Постанова № 28610739, 14.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р. Справа № 5023/3192/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пальчик А.М.

відповідачів - не з'явились

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПП "ТМ-ВІРА", смт. Васищеве (вх. №3914Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.12 року у справі №5023/3192/12

за позовом Приватного підприємства "ТМ-ВІРА", смт. Васищеве

3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3", м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Демір", м. Харків

2. Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія", м. Київ про стягнення 76756,85 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2012 року по справі №5023/3192/12 (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демір", м. Харків задоволено частково. Стягнуто з ТОВ фірми "ДЕМІР" на користь Приватного підприємства "ТМ-ВІРА" 14250 грн. вартості відновлювального ремонту в розмірі франшизи, 400 грн. витрат на проведення експертизи та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Демір", м. Харків відмовлено.

В позові до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія", м. Київ відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що договір №26/03-1 укладено позивачем на власний розсуд, де він погодився на завищення вартості ремонту, що не може зумовлювати виникнення підстав для повернення відповідачем 11160 грн. оскільки не відображає реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі. Крім того, не підтверджується повна сплата коштів за Договором №26/03-1, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують повну оплату робіт за вказаним договором та їх не надано позивачем.

При заявлені вимоги про відшкодування вартості відновлювального ремонту позивачем взагалі не враховано питання зменшення суми стягнення на вартість запасних частин автобусу, що могли бути повернуті позивачу при його проведенні, що також зумовлює необґрунтованість стягнення 11160 грн. суми на користь позивача.

Стосовно, стягнення з відповідача 29543,42 грн. матеріальних збитків, в результаті втрати товарної вартості автобусу суд першої інстанції вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки власником майна є територіальна громада м. Харкова в особі КП "Тролейбусне депо №3", і саме власник майна має право вимагати у особи, дії якої призвели до наслідків втрати товарної вартості автобусу відшкодування вказаних збитків.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2012 року по справі №5023/3192/12 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, стягнути з ТОВ "Демір" 11160,00 грн. вартості відновлюваного ремонту, 14250,00 грн. вартості відновлюваного ремонтує розмірі франшизи, 29543,42 грн. збитків, що полягають у втраті товарної вартості, 42491,30 грн. збитку в результаті вимушеного простою автобуса, 400,00 грн. витрат за проведення експертизи та судовий збір.

Як зазначає позивач у своїй скарзі, відповідно до рішення, судом першої інстанції було встановлено, що згідно з експертним дослідженням №000014 від 24.04.2012р. сума відновлювального ремонту автобусу складає 59682,00 грн. (з урахуванням ПДВ), експертним дослідженням №249 від 08.05.2012 р. також встановлено суму коштів для проведення відновлювального ремонту в сумі 59682,00 грн.(з урахуванням ПДВ). Проте, позивачем укладено договір про надання послуг з ремонту з завищенням його вартості в сумі 70800,00 грн. Вказане завищення, на думку суду, відбулось за рахунок неправильного нарахування ПДВ за Договором, без врахування експертних досліджень про визначення вартості ремонту, у відповідності до яких ПДВ вже було враховане. При цьому судом не уточнюється, якими доказами він керувався, дійшовши до висновку про неправильне нарахування ПДВ за договором про надання послуг з ремонту автобуса.

На думку позивача висновок суду про те, що позивачем укладено договір №26/03-1 від 25 липня 2012 року на власний розсуд, де він погодився на завищення вартості ремонту, що не може зумовлювати виникнення підстав, для повернення відповідачем 11160 грн. оскільки не відображає реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі, не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи оскільки, відповідно до зазначеного договору про надання послуг з ремонту транспортного засобу ТОВ «Бус-Сервіс»була складена калькуляція ремонту автобуса (т. 1 а.с. 59), відповідно до якої сума відновлювальних ремонтних робіт складає 70800,00 гривень (сімдесят тисяч вісімсот грн. 00 коп.). В даній калькуляції також зазначено розмір ПДВ. Вона була складена ТОВ «Бус-Сервіс»07.08.2012 року, тому ПП «ТМ-ВІРА»на виконання умов договору (з урахуванням, підписаного сторонами протоколу розбіжностей від 07.08.2012 року (т. 1 а.с. 60) перерахувало 08.08.2012 року 50% від суми зазначеної в калькуляції, що, до речі, було встановлено судом в прийнятому ним рішенні (абз. 2 стор. 4 рішення).

