Рішення № 28610495, 09.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.01.13 Справа № 18/5014/2700/2012

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Континуум-Галичина», м. Луцьк Волинської області

до дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Луганськ

про стягнення 768709,07 грн.

за участю представників:

від позивача: Олексюк В.В. за дов. від 29.12.2012;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 700564,38 грн. по оплаті вартості товару (бітум нафтовий дорожній), поставленого відповідачу за договором від 15.03.2006 № 0620, та трьох процентів річних в сумі 68144,69 грн. за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 27.11.2012 проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем подані неналежні докази поставки бітуму (подано акти приймання-передачі, а не видаткові накладні); поставка бітуму не могла здійснюватися на підставі договору, на який посилається позивач (договір закінчився 16.03.2007, а поставки здійснювалися в 2010 р.); строк оплати не настав, так як позивач не передавав відповідачу документи про якість товару.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору від 15.03.2006 № 0620 зі специфікацією від 07.07.2010 № 1 та додатковою угодою до нього від 08.07.2010 № 1, укладеному між сторонами за позовом, позивач в період з 13.07.2010 по 27.07.2010 поставив відповідачу товар (бітум нафтовий дорожній) на загальну суму 1.751.464,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані керівниками підприємств - сторін за договором та скріплені печатками цих підприємств (їх завірені копії залучено до матеріалів справи; а/с 12-19).

Відповідно до п. 3. специфікації № 1 до вказаного договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу вартість товару протягом 30 днів після поставки товару.

У встановлений договором строк відповідач вартість товару позивачу не сплатив.

08.04.2011 позивач надіслав відповідачу претензію від 07.04.2011 № 291 з вимогою сплатити борг в сумі 1.751.464,00 грн. Відповідач одержав вказану претензію 11.04.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (завірені копії претензії та поштового повідомлення залучені до матеріалів справи; а/с 70, 73).

В період з 25 травня по 9 червня 2011 р. відповідач частково оплатив позивачу вартість поставленого бітуму на суму 1.050.899,62 грн. (24.05.2011 - 724899,62 грн.; 09.06.2011 - 326000 грн.), що підтверджується довідкою ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 11.12.2012 № 1113, банківською випискою з рахунку позивача від 09.06.2011, листом відповідача від 07.07.2011 № 4-16-1/51, актами звірення взаєморозрахунків станом на 01.04.2011 та на 01.04.2012, які підписані повноважними представниками сторін за договором та скріплені печатками підприємств (завірені копії цих документів залучені до матеріалів справи).

Решту вартості товару в сумі 700564,38 грн. (1751464,00 - 1050899,62) відповідач позивачу не сплатив.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 700564,38 грн. по оплаті вартості товару (бітум нафтовий дорожній), поставленого відповідачу за договором від 15.03.2006 № 0620 та трьох процентів річних в сумі 68144,69 грн. за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 27.11.2012 проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем подані неналежні докази поставки бітуму (подані акти приймання-передачі не визначають зміст та обсяг господарської операції і тому, не є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні); поставка бітуму не могла здійснюватися на підставі договору, на який посилається позивач (договір в силу ч. 3 ст. 267 ГК України вважається укладеним на один рік, тому він закінчився 16.03.2007, а поставки здійснювалися в 2010 р.); строк оплати не настав, так як позивач не передавав відповідачу документи про якість товару.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 1 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу (ч. 3 ст. 263 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, укладений між сторонами договір від 15.03.2006 № 0620 (зі специфікацією від 07.07.2010 № 1 та додатковою угодою до нього від 08.07.2010 № 1), за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно п. 6.4. вказаного договору останній укладено строком до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного погашення боргу.

На виконання умов договору (з урахування специфікації до нього від 07.07.2010 № 1) позивач в період з 13.07.2010 по 27.07.2010 поставив відповідачу товар (бітум нафтовий дорожній) на загальну суму 1.751.464,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані керівниками підприємств - сторін за договором та скріплені печатками цих підприємств (їх завірені копії залучено до матеріалів справи; а/с 12-19).

