Рішення № 28610535, 24.12.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2012 р.Справа № 6/72/5022-929/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" вул. Оболоня, 4, м. Тернопіль 46000

до відповідача - Тернопільської міської ради вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль 46000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №1 - СПД ОСОБА_1 АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" бульв. Шевченка, 1, м. Тернопіль, 46000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №3 Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області вул. Липова, 25, м. Тернопіль, 46008

про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/18/11 від 05.01.2012р. та про зобов'язання Тернопільську міську раду провести земельні торги

За участю представників:

позивача -Помазанська С.І.

відповідача -ОСОБА_3

третьої особи №1 - не з'явився

третьої особи №2 -не з'явився

третьої особи №3 -ОСОБА_4

Суть справи:

ТОВ "Українська торгова компанія" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №1 - СПД ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/18/11 від 05.01.2012р. та про зобов'язання Тернопільську міську раду провести земельні торги.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою суду від 08.11.2012 року відкрито провадження у справі №6/72/5022-929/2012 (7/18/5022-148/2012) та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №2 -ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації", а ухвалою від 13.12.2012 року в якості третьої особи №3 - Державну інспекцію сільського господарства в Тернопільській області.

Розгляд справи, призначений вперше на 29.11.2012 року, відкладався, востаннє на 24.12.2012 року.

В засідання 24.12.2012 року представники третіх осіб №1,2 участь яких не визнавалась обов'язковою, не з'явились, хоча про час і місце слухання справи були повідомленні належним чином, про що свідчить клопотання СПД ОСОБА_1 щодо перенесення розгляду справи.

Зважаючи на достатність зібраних у справі доказів, систематичну неявку представників відповідачів №№1,2 в судові засідання, недотримання приписів ст.ст. 22,27 ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду спору, без участі названих учасників процесу, за наявними документами.

В засіданні його учасникам, роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22,27,81-1 ГПК України.

За клопотанням позивача, фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів а саме: програмно-апаратного комплексу " Документообіг господарського суду " (диск CD-R, серійний номер 121172LC45913).

Свої вимоги, підтриманні в судовому засіданні його представником, позивач мотивував невідповідністю оскаржуваного рішення вимогам закону та наявністю підстав для зобов'язання відповідача провести земельні торги.

У відзиві на позов та поясненнях його представника, відповідач проти задоволення вимог заперечив, посилаючись на правомірність прийнятого рішення і своїх дій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а також надав заяву про збільшення позовних вимог.

Розглянувши та ознайомившись із даним клопотанням представника позивача, судом вирішено наступне.

Предметом судового розгляду у справі № 6/72/5022-929/2012 є законність прийняття відповідачем рішення №6/18/11 від 05.01.2012 року про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою та наявність підстав для зобов'язання відповідача в судовому порядку провести земельні торги.

В своєму письмовому зверненні від 18.12.2012 року за вих. № 1/157, яке назване позивачем як "збільшення позовних вимог", він просить суд додатково визнати недійсними рішення не відповідача у справі, а виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1151 від 18.07.2012 року, №1448 від 05.09.2012 року щодо оформлення за ОСОБА_1 права власності не на земельну ділянку, а на нежитлову будівлю, та визнати недійсним відповідне свідоцтво про право власності від 20.09.2012 року.

З огляду на зміст ст. 22 ГПК України, п.3.10, 3.11 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 року дане клопотання не підлягає до задоволення.

Так, в силу ст. 22 ГПК України позивач має право на збільшення розміру позовних вимог до прийняття судом рішення по справі.

Під збільшенням розміру позовних вимог розуміють відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п.3.10 згаданої постанови пленуму ВГСУ).

Збільшено може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (п.3.11 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 року).

В своєму клопотанні позивачем фактично пред'явлено нові вимоги немайнового характеру, до іншого відповідача, які не пов'язанні з первісними підставами заявлення (подано інший позов).

Окрім того, позивачем до клопотання не додано доказів сплати необхідної суми судового збору.

З урахуванням наведеного, клопотання позивача від 18.12.2012 року за вих. № 1/157, відхиляється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, в т.ч. дані ними в попередніх засіданнях, судом встановлено наступне:

- 09.09.2008р. ОСОБА_1 (третя осоюа№1) зареєстрований виконавчим комітетом Тернопільської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності, про що йому видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 та присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено реєстраційний запис за № 26460000000012433.

15.05.2009 року між ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі -продажу саморобного, металевого переносного торгівельного павільйону на ринку по АДРЕСА_2

На підставі рішення Тернопільської міської ради (відповідача у справі) № 5/33/141 від 30.03.2010 року з ТОВ "Українська торгова компанія" (позивачем) укладено договір оренди земельної ділянки від 07.05.2010 року по АДРЕСА_1 загальною площею 0,2639 га, на якій знаходяться торгові ряди. Договір оренди діє до 30.03.2015 року.

