних звітних чеків, які містяться в матеріалах справи, а тому твердження відповідача щодо безтоварності операцій з придбання нафтопродуктів спростовується вищенаведеним.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "ЛЕК ОІЛ" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства колегія суддів зазначає таке.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Титан" і ТОВ "ЛЕК ОЙЛ" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору поставки нафтопродуктів № МО27 від 23.06.2011 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V вказаного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних статей Податкового кодексу України видно лише один випадок не включення до податкового кредиту сплаченої суми ПДВ в ціні товару - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений кодекс не передбачає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності винесення податкового повідомлення - рішення №0000142301 від 20.03.2012 року.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" серпня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: Є.В.Одемчук С.М. Шевчук

Повний текст Ухвали виготовлено "16" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" вул. Новоборівська,1,смт.Іршанськ,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12110

3- відповідачу Володарсько-Волинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області вул.Володарського, 4,Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100