Крім того, позивач вважає необґрунтованою відмову суду у задоволенні стягнення з першого відповідача 29543,42 грн. матеріальних збитків, в результаті втрати товарної вартості автобусу. В рішенні судом першої інстанції зазначається, що відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця, при цьому в матеріалах справи відсутні жодні докази, які свідчать про погіршення речі (в даному випадку - автобуса) внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця. Відповідно до п. 2.3 Договору оренди, укладеного між позивачем та третьою особою, у разі припинення цього Договору оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві майно у стані, з урахуванням зносу за час експлуатації транспортного засобу, однак суд не звертає уваги на те, що втрата товарної вартості внаслідок ДТП, не може вважатися зносом.

Стосовно відмови судом у задоволенні вимоги про стягнення збитку в результаті вимушеного простою автобуса у розмірі 42491,30 грн. не погоджується з наступних підстав.

Суд у рішенні зазначає, що з наданих позивачем засвідчених копій квитково-касових листів вбачається, що підпис бухгалтера на квитково-касових листах за одним і тим самим номером, які надано до суду у різний час виконано з суттєвими розбіжностями, при цьому не зазначає, які саме квитково-касові листи не можуть бути визнані належними доказами, не вимагає для огляду у судовому засіданні оригінали листів. Крім цього, позивачу не зрозуміло, яким чином можуть розрізнятися копії одних і тих же квитково-касових листків лише за одним реквізитом.

Також, позивачу не зрозуміло, з яких підстав суд в рішенні вказує на те, що номери бланків квитково-касових листів йдуть один за одним, при цьому не звертає уваги на те, що Книга обліку розрахункових операцій для обліку квитків на міських та приміських автобусних маршрутах форми №11-АП, які містять у собі квитково-касові листи, реєструються в органах податкової служби на кожну господарську одиницю (у даному випадку - автобус) окремо.

З квитково-касових листів №ААА165345 та №ААА165350, в яких не заповнена графа «ПРИЙНЯТО:», вбачається кількість коштів, отриманих від реалізації квитків, а самі квитково-касові листи не дооформлені відповідним чином, при цьому на них присутні підписи і бухгалтера, і підзвітної особи.

За таких обставин, позивач вважає, що суд в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу Україні оцінював докази за своїм внутрішнім переконанням, не ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Третя особа на стороні позивача - Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3", м. Харків, свого представника в засідання судової колегії не направила. Надала відзив на апеляційну скаргу в якому апеляційну скаргу підтримує та просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Перший та другий відповідачі своїх представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою. Від першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Демір", м. Харків надійшла заява (клопотання) про відкладення розгляду справи в зв'язку із хворобою директора.

Судова колегія розглянула клопотання 1-го відповідача. Враховуючи на те, що 1-й відповідач був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, а неявка представника 1-го відповідача у засідання не є обставиною, що позбавляє судову колегію розглянути подану скаргу, оскільки останнім не надано будь-яких доказів (документів), котрі не були розглянуті господарським судом першої інстанції і, 1-й відповідач мав змогу направити у засідання іншого представника (заступника, саме яким і підписано заяву про відкладення розгляду справи) для надання пояснень щодо предмету спору, в зв'язку із чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 20 квітня 2012 року о 16 годині 30 хвилин в м. Харкові на перехресті вулиці Новгородської та вулиці Клочківської, водій Товариства з обмеженою відповідальністю «Демір»Український Сергій В'ячеславович, керуючи автомобілем «МАЗ 5337», державний номер 6064 МАЦ, не обрав безпечну швидкість, в зв'язку з чим допустив зіткнення з транспортним засобом «ЛАЗ А18301», державний номер АХ 0026 АА, під керуванням водія Приватного підприємства «ТМ-ВІРА»Тертишника Олега Анатолійовича.

03.02.2012 р. позивачем було укладено з Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" Договір №42/003/2.1.5.7. добровільного страхування наземного транспорту (автомобільного) (програма "Престиж") (далі - Договір страхування-1). Відповідно до п.1.1 Договору страхування-1 Страховик приймає на себе обов'язок на умовах Правил відшкодувати збитки, які може зазнати позивач у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього.

Приватне підприємство "ТМ-ВІРА" користується автобусом «ЛАЗ А18301», державний номер АХ0026АА, на підставі Договору оренди майна №4700 від 24 січня 2012 року (надалі за текстом Договір) укладеного між комунальним підприємством «Тролейбусне депо №3»та приватним підприємством «ТМ-ВІРА».