07.05.2010 року складено акт про відновлення зовнішніх меж орендованої земельної ділянки та акт прийому - передачі межових знаків на зберігання.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 20.04.2010 року № 832/01, ОСОБА_1 здійснив самовільну перебудову павільйону по АДРЕСА_2

В 2010 році ОСОБА_1 виготовив інвентарну справу на магазин непродовольчих товарів. Хоча, згідно з довідкою ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" №55/11А, станом на 02.03.2011 року ОСОБА_1 не мав зареєстрованого нерухомого майна по АДРЕСА_2

За даними Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Тернопільської міської ради, викладених зокрема в його листах від 02.06.2011 року №602/09, від 07.05.2012 року № 726/14 документи щодо присвоєння адреси самовільної забудови, здійсненої ОСОБА_1 не готувались і не розглядались.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.04.2011 року у справі №17/7/5022-217/2011 задоволено позов Тернопільської міської ради та зобов'язано СПД ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_3, шляхом демонтажу самочинно спорудженої будівлі.

Дане рішення залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року та Вищого господарського суду України від 18.10.2011 року, а також ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.11.2012 року про припинення провадження по перегляду судового рішення від 28.04.2011 року за нововиявленими обставинами.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2011 року у справі №2-4680/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22.09.2011 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову, пред'явленому до Тернопільської міської ради, БТІ про визнання права власності на будівлю по АДРЕСА_3 (як на об'єкт самочинного будівництва) та про зобов'язання провести державну реєстрацію права власності.

Судові рішення по даній справі мотивовано тим, що ОСОБА_1 незаконно здійснив реконструкцію павільйону, а особа яка вчинила самочинне будівництво не набуває права власності на нього.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011 року у справі 2-а-23141/11 визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не розгляду питання про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 та погодження реконструкції павільйону за цією адресою, а також зобов'язано раду розглянути дані питання на першому пленарному засіданні.

Однак, назване судове рішення не набрало законної сили. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2012 року відкрито апеляційне провадження № 49430/12 по перевірці законності постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011 року у справі 2-а-23141/11 і станом на 24.12.2012 року остаточне рішення судом апеляційної інстанції не прийнято.

05.01.2012 року Тернопільською міською радою прийнято рішення №6/18/11, яким ОСОБА_1 дано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0144 га для обслуговування торгового павільйону за адресою АДРЕСА_3, з наданням в оренду на п'ять років.

Законність вказаного рішення і є предметом розгляду в справі, що слухається.

Згідно з довідкою начальника відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради від 30.12.2011 року проект рішення підготовлено виходячи з висновків постійних комісій ради з питань містобудування, природокористування, приватизації, продажу та оренди, вищезгаданої постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011 року у справі 2-а-23141/11 та керуючись ст.ст.12,123,124 ЗК України.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.05.2012 року у справі №7/18/5022-148/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року, ТОВ "Українська торгова компанія" було відмовлено в позові про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради від 05.01.2012 року №6/18/11.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2012 року дані судові рішення скасовано, а справу №7/18/5022-148/2012 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, після чого їй присвоєно № №6/72/5022-929/2012 (7/18/5022-148/2012).

Відповідно до наведених підстав скасування судових актів та вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (111-12 ГПК України), поза увагою судів залишились положення ст. 124 ЗК України, ч.2 ст.134 ЗК України. Судами не дано належної оцінки доводам ТОВ "Українська торгова компанія" щодо відсутності на переданій земельній ділянці нерухомого майна (капітальних споруд), належних ОСОБА_1.

В процесі нового розгляду справи з'ясовано також, що станом на 11.05.2012 року ОСОБА_1 не мав зареєстрованого нерухомого майна по АДРЕСА_3 (довідка БТІ від 14.05.2012 року №5714/072).

В подальшому, на підставі рішення ради від 30.03.2012 року, між Тернопільською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендодавцем укладено договір від 20.04.2012 року оренди земельної ділянки загальною площею 0,0144 га, яка знаходиться по АДРЕСА_3 (без зазначення точної адреси).

Розпорядженням Управління з питань містобудування, архітектури та кадастру №74 від 31.05.2012 року за зверненням ОСОБА_1, магазину непродовольчих товарів присвоєно адресний номер - АДРЕСА_3

За наслідками проведеної за дорученням прокуратури м. Тернополя перевірки, Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області на адресу Тернопільської міської ради направлено клопотання від 20.07.2012 року про приведення у відповідність земельному законодавству зокрема оспорюваного у справі рішення ради від 05.01.2012 року №6/18/11. В клопотанні зазначено про необхідність відведення земельної ділянки площею 0,0144 га, яка знаходиться по АДРЕСА_3 на конкурентних засадах (земельних торгах).

