Постанова № 28615014, 10.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р. Справа № 5013/316/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Креатив"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.12у справі№5013/316/12за позовомПриватного підприємства "Явір-2000"доПриватного акціонерного товариства "Креатив"простягнення 80 668,94 грн

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним підприємством "Явір-2000" у квітні 2012 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" 80 524,00 грн - боргу та 144,94 грн - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості наданих ним у листопаді 2011 року охоронних послуг згідно з договором від 20.07.11 №502. При цьому, позивач посилався на приписи статей 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 174 Господарського кодексу України. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.05.12, ухваленим суддею Болгар Н.В., позовні вимоги задоволено повністю. Суд першої інстанції установив факт несплати відповідачем вартості наданих позивачем охоронних послуг у спірний період. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 509, 530, 601, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 179, 180, 181, 203 Господарського кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М., постановою від 30.10.12, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" залишив без задоволення. Доповідач: Добролюбова Т.В. Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 613, 616 Цивільного кодексу України та вважає, що судами не враховано того, що позивачем зобов'язання за договором виконанні неналежно з порушенням трудової дисципліни з боку охорони, рахунок на сплату не скеровувався, а послуги з охорони фактично надавались лише до 15.11.11. На думку скаржника, судами порушено приписи статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України. Разом з цим, скаржник не погоджується з висновками судів про відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог та вважає, що сторони, підписавши акт приймання - передачі робіт від 30.11.11 №8278 підтвердили факт виконання усного правочину на суму 40 000,00 грн.

Від Приватного підприємства "Явір-2000" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.07.11 між Приватним підприємством "Явір-2000" та Приватним акціонерним товариством "Креатив", укладений договір "про надання послуг з фізичної охорони" №502. Розділом 3 вказаного договору сторони погодили, що оплата за охорону проводиться відповідачем щомісячно на підставі рахунку-фактури, попередньою оплатою, до 5 числа місяця, за який здійснюється платіж. Сума договору визначається сторонами в дислокації-розрахунку, наведеному у додатку № 1 до договору. За закінченням місяця, у якому надані послуги з охорони, сторони у 2-денний термін підписують акт виконаних послуг у двох примірниках. Пунктом 4.2.8 сторони узгодили, що замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за послуги охорони, а також відшкодувати інші витрати охорони з виконання цього договору. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Явір-2000" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Креатив" 80 524,00 грн - боргу зі сплати охоронних послуг та 144,94 грн - 3% річних. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони , кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Статтею 978 цього ж Кодексу унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Послугою є діяльність результати якої, як правило, не мають матеріального виразу, вони реалізуються та споживаються в процесі здійснення цієї діяльності, тому в зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних дій. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім , оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входить, зокрема, установлення обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Дослідивши усі обставини справа та оцінивши зібрані у справі докази, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем на виконання умов договору від 20.07.11 надано відповідачеві у листопаді 2011 року охоронні послуги на суму 80 524,00 грн, про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.11 № 42303, підписаний обома сторонами та рахунок від 22.11.11 №41696. Судами також установлено, що 13.03.12 позивачем на адресу відповідача скеровувалась вимога про сплату 80 524,00 грн з дублікатом рахунку від 22.11.11 №41696. Установлено судами і те, що відповідач за ці послуги не розрахувався, і заборгованість останнього становить суму заявлену до стягнення. Твердження скаржника про неналежне надання позивачем охоронних послуг у зв'язку з порушенням працівниками позивача трудової дисципліни не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати спірних коштів, оскільки, по-перше, судами при розгляді даного спору установлений факт надання позивачем послуг за договором охорони у листопаді 2011 року, по - друге, такі обставини можуть бути підставою для звернення до суду з окремим позовом про відшкодування збитків. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на те, що судами установлений факт прострочення відповідачем зобов'язання зі сплати охоронних послуг, висновок судів обох інстанцій про наявність правових підстав для стягнення, окрім суми основного боргу також річних є правомірним. Щодо доводу скаржника про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 40 000,00 грн, то відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки, боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому. Аналогічні положення містить і статті 203 Господарського кодексу України. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідач заявою від 21.05.12 №34-10 повідомив позивача про припинення зобов'язання зі сплати 40 000,00 грн зарахуванням зустрічних вимог. Зі змісту судових рішень убачається, що суди дослідили акт здачі-приймання робіт від 30.11.11 №8278 наданий відповідачем на підтвердження надання позивачеві послуг з розробки та оформлення документації охорони на суму 40 000,00 грн, та визнали його таким, що не свідчить про виникнення у позивача за цим актом грошового зобов'язання на суму 40 000, 00 грн. Таким чином, суди обґрунтовано визнали відсутніми підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 2 вказаної статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.12 у справі №5013/316/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець