Ухвала суду № 28621146, 30.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"30" жовтня 2012 р. Справа № 0670/674/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_3,

від відповідача: Петросюк О.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Генерального Штабу Збройних Сил України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" липня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до Генерального Штабу Збройних Сил України про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року підполковник у запасі ОСОБА_6 звернувся до адміністративного суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по одноразовій грошовій допомозі, винагороді за тривалість безперервної військової служби, допомозі на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, грошовому забезпеченню за вересень-жовтень 2011 року, а також 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що всі виплати, на які мав право позивач, обчислювались станом на день закінчення строку укладеного з позивачем контракту (18 червня 2011 року), в той час, як фактично він прослужив до 21 вересня 2011 року, його вислуга на той час досягла повних 20 календарних років, що вплинуло на розмір відповідних виплат. Крім того, позивач претендував на отримання грошового забезпечення по 14 жовтня 2011 року, посилаючись на те, що мала місце затримка розрахунку з ним при звільненні, він згоди на звільнення без повного розрахунку не давав. В обґрунтування моральної шкоди посилався на втрату з вини відповідача престижу та ділової репутації серед співпрацівників та знайомих, погіршення здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків та стосунків з оточуючими людьми.

У зв'язку з відмовою позивача від позову в частині стягнення допомоги для вирішення соціально-побутових питань провадження у справі в цій частині судом першої інстанції закрито.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_6 3383,10 грн. одноразової грошової допомоги, 1995 грн. винагороди за тривалість безперервної військової служби, 4491,90 грн. допомоги на оздоровлення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу обліку та експлуатації технічних засобів охорони управління живучості арсеналів, баз та складів озброєння Збройних Сил України і наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України №550 від 16 серпня 2011 року був звільнений з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту.

Наказом командира військової частини А 2513 №194 від 21 вересня 2011 року позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 21 вересня 2011 року.

Конфлікт з приводу видів та розміру належних позивачеві до виплати сум виник у зв'язку з тим, що фактичне звільнення позивача зі служби відбулось не у день закінчення строку укладеного з ним контракту (18 червня 2011 року), а через деякий проміжок часу, протягом якого календарна вислуга років позивача досягла 20 повних років.

З матеріалів справи та пояснень сторін випливає, що при звільненні позивача з військової служби були порушені окремі норми Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затверджене Указом Президента України від 10.12.08 №1153\2008) та Інструкції про організацію виконання названого вище Положення (затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.09р. №170, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.05.09р. за №438/16454).

Наказ по особовому складу про звільнення військовослужбовців, у яких закінчився строк контракту, повинен бути виданий не пізніше ніж за місяць до закінчення строку контракту. Видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту.

Відповідно до пунктів 12.6- 12.8. Інструкції, посадові особи, відповідно до наданих їм прав, зобов'язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які не виявили бажання укладати новий контракт, провівши попередньо бесіду з ними для з'ясування наміру укласти контракт на новий строк або про його неукладення. Зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди.

Виконання позивачем своїх обов'язків військовослужбовця по за межами строку контракту не свідчить про зміну його правового статусу в цей період і, відповідно, не обмежує обсягу його прав, гарантованих законом.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби, загальний строк військової служби військовослужбовця включає весь час перебування його на військовій службі. Загальний строк військової служби встановлюється в календарному обчисленні, а у випадках, визначених законодавством, - у пільговому обчисленні.

Таким чином, застосовуючи до позивача ті чи інші положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", необхідно виходити із дати фактичного закінчення ним військової служби, а саме з 21 вересня 2011 року та тривалості його військової служби (вислуги років) на цю дату.

Призначаючи позивачеві на підставі частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідач виходив з його вислуги станом на 18 червня 2011 року - 19 повних років, в той час як на день звільнення з військової служби - 21 вересня 2011 року позивач вже мав 20 повних років вислуги. В результаті цього позивачеві недоплачено 3383,10 грн.

У зв'язку з настанням 20-ти років безперервної календарної військової служби позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (додаток 25 ) і затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (пункт 32.1), якою на виконання вимог Кабінету Міністрів України упорядковано додаткові види грошового забезпечення, мав право на такий додатковий вид грошового забезпечення як одноразова винагорода за тривалість безперервної військової служби в розмірі 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням. Така винагорода в розмірі 1995 грн. позивачеві також не виплачена.

У серпні 2011 року (після закінчення строку контракту, але до звільнення) позивач перебував у щорічній відпустці, тому мав право отримати допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, виплата якої передбачена частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" і пунктами 30.1-30.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Розмір невиплаченої допомоги для оздоровлення становить 4491,90 грн.

Розрахунки зазначених вище сум заборгованості сторонами не оспорюються. Спірним є лише питання про право на їх отримання.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спір виник в результаті протиправної бездіяльності відповідача, що потягло за собою відповідні юридичні наслідки.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Відмова у позові в частині стягнення грошового забезпечення з 21 вересня по 14 жовтня 2011 року та у відшкодуванні моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржується.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Генерального Штабу Збройних Сил України відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Генерального Штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" липня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Повний текст Ухвали виготовлено "02" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_6 АДРЕСА_1

3- відповідачу Генеральний Штаб Збройних сил України пр.-т. Повітрофлотський 6,м.Київ,03168