Ухвала суду № 28615893, 17.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 р.

Справа № 2-а-4707/10/1470

Категорія: 8.1.1.

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал»про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі Миколаївської області подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал»про надання дозволу на проведення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області позапланової виїзної перевірки на підставі п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки положенням п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлений 60 денний строк для проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал»надало письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких просить суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а провадження в справі припинити за відсутністю спору по суті, оскільки позивачем 16 липня 2010 року проведена позапланова перевірка.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі Миколаївської області просила прийняти рішення про надання дозволу на проведення позивачем позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікагрокапітал», відповідно до п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки відповідач у деклараціях з податку на додану вартість за лютий і березень 2010 року (а.с. 12-19) заявив до відшкодування суми, що перевищують 100 000 грн. (461 547 грн. і 1 151 513 грн. відповідно), а посадові особи відповідача, в порушення п. 4 ч. 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», 26 травня 2010 року не допустили інспекторів відділу податкового контролю юридичних осіб позивача до проведення перевірки, що зафіксовано актами про відмову від підпису № 65/23-23 і № 66/23-23 і актом про відмову від допуску № 62/23-23 (а.с. 22-24), за наслідками інспектор відділу податкового контролю юридичних осіб позивача склав протоколи про адміністративні правопорушення відносно директора і головного бухгалтера відповідача.

Суд першої інстанції встановив, що випадки, в яких здійснюються позапланові виїзні перевірки, а також порядок проведення таких перевірок, визначені як статтями 11-1 і 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», так, в даному випадку, і підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції встановив, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, орган державної податкової служби має провести всі можливі перевірки для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, а доводи позивача про те, що строк складає 60 днів, помилковими оскільки вони ґрунтуються виключно на наказі ДПА України від 18.08.2005 № 350, який не є нормативно-правовим актом.

Суд першої інстанції встановив, що отримавши 19 березня 2010 року декларацію за лютий 2010 року, та 19 квітня 2010 року декларацію за березень 2010 року, і звернувшись 12 липня 2010 року до суду з метою отримання дозволу на проведення перевірки, позивач пропустив не тільки 30-денний термін проведення перевірки, а й 60-денний термін.

Також суд першої інстанції встановив, що 16 липня 2010 року позивач провів документальну невиїзну перевірку відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за лютий 2010 року та березень 2010 року, результати якої викладені в акті № 797/23-35301768 (а.с. 42-47), на підставі якого податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2010 № 0000372301/0 (а.с. 48) позивач зменшив заявлені відповідачем суми бюджетного відшкодування на 461547 грн. і 1151513 грн., тобто визначив, що відповідач взагалі не має права на бюджетне відшкодування, отже, висновок про те, що заявлені відповідачем суми бюджетного відшкодування є недостовірними, позивач вже зробив.

Суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута в письмовому проваджені.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Суд першої інстанції правильно встановив, що спірні правовідносини врегульовані ст. ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отримавши 19 березня 2010 року декларацію за лютий 2010 року, а 19 квітня 2010 року декларацію за березень 2010 року, та звернувшись 12 липня 2010 року суду з метою отримання дозволу на проведення перевірки, позивач пропустив не тільки 30-денний термін проведення перевірки, а й 60-денний термін, на який він послався як в позовній заяві так й в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених вимог, оскільки посилання податкового органу на те, що посадові особи відповідача, в порушення п. 4 ч. 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», 26 травня 2010 року не допустили інспекторів відділу податкового контролю юридичних осіб позивача до проведення перевірки, що зафіксовано актами про відмову від підпису № 65/23-23 і № 66/23-23 і актом про відмову від допуску № 62/23-23 (а.с. 22-24), та протоколами про адміністративні правопорушення відносно директора і головного бухгалтера відповідача, спростовані матеріалами справи наказом про відрядження директора 26.06.2010 року (а.с. 50), наказом про звільнення головного бухгалтер з 30.04.2010 року (а.с. 49).

Також суд першої інстанції правильно встановив, що 16 липня 2010 року провівши документальну невиїзну перевірку відповідача, позивач вже зробив висновок про те, що заявлені відповідачем суми бюджетного відшкодування є недостовірними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова –без змін.

Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко