Ухвала суду № 28621115, 02.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"02" жовтня 2012 р. Справа № 0670/10343/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Хаюка С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

від позивача: Грищенко А.О., Саленко В.Ю.,

від відповідача: Олексієнко В.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011р. №№0001302340, 0001322340, 0010301740, 0001342340, 0001312340 ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність "Малинська фабрика спеціального паперу" (далі-ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу") звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-Малинська МДПІ), правонаступником якої є Малинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними і скасування наказу Малинської МДПІ від 14.10.2011 року №899 та податкових повідомлень-рішень №№0001302340, 0001322340, 0010301740, 0001342340, 0001312340 від 14.11.2011 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року позовну заяву ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" в частині визнання нечинним і скасування наказу Малинської МДПІ №899 від 14.10.2011 року залишено без розгляду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року позов задоволено: визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення Малинської МДПІ №№0001302340, 0001322340, 0010301740, 0001342340, 0001312340 від 14 листопада 2011 року.

Не погоджуючись з даною постановою Малинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу в якій, посилаюсь на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засідання заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10р. по 30.06.11р. за результатами якої складений акт №183/23-10/32876028 від 28.10.11р.

На підставі даного акту винесені податкові повідомлення рішення №№0001302340, 0001322340, 0010301740, 0001342340, 0001312340 від 14 листопада 2011 року.

Судом встановлено, що під час прийняття вищевказаних податкових повідомлень - рішень відповідачем були порушенні норми чинного законодавства України з огляду на таке

Згідно з абзацом другим п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (далі-ПК України) у разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді, його заперечень до акта перевірки, орган державної податкова служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмова відповіді платнику податків.

В порушення ст. 86 ПК України податкові повідомлення-рішення приймались одночасно з розглядом заперечень ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу".

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2011 року № 0001342340 винесене за порушення п.п. 2.11, 3.1, 3,2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. Порушення полягає у відсутності достовірно підтверджених документів до авансових звітів на загальну суму 1697,82 грн., за що нараховано фінансові санкції в сумі 1697 грн.

Відповідно до абзацу шостого ст. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі сплачених коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Штрафні санкції застосовуються не до покупця (чи замовника робіт, послуг), а до продавця товарів (робіт, послуг) чи одержувача готівкових коштів за проведення ним готівкових розрахунків без видачі відповідного платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджує отримання ним готівкових коштів.

Цей висновок випливає з п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, відповідно до якого касові операції, які визначаються, як операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням них операцій у відповідних книгах обліку, оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Крім того, виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239 та 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Порушення позивачем вказаного вище Положення вчинено протягом 2010 року та березня - травня 2011 року, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 28.10.2011р., а штрафні (фінансові) санкції застосовані 14.11.2011р., тобто після закінчення зазначених строків.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що вимоги позивача стосовно протиправності оскаржуваного рішення № 0001342340 від 14.11.2011 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Податкове повідомлення рішення від 14 листопада 2011 року №0001322340 застосовано за порушення п. 1.7, ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7,4 ст. 7 Закону України від 03.09.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та п.п. 14.1.181, п. 14,1 ст. 14 п. 198,2, п. 198,3 ст. 198 Податкового кодексу України. Порушення полягало в тому, що була відсутня реальна можливість поставок товарів підприємству ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" від контрагентів - постачальників ПП "Техпромторг", ТОВ "Акрос-Трейд" та ТОВ "Промбуд-Техно" на загальну суму витрат 82915 грн., що на думку податкового органу свідчило про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач із ПП "Техпромторг", ТОВ "Акрос-Трейд" та ТОВ "Промбуд-Техно" належним чином оформив договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформлено первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. Зазначені документи містять в собі всі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставин залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), до того ж є банківські платіжні документи позивача.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочинну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналізуючи доводи відповідача в з огляду на приписи ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що правочини, вчиненні ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу з ПП "Техпромторг", ТОВ "Акрос-Трейд", ТОВ "Промбуд-Техно" не можуть бути кваліфіковані як такі, що порушують публічний порядок, а отже відсутні підстави для висновку щодо їх нікчемності. Матеріали справи не встановлено документального підтвердження знищення, пошкодження майна чи незаконного ним заволодіння. Зі сторони податкового органу не надано доказів, які підтверджують вину будь-кого з учасників правочинів вчинення діяння, що порушує публічний порядок.

Як встановлено судом, ПП "Техпромторг", ТОВ "Акрос-Трейд"та ТОВ "Промбуд-Техно" не ліквідовано, господарські операції з вищевказаними юридичними особами здійснювались у протягом січня - липня 2010 року.

