Рішення № 28610672, 10.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/112/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.13 Справа № 5009/4504/12

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69006, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (69002, м.Запоріжжя, вул.Артема, 79а)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення суми 3091,84 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача -Іванчик О.М. (дов. №51/27 від 03.01.2013 р.);

Від відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 3091,84 грн., із яких: основний борг у сумі 2802,96 грн. за договором № 600853 від 01.01.2007р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, пеня в сумі 216,82 грн., 3% річних в сумі 63,06 грн., інфляційні втрати в сумі 9,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.12.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4504/12, справі присвоєно номер провадження 20/112/12, справу призначено до розгляду на 24.12.2012 р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.01.2013р.

10.01.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

24.12.2012р. від позивача судом отримано заяву, згідно з якою у зв'язку з тим, що після порушення провадження у справі, а саме 14.12.2012р., відповідач здійснив часткову оплату в сумі 1000 грн., просить в частині сплаченої суми провадження у справі припинити та стягнути з ФОП ОСОБА_1 1 802,96 грн. основного боргу, який залишився несплаченим, 216,82 грн. пені, 63,06 грн. 3% річних, 9,00 грн. інфляційних втрат та судовий збір. Заява не суперечить ст.22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовано тими обставинами, що в період з листопада 2011 року по квітень 2012 року позивач згідно з умовами договору відпустив відповідачу теплову енергію на суму 3413,94 грн., яка оплачена відповідачем лише частково, внаслідок чого заборгованість складає 1 802,96 грн. За неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення. Вимоги обґрунтовано ст.ст.11, 15, 16, 96, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст.1,2,193, 232, 276 ГК України, умовами договору, приписами ст.ст.24,25 Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та договорі. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача не надійшло.

Згідно з п.п.3.9.1, 3.9.2 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Споживач, відповідач у справі) укладений договір №600853 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання з відпуску відповідачу теплової енергії в гарячій воді, а відповідач -прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є невід'ємними частинами (п.1.1).

В додатку №1а до договору "Звертання-доручення про укладення договору" визначено, що постачання теплової енергії за вказаним договором здійснюється за адресою АДРЕСА_2.

Згідно з п.3.2.6 договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 договору встановлено порядок здійснення розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п.6.1 розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (додаток №5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2). Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3). Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4). При наявності приладів комерційного обліку -обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді (п.6.5). Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (п.6.7). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання (п.6.6.1). У разі неотримання акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений п.6.6.1, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п.6.6.2).

Відповідно до п.10.1 договір діє до 01 січня 2008р. Згідно з п.10.2 договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п.10.4).

Доказів припинення у встановленому порядку договору №600853 від 01.01.2007р. суду не надано, отже договір є діючим.

Із матеріалів справи слідує, що позивач відповідно до умов укладеного договору в період з листопада 2011 року по квітень 2012 року здійснював відпуск теплової енергії відповідачу у приміщення, що знаходиться в будинку за адресою АДРЕСА_2. Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для її оплати вручалися нарочним представникам Споживача, що підтверджується відповідними реєстрами за вказаний період, копії яких долучено до матеріалів справи. Всього згідно вказаних документів за спірний період до сплати за спожиту теплову енергію належала сума 3413,94 грн.

Усі Акти приймання-передачі теплової енергії підписані з боку Споживача та повернуті Теплопостачальній організації. Згідно з умовами договору оформлені таким чином акти, є підставою для здійснення розрахунків. Однак відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав, здійснив оплату лише частково. На час звернення позивача до господарського суду заборгованість відповідача складала 2 802,96 грн.

22.08.2012р. позивач направляв на адресу відповідача претензію щодо погашення наявної заборгованості за договором №600853 від 01.01.2007р. (а.с.50-51). 10.12.2012р. на виконання ухвали суду в порядку підготовки справи до розгляду позивач також направив відповідачу для підписання акти звірки взаємних розрахунків станом на 07.12.2012р. Підписаний примірник акту звірки на адресу позивача не надходив.

Після порушення провадження у даній справі (03.12.2012р.), відповідач здійснив часткове погашення боргу, а саме: 14.12.2012р. перерахував на рахунок позивача суму 1000 грн. з призначенням платежу «за теплову енергію за договіром №600853 від 01.01.07р.», що підтверджується банківською випискою по рахунку Концерну МТМ у АКБ «Індустріалбанк»(а.с.54). У зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 1000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ст.629 ЦК України -договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач своїм правом щодо надання суду письмового відзиву на позов не скористався, викладені в ньому обставини не спростував. Доказів перерахування суми боргу в розмірі 1 802,96 грн., яка залишилася несплаченою, станом на момент вирішення спору суду не представлено.

Таким чином, вимоги про стягнення 1 802,96 грн. основного боргу за теплову енергію поставлену у спірний період є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 216,82 грн., нараховану за період з 21.12.2011 р. по 20.11.2012 р. згідно з розрахунком.

Згідно з ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У пункті п.7.2.8 укладеного між сторонами договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в пункті 6.3 цього договору, наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення зобов'язання відповідачем є доведеним, вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано, розрахунок здійснено вірно, тому вимоги про стягнення суми 216,82 грн. пені підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 63,06 грн. за період з 21.12.2011 р. по 23.11.2012 р. включно та втрати від інфляції в розмірі 9,00 грн., яка згідно з наданим розрахунком (а.с.19) нарахована на суму прострочених платежів за листопад, грудень 2011р. та січень 2012р. за період січень -березень 2012р. , а також на суму боргу за листопад, грудень 2011р., січень-квітень 2012р. за період лише вересень 2012р.

Суд бере до уваги, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено до 15 дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то -з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30). Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошей внаслідок інфляційних процесів на отримання компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваних ним грошових коштів, належних до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3%, суд визнав його правильним, сума 63,06 грн. розрахована вірно та підлягає стягненню. В частині інфляційних втрат позивач необґрунтовано виключив у періоді нарахування місяці, в яких була дефляція, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 2,34 грн. (інфляція за січень, лютий 2012р.)

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача повністю стягується судовий збір, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137) поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії -Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 1 802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 96 коп. основного боргу, 216 (двісті шістнадцять) грн. 82 коп. пені, 63 (шістдесят три) грн. 06 коп. 3% річних, 2 (дві) грн. 34 коп. втрат від інфляції, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

У частині стягнення суми 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 15.01.2013р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.