У відповідності до п. 4.5. Договору ПП «ТМ-ВІРА»зобов'язане забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню.

У відповідності до п. 4.7. Договору ПП «ТМ-ВІРА»зобов'язане за свій рахунок здійснювати поточний ремонт орендованого майна.

Відповідно до п.1.3 Договору страхування-1 предметом Договору страхування-1 є страхування автобусу марки ЛАЗ А18301, державний номерний знак №АХ0026АА, 2010 року випуску № кузова У8АА183О1А3000462 з об'ємом двигуна 7146.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2012 року по справі №3/2011/2550/2012 Український Сергій Вячеславович був визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.04.2012 р. о 16-30 на перехресті вул. Новгородської та вул. Клочківської і притягнутий до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП, в результаті скоєння якої було завдано механічних ушкоджень транспортному засобу, що знаходиться у оренді у позивача, а саме:

боковина ліва в районі заднього лівого колеса протяжністю 2,5 метра вперед деформована з вигином всередину з утворенням глибоких пошкрябин з розірванням металу частково ;

балки боковини лівої в кількості 8 штук п'ятого та шостого вікон деформовані з вигином всередину(алюміневі);

габаритний ліхтар боковий середній на лівій боковині розбитий;

скло боковини лівої 4-те, 5-те розбиті з розірванням ущільнювача (герметика);

скло форточне нерухоме над 5-м склом розбите;

рамка форточного скла деформована з вигином;

накладка нижня внутрішня п'ятого вікна пошкоджена;

накладка гумова арки заднього лівого колеса розірвана;

стекла над 4-м і 5-м боковими стеклами в районі даху розбиті;

поручень в районі 5-го скла лівої боковини в місці кріплення деформований з вигином та утворенням складок зі счесаннями пластикового покриття довжиною до 40 см;

в задній лівій частині знесене лакофарбове покриття на бампері задньому з ліва та на боковині лівій.

Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль МАЗ, № кузова 21920, 1993 року випуску, державний номер 6064ХАЦ належить першому відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Демір", м. Харків.

Відповідно до Полісу №АВ/0385113 від 21.10.2011р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, перший відповідач застрахував свою відповідальність за завдану шкоду у СТДВ "Гарантія".

20 квітня 2012 року, з метою проведення автотоварознавчого дослідження автобуса «ЛАЗ А18301», державний номер АХ 0026 АА, ПП «ТМ-ВІРА»звернулась до суб'єкта оціночної діяльності Фоменко Сергія Станіславовича. Розмір матеріальних збитків, спричинених ПП «ТМ-ВІРА»з урахуванням втрати товарної вартості автобуса «ЛАЗ А18301», державний номер АХ 0026 АА, склав 89225,42 грн., у тому числі ПДВ-20%, з них вартість відновлювальних робіт складає 59682,00, розмір втрати товарної вартості - 29543,42 грн., що підтверджується висновком №000014 експертного автотоварознавчого дослідження від 24 квітня 2012 року, наданого суб'єктом оціночної діяльності Фоменко Сергієм Станіславовичем.

25.04.2012 р. з метою проведення автотоварознавчого дослідження автобуса «ЛАЗ А183Р1», державний номер АХ 0026АА ХФ, ПАТ "Страхова компанія "Країна" звернулась до суб'єкта оціночної діяльності Шаповалова Віталія Івановича, для визначення ринкової вартості автобусу та вартості відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу автобуса. За результатами проведення експертизи 08.05.2012 р. було складено висновок №249, відповідно до якого ринкова вартість автобусу ЛАЗ А18301», державний номер АХ0026АА, склала 1409484,96 грн., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 59682,00 грн.

10 липня 2012 року у відповідності до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 42/003/2.1.5.7. від 03 лютого 2012 року, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Країна»та ПП «ТМ-ВІРА», ПАТ «Страхова компанія «Країна»відшкодувала вартість відновлювальних робіт без урахування франшизи (1% від страхової суми в розмірі 14250 грн.), в розмірі 45390,00 грн. (т.1 а.с.62).