Дане клопотання зі сторони ради залишено без реагування.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 року у справі №4/30/5022-308/2012 визнано недійсними рішення ради від 30.03.2012 року та договір від 20.04.2012 року оренди земельної ділянки загальною площею 0,0144 га по АДРЕСА_3, підписаний між Тернопільською міською радою та ОСОБА_1

На підставі рішень Тернопільської міської ради від 18.07.2012 року №1151 та №1448 від 05.09.2012 року, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно -будівлю магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_3 загальною площею -63,8 м.кв.

У відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.26,59,77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.1,2,12 ГПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постанов пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року та № 6 від 17.05.2011 року, з наступними змінами, судової практики, що склалась, а також виходячи із суб'єктного складу сторін у справі і призначення земельної ділянки (для обслуговування торгового павільйону), розгляд заявлених позивачем вимог підвідомчий господарському суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Згідно з ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34,43 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, відповідно до змісту вимог ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Суд визнає незаконним (недійсним) та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Поданими суду доказами, Тернопільською міською радою не підтверджено обґрунтованості та законності прийнятого нею рішення від 05.01.2012 року №6/18/11, яким ОСОБА_1 дано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0144 га для обслуговування торгового павільйону за адресою АДРЕСА_3, з наданням в оренду на п'ять років.

Як зазначалось вище, постановою Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011 року у справі 2-а-23141/11 (покладеного в основу оскаржуваного рішення ради) лише визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не розгляду питання про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою та погодження реконструкції павільйону за цією адресою, а також зобов'язано раду розглянути дані питання на першому пленарному засіданні. В судовій постанові не вказано на те, яке саме рішення повинно бути прийнято радою за наслідками розгляду цих питань.

Окрім того, названа постанова Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011 року у справі 2-а-23141/11, як на момент прийняття оспорюваного рішення ради, так і на момент вирішення даного спору, не набрала законної сили.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р.).

Тому, до спірних правовідносин (прийняття Тернопільською міською радою рішення від 05.01.2012 року №6/18/11) слід застосовувати норми законодавства, що діяли на час їх виникнення.

Проте, відповідачем при постановленні оскаржуваного рішення невірно застосовано ст.ст.123,124 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (в чинній на 05.01.2012 року редакції), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина 2 статті 124 Кодексу).

Частиною 2 статті 134 Кодексу вставлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Однак, на час прийняття відповідачем спірного рішення, яким третій особі №1 дано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0144 га для обслуговування торгового павільйону за адресою АДРЕСА_3, в ОСОБА_1 було відсутнє право власності на нерухоме майно (капітальна споруда) на згаданій земельній ділянці.

Про це зазначалось зокрема в рішеннях господарського суду Тернопільської області від 28.04.2011 року у справі №17/7/5022-217/2011 та Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2011 року у справі №2-4680/11, які на момент прийняття радою оскаржуваного рішення вже набрали законної сили. У розгляді цих справ Тернопільська міська рада приймала безпосередню участь.

На це звернуто увагу і в постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2012 року по спору, що розглядається.

Право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 набув значно пізніше виданого відповідачем оспорюваного акта. А саме, на підставі рішень Тернопільської міської ради від 18.07.2012 року №1151 та №1448 від 05.09.2012 року, про що йому в подальшому було видано відповідне свідоцтво.

За таких обставин, законних підстав для прийняття рішення №6/18/11 від 05.01.2012р., з наведених в ньому мотивів, у відповідача не було.

Як йшлося вище, позивач є землекористувачем (орендарем) ділянки, сусідньої із згаданою в оскаржуваному рішенні ради та зацікавлений в її отриманні.

Відтак, ухвалення спірного рішення зачіпає його, охоронювані законом права і інтереси (див. рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004).

З урахуванням всього викладеного, рішення Тернопільської міської ради №6/18/11 від 05.01.2012р., підлягає визнанню недійсним за заявою позивача.

В той же час, не підлягає задоволенню вимога заявника про зобов'язання Тернопільську міську раду провести земельні торги з оренди земельної ділянки площею 0,0144 га по АДРЕСА_2 Оскільки, відповідно до змісту п.2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2, 4-3,12,33,34,43,44,49,80,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/18/11 від 05.01.2012р. щодо надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0144 га для обслуговування торгового павільйону за адресою АДРЕСА_3, з наданням в оренду на п'ять років.

2. Стягнути з Тернопільської міської ради вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль код 34334305,-

- на користь -Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" вул. Оболоня, 4, м. Тернопіль код 21138263 - 536,50 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. В задоволенні вимоги про зобов'язання Тернопільську міську раду провести земельні торги з оренди земельної ділянки площею 0,0144 га по АДРЕСА_3 відмовити.

Сторони і треті особи вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 29.12.2012 року

Суддя І.П. Шумський