Постанова № 28610746, 14.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р. Справа № 5023/4517/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Шкоди А.І. - адвоката (договір про надання послуг від 27.08.2012 р.),

відповідача - Тищенка А.В. за довіреністю б/н від 10.09.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Слово РК" (вх. №3928Х/3-12 від 18.12.2012) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.12 р. у справі № 5023/4517/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РаДа", м. Харків

до Приватного підприємства "Слово РК", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "РаДа" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Слово РК" заборгованості, яка утворилась в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1 від 24.01.2011 р., в сумі 33896,12 грн. основного боргу, збитків в розмірі 1355,00 грн., пені в розмірі 14914,29 грн. та штрафу в розмірі 245,17 грн.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача, також на те майно, що знаходиться за адресами: м. Харків, пр. Московський, 232, кв. 41, м. Харків, вул. Котлова, 96, та на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку №26000762740 у філії ПАТ "Кредитпромбанк", МФО 350727, в задоволенні якої ухвалою від 23.10.2012 р. було відмовлено в зв'язку з тим, що підстави для забезпечення позову не підтверджені документально та заявником не доведено суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2012 р. (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Слово РК" на користь ТОВ "РаДа" 33896,12 грн. заборгованості за поставку товару та 1609,50 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 1355,00 грн. відмовлено. В частині стягнення пені у розмірі 14914,29 грн. та 245,17 грн. 3% річних позов залишено без розгляду.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2012 р. та прийняти нове про відмову в позові в повному обсязі.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм чинного законодавства.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, присутній у судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на підтвердженість вимог позивача наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст.101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, зважаючи на наступне.

Висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 33896,12 грн. мотивований тим, що позивач документально довів заборгованість відповідача за отриманий товар, оскільки факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, а направлена на адресу відповідача претензія від 28.08.2012 р. з вимогою сплатити борг залишилась без відповіді.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені договори поставки №26 від 22.11.2007 р. та №1 від 24.01.2011 р. (а.с. 29, 30), за умовами яких позивач (постачальник) зобов`язався поставляти товар - друковану продукцію (п.1.1. договорів), а відповідач (прокупець) -здійснити оплату товару згідно з накладними (п. п. 1.1., 2.1. договорів).

Відповідно до п. 2.2. договорів позивач несе відповідальність за якість товару та приймає всі претензії в п`ятиденний термін з моменту відгрузки продукції відповідачу. Підставою для розрахунку між сторонами є накладна позивача (постачальника) (п. 4.1).

Відповідно до п. 3 договорів покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості та асортименті згідно з накладними. Оплата покупцю здійснюється кожні 30 днів по мірі реалізації товару.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що станом на дату подання позову між сторонами існувало два договори однакового змісту на поставку продукції, строк дії по яким не закінчився.

Колегія суддів також зазначає, що такі договори є змішаними, оскільки містять елементи різних договорів (зокрема, договору поставки та договору, в якому оплата товару поставлена в залежність від його подальшої реалізації).

Як свідчать матеріали справи, предметом стягнення за даним позовом є заборгованість, що утворилась в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1 від 24.01.2011 р. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не було подано заяв про зміну підстав чи предмету позову.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2012 р. та копії видаткових накладних за період з листопада 2008 р. по 17 січня 2012 р. (а.с. 32 - 85).

Таким чином, із доданих до матеріалів справи накладних вбачається, що більша частина (на суму більше 15 тисяч грн.) містить дату їх видачі -до укладання договору №1 -до 24.01.2011 р. Тобто, відповідні накладні не можуть бути підтвердженням поставки товару за спірним договором, а заборгованість за іншим договором не є предметом стягнення у даній справі.

Що ж стосується інших видаткових накладних, що додані позивачем на підтвердження своїх вимог, - такі накладні не можуть бути свідченням поставки товару саме за спірним договором, оскільки у них відсутнє посилання на цей договір, а зважаючи на те, що у 2011 році діяв як договір поставки №26 від 22.11.2007 р., так і договір поставки №1 від 24.01.2011 р., у суду відсутні підстави стверджувати, що поставка здійснена саме за договором №1 від 24.01.2011 р., а не за договором №26 від 22.11.2007 р.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як встановлено під час апеляційного провадження у справі, подані позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних оформлені неналежним чином, оскільки майже на всіх видаткових накладних (за виключенням декількох) відсутні призвіща та ініціали уповноважених осіб покупця, а самі лише підписи, що містяться на накладних, не дають можливості здійснення ідентифікації особи, яка приймала участь у господарській операції щодо приймання-передачі товару.

Також позивач не надав в якості доказів до матеріалів справи довіреностей, які б підтверджували повноваження осіб, чиї підписи поставлені на видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вищенаведе є порушенням п. 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", згідно з яким сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів, а згідно з п. 13 цієї Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції та містить відомість про неї.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищенаведене свідчить про неналежне ведення господарської діяльності та бухгалтерського обліку як позивача, так і відповідача.

Колегія суддів не приймає у якості належних доказів посилання відповідача на те, що товар ним взагалі не отримувався, оскільки ним відповідного не доведено. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що товар не обліковувався у бухгалтерському та податковому обліку, що ним проведено службову перевірку чи подано заяву до правоохоронних органів з приводу незаконного заволодіння печаткою підприємства, яка міститься на кожній накладній, тощо. Окрім того, позивач надав в якості доказу у справі акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2012 р. (а. с. 14), який підписаний як керівником підприємства відповідача, так і його бухгалтером.

Колегія суддів зазначає, що з цього акту дійсно не зрозуміло -за який період у відповідача перед позивачем рахується борг в сумі 33896,12 грн., однак, факт підписання цього акту повноважними особами відповідача не спростовано.

Крім того, аналіз положень укладеного між сторонами договору поставки №1 від 24.01.2011 р. дає підстави стверджувати, що умовами цього договору не визначені строки оплати поставленого товару у разі його не реалізації, оскільки згідно з п. 3.2 договору оплата покупцем здійснюється кожні 30 днів по мірі реалізації товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Таким чином, в результаті дослідженням матеріалів справи встановлено, що позовні вимоги позивача взагалі не підтверджені належними доказами, а додані до матеріалів справи докази (видаткові накладні) не підтверджують факту настання строку сплати грошових коштів відповідачем за спірним договором.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, не доведені позивачем відповідними засобами доказування, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, збитків та відсотків річних -такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки відповідні кошти нараховані на суму основного боргу, яка, як встановлено вище, не доведена позивачем у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи та зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому ухвалене ним рішення пілягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Слово РК", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2012 р. у справі № 5023/4517/12 скасувати та прийняти нове нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РаДа"(61144, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд.88, кв.144, р/рахунок 26004820099811 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код 31341283) на користь Приватного підприємства "Слово РК"(61082, м. Харків, пр. Московський, буд. 232, кв.4, р/рахунок 26009801572 в ХФ КБ "Експобанк", МФО 8351964, код 34466538) 804,75 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської области видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 14 січня 2013 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.