За проведення експертизи №000014 від 24.04.2012 р., ПП «ТМ-ВІРА»були витрачені кошти в розмірі 400 грн., що підтверджується платіжним дорученням №687 від 21 травня 2012 р. (т.1 а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначав у позовних вимогах, що в результаті пошкоджень завданих ДТП, автобус «ЛАЗ А183Р1», державний номер АХ0026АА, був знятий з маршруту та перебував в очікуванні ремонту. Виходячи із розрахунку денного прибутку складеного позивачем, з урахуванням доходів та витрат автобусу «ЛАЗ А18301», державний номер АХ 0026 АА, позивач вважає, що не отримав доходу в розмірі 42491,30 грн.

25.07.2012 р. між позивачем та ТОВ «Бус-Сервіс», м. Київ було укладено Договір №26/03-1 про надання послуг з ремонту транспортного засобу. ТОВ «Бус-Сервіс»складено калькуляцію ремонту автобуса «ЛАЗ-А183Р1», державний номер АХ0026АА: відповідно до якої сума відновлювальних ремонтних робіт складає 70800,00 гривень. За умовами передбаченими п.4.2. договору №26/03-1 від 25 липня 2012 року, ПП «ТМ-ВІРА»на поточний рахунок ТОВ "Бус-Сервіс" перераховані кошти в розмірі 50% від суми зазначеної в калькуляції, в розмірі 35400,00 грн. Сплата коштів у розмірі 35400,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №1119 від 08 серпня 2012 р. (т.1. а.с. 63).

Також, позивачем заявлено до стягнення з першого відповідача 11160,00 грн. вартості відновлювального ремонту. В обґрунтування стягнення вказаної суми позивач зазначав, що розмір матеріальних збитків відповідно до висновку експертного дослідження №000014 від 24.04.2012 р. склала різницю між невідшкодованою за Договором страхування -1 сумою, сумою франшизи та сумою за Договором №26/03-1 від 25.07.2012 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Бус-Сервіс".

Суд першої інстанції правомірно визнав вказану позовну вимогу не обґрунтованою належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Посилання позивача у скарзі на те, що судом першої інстанції не уточнюється, якими доказами він керувався, дійшовши до висновку про неправильне нарахування ПДВ за договором про надання послуг з ремонту автобуса, є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з експертним дослідженням №000014 від 24.04.2012 р., сума відновлювального ремонту автобусу складає 59682,00 грн. (з урахуванням ПДВ), експертним дослідженням №249 від 08.05.2012 р. також встановлено суму коштів для проведення відновлювального ремонту в сумі 59682,00 грн.(з урахуванням ПДВ).

Проте, як правомірно визнав суд першої інстанції, позивачем укладено договір про надання послуг з ремонту з завищенням його вартості в сумі 70800,00 грн. Вказане завищення відбулось за рахунок неправильного нарахування ПДВ за Договором, без врахування експертних досліджень про визначення вартості ремонту, у відповідності до яких ПДВ вже було враховане. Копій податкових накладних про сплату ПДВ за Договором №26/03-1 суду першої інстанції не було надано.

Тобто, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, позивачем укладено договір №26/03-1 на власний розсуд, де він погодився на завищення вартості ремонту, що не може зумовлювати виникнення підстав, для повернення відповідачем 11160 грн., оскільки не відображає реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Крім того, матеріалами справи не підтверджується повна сплата коштів за Договором №26/03-1, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують повну оплату робіт за Договором №26/03-1 та їх не надано позивачем.

Також, при поданні позовної вимоги про відшкодування вартості відновлювального ремонту позивачем взагалі не враховано питання зменшення суми стягнення на вартість запасних частин автобусу, що могли бути повернуті позивачу при його проведенні, що також зумовлює необґрунтованість стягнення 11160 грн. суми на користь позивача.

Стосовно, стягнення з відповідача 29543,42 грн. матеріальних збитків, в результаті втрати товарної вартості автобусу, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що вказана вимога не підлягає задоволенню.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, згідно з вимогами ч. З ст. 386 Цивільного кодексу України має власник.

Відповідно до п. Договору оренди майна №4700 від 24.01.2012 р. (далі - Договір оренди) передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова.

Відповідно до п. 2.3 Договору оренди, у разі припинення цього Договору оренди Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві майно у стані, з урахуванням зносу за час експлуатації транспортного засобу.

Відповідно до п. 4.8 Договору оренди, у разі припинення або розірвання Договору оренди повернути Орендодавцю орендоване майно у належному стані, з урахуванням зносу за час експлуатації транспортних засобів та відшкодувати Орендодавцю збитки в разі втрати орендованого майна (повної або часткової) з вини Орендаря.