Відсутність вказаних підприємств за юридичною адресою у 2011 році не є підставою для оспорюванності господарських взаємовідносин з ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" у 2010 році.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 14 листопада 2011 року № 001322340 прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення рішення від 14 листопада 2011 року № 0010301740 за порушення підпункту 4.2.0 пункту 4,2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", та підпункту 164,2,17 пункту 164, статті 164, пункту 163,1 статті 167, підпункту 168,1 статті 168 Податкового кодексу України яким донараховано податок з доходів фізичних осіб згідно додатку до акту перевірки №2, №3 на виплачений дохід: СПД ОСОБА_8 на 785,40грн -117,81 грн. податку; СПД ОСОБА_9 на 6000грн - 900грн. податку; СПД ОСОБА_10 на 17000грн -2550грн. податку; СПД ОСОБА_11 на 8000грн -1200грн податку; СПД ОСОБА_12 на 11020грн -1653грн податку.

Судом встановлено, що між позивачем та приватними підприємцями ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 укладені цивільно - правові угоди, на виконання яких позивачем сплачені кошти.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент визнається юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаціино-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані підприємці зареєстровані у встановленому порядку як платники податку і самостійно звітуються та сплачують податок з доходів фізичних осіб, окремі являються платником єдиного податку, перебувають на спрощеній системі оподаткування.

На думку суду, відповідач не довів, що позивач є податковим агентом стосовно нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб стосовно доходів, отриманих даними підприємцями.

З огляду на викладене податкове повідомлення - рішення №0010301740 від 14.11.2011 року прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Що стосується податкових повідомлень - рішень від 14 листопада 2011 року № 0001312340 та № 0001302340, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем надано всі докази що підтверджують відчуженням позивачем у 2007 році права власності на "Машину для виготовлення паперу БПЄ-05"та "Технологічний потік"

Так, 16.07.2007 року між ЗАТ "Українська поліграфічна компанія" та ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" було укладено договір оренди № 16/07 з додатковими угодами до нього за умовами якого орендодавець (ЗАТ "Українська поліграфічна компанія" передає а орендар (ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу) приймає у тимчасове користування машину для виготовлення паперу БПЕ-05 і Технологічний потік підготовки паперової маси.

Фактичне виконання господарської операції з оренди підтверджується усіма необхідними документами.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України. Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд .

Відповідно до п.п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльність.

Згідно з п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконання робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140, 140,5 статті 140 статтею 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачене правилам бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу.

Щодо порушень п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого на думку відповідача підприємством завищено валові витрати на суму 66800 грн. внаслідок включення до складу валових витрат сум витрат, не підтверджену відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме підприємство віднесло до складу валових витрат вартість послуг з перевезення вантажів ПП ОСОБА_13 та ПП ОСОБА_14 по маршруту Малин-Київ за період з 1 кварталу 2010р по 1 квартал 2011 року, що не підтверджено товарно-транспортними накладними та щодо порушення на думку відповідача п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок чого підприємством встановлено завищення задекларованих витрат на збут на суму 11020 грн. операціях з перевезення вантажів ПП ОСОБА_12 у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"( що діяла під час здійснення операцій) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами веденні бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного вбачається, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані всі товарно-транспортні накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт, що підтверджують виконання робіт з перевезення продукції ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу" до споживачів. Вказані товарно-транспортні накладні досліджувалися податковим органом під час проведенні перевірки.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено неправомірне перенесення позивачем у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік .

Порядок визначення податку на прибуток визначений розділом 3 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2011 року. Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення"Податкового кодексу України, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств"починається з 1 квітня 2011 року. До 1 квітня 2011 року визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток відбувається на підставі положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми якої протягом 2010 року діяли із врахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4. статті 22 цього закону, встановлено, що об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 22.4. Прикінцевих положень Закону в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" N 2275-VI від 20 травня 2010 року, що в частині внесених змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" набрав чинності з 01 липня 2011 року, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, наведеним вище підтверджено, що позивачем цілком правомірно та у відповідності з вимогами чинного на той час законодавства, визначено значення 04.9. декларації за 1-й квартал 2011 року, що враховувалося при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток 1-го кварталу 2011 року.

Згідно пункту 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України визначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році"Розділу XX " Перехідні положення Податкового кодексу України визначає, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

-якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, в Перехідних положеннях Податкового кодексу України міститься пряма вказівка щодо включення до складу валових витрат 2-го кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Враховуючи принцип правової певності та верховенство права, навіть якщо припустити, що законодавчі норми мають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, то відповідно до пункту 4.1.4 ПК України визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пункт 56.21 ПК вказує, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи із аналізу зазначених норм податкового законодавства, та враховуючи дані, відображені позивачем у податкових деклараціях, слідує, що у зв'язку з набранням 01.04.2011 чинності розділом Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на неврахування у ІІ кварталі 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, - до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року включено позивачем правомірно.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган не довів суду правомірності винесення оспорюваних податкових рішень.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Держаної податкової служби відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик С.М.Хаюк

Повний текст Ухвали виготовлений "08" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" вул. Неманихіна,2,м.Малин,Житомирська область,11600

3- відповідачу Малинська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області пл.Соборна, буд.10,Малин,Житомирська область,11601