Оскільки власником майна є територіальна громада м. Харкова в особі КП "Тролейбусне депо №3", суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що саме власник майна має право вимагати у особи, дії якої призвели до наслідків втрати товарної вартості автобусу відшкодування вказаних збитків. Доказів передачі права вимоги власником майна до ПП ТМ-Віра" позивачем суду не надано, крім того позивач згідно з умовами Договору оренди не зобов'язаний відшкодовувати втрату товарної вартості автобусу Орендодавцеві, оскільки втрата товарної вартості автобусу відбулася не з його вини.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, саме позивач повинен був довести суду та надати відповідні докази в обгрунтування позовних вимог.

Розмір збитків у вигляді упущеної вигоди (простою) позивачем суду не доведено належними доказами, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби ЇЇ право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 Господарського Кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного зобов'язання другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів розміру упущеної вигоди Позивачем надано розрахунок денного прибутку за період з 09.05.2012 р. по 19.05.2012 р. Відповідно до вказаного розрахунку середній прибуток позивача за автобусом, державний номер АХ0026АА, складає 397,12 грн.

Також, позивачем були надані засвідчені копії квитково-касових листів за період від 09.05.2012 р. - 19.05.2012 р. серії ААА, номери 165343-165352. (т.1 а.с.21-30 та т.1.а.с.117, 119, 121, 123, 125, 127,129,131, 133,135).

Чинним нормативним актом, що визначає порядок розрахунку розміру завданих збитків є Тимчасова методика визначення розміру шкоди (збитків), викликаних порушенням господарських договорів від 21.12.90 року.

Згідно з п. 10 вказаної методики, розмір упущеної вигоди при зменшенні виробництва або реалізації послуг визначається, як різниця між ціною та повною плановою собівартістю одиниці послуги, помножена на кількість ненаданих з вини контрагента послуг. В свою чергу кількість ненаданих послуг визначається, зокрема, шляхом помноження денної/годинної норми надання послуг на кількість днів простою.

Хоча позивачем й надані суду відомості щодо собівартості послуг, які він надавав, але з наданих позивачем засвідчених копій квитково-касових листів вбачається, що підпис бухгалтера на квитково-касових листах за одним і тим самим номером, які надано до суду у різний час, виконано з суттєвими розбіжностями, номери бланків квитково-касових листів йдуть один за одним незважаючи на те, що згідно з Договором оренди позивач використовує декілька автобусів, за кожним з яких необхідно щоденно складати вказаний документ, що фактично не є можливим. Крім того, з квитково-касових листів №ААА165345 та №ААА165350 взагалі не вбачається, що позивач отримав від підзвітної особи грошові кошти за реалізацію квитків.

Вказане вище зумовлює неможливість визнання вказаних доказів належними та допустимими, що стало підставою для суду першої інстанції у відмові в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 42491,30 грн. збитків за час вимушеного простою.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 14250 грн. вартості відновлювального ремонту в розмірі франшизи.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п.36.6. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до п. 3.1 Договору страхування-1 страхова сума встановлена в розмірі 1425000 грн. Пунктом 4.1.1 встановлено безумовну франшизу у розмірі 1% від страхової суми за кожним страховим випадком.

Оскільки позивачем сплачено 400 грн. за проведення експертизи №000014 безпосередньо пов'язаної з ДТП, що сталася, вказані кошти підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно позовних вимог до другого відповідача - СТДВ "Гарантія", то суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, відносини щодо відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в подальшому - Закон).

Норми Закону є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальний порядок відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Проте, Законом, а саме ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що страховик не відшкодовує - шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Також, відносини між Страхувальником та Страховиком за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/0385117, врегулюванні спеціальними законами: ЗУ № 85/96-ВР «Про страхування», та ЗУ №1961 -IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» норми яких не передбачають такого виду відповідальності, як відшкодування втрати товарної вартості ТЗ, збитків в результаті вимушеного простою, вартості відновлюваного ремонту у розмірі франшизи.

Таким чином, в СТДВ «ГАРАНТІЯ»не має законних підстав сплачувати позивачу вартість відновлюваного ремонту у розмірі франшизи, втрату товарної вартості автомобіля та збитки у результаті вимушеного простою.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2012 року у справі №5023/3192/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 386, 779, 1172, 1194 Цивільного Кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2012 року у справі №5023/3192/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 14.01.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.