Зазначені акти приймання-передачі мають усі необхідні реквізити, встановлені для первинних облікових документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доводи відповідача про те, що вказані акти не визначають змісту та обсягу господарської операції, не приймаються судом до уваги, так як ці доводи спростовуються змістом самих цих актів (у всіх актах вказано, що позивачем здійснюється поставка відповідачу бітуму нафтового дорожнього (БДН 60/90) на підставі договору про постачання від 15.03.2006 № 0620; в актах вказано обсяг товару (кількість у тоннах)).

Доводи відповідача про те, що в силу положень ч. 3 ст. 267 ГК України строк дії договору від 15.03.2006 № 0620 закінчився 16.03.2007, не приймаються судом до уваги за таких підстав:

Згідно ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік (ч. 3 ст. 267 ГК України).

Вищевказаним договором (безпосередньо у договорі) кількість поставки лише на рік або менший строк не визначено (кількість поставки взагалі не визначено), відповідно, відсутні підстави застосування до цього договору положень ч. 3 ст. 267 ГК України.

Кількість поставки визначена специфікацією від 07.07.2010 до вказаного договору, тому, строк дії договору не міг закінчитися 16.03.2007.

Крім того, відповідач виконував саме цей договір (від 15.03.2006 № 0620) - одержував товар, оплачував його вартість, що підтверджується вищевказаними матеріалами справи (в актах приймання-передачі зазначено, що поставка здійснюється саме за договором від 15.03.2006 № 0620; при здійсненні оплати відповідач вказував, що оплата здійснюється саме за договором 15.03.2006 № 0620, при підписанні актів звірки станом на 01.04.2011 та на 01.04.2012, відповідач вказував, що звірка здійснювалася саме за договором від 15.03.2006 № 0620; завірені копії актів звірення залучені до матеріалів справи).

Доводи відповідача про те, що строк оплати за поставлений товар не настав також не приймаються судом до уваги, так як згідно специфікації від 07.07.2010 № 1 до договору від 15.03.2006 № 0620, строк оплати - через 30 днів після поставки товару.

Відсутність у позивача доказів передання відповідачу документів про якість товару не позбавляє відповідача обов'язку оплатити товар у строк, встановлений договором.

Крім того, в усіх актах приймання-передачі зазначено, що по кількості та якості сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

У порушення умов договору від 15.03.2006 № 0620 відповідач в повному обсязі вартість одержаного товару позивачу не сплатив.

Борг відповідача складає 700564,38 грн., що підтверджується вищевказаними матеріалами справи, в тому числі актом звірення розрахунків станом на 01.04.2012, який підписано повноважними представниками сторін за договором та скріплено печатками підприємств.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по оплаті товару в сумі 700564,38 грн., підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим, на вимогу позивача на підставі ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми.

У розрахунку (а/с 8) та письмових поясненнях від 08.11.2012 № 513 (а/с 52-54) позивач вірно визначив розмір боргу (з урахування динаміки його часткового погашення відповідачем), період і кількість днів прострочення, однак, в останньому розрахунку (за третій період з 10.06.2011 по 16.10.2012 за 495 днів прострочення) допустив арифметичну помилку.

У розрахунку (а/с 52-54) позивач зазначив, що борг складає 700564,38 грн.; нараховується 3 % річних за 495 днів прострочення за період прострочення з 10.06.2011 по 16.10.2012.

Три проценти річних складають 28502,41 грн.

Разом з цим, з урахуванням усіх вищевказаних складових, три проценти річних за цей період складають 28424,54 грн.

Розрахунок:

(3 % : 366 днів) х 700564,38 грн. (борг) х : 100 х 495 = 28424,54 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за перші два періоди (з 01.09.2010 по 24.05.2011 - за 266 днів прострочення - 38292,28 грн. та з 25.05.2011 по 09.06.2011 - за 16 днів прострочення - 1350 грн.) є обґрунтованим, що перевірено судом.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача три проценти річних в сумі 68066,82 грн. (38292,28 + 1350 + 28424,54).

В решті вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних (заявлено до стягнення 68144,69 грн.) слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю розрахунку.

Всього підлягають до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 768631,20 грн. (700564,38 + 68066,82)

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 15358,81 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; позов задоволено на 99,9 %) покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Луганськ, вул. Лінія залізниці, буд. 9, ідентифікаційний код 31995774, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Континуум-Галичина», м. Луцьк Волинської області, вул. Кременецька, 38, ідентифікаційний код 32273623, борг в сумі 700564,38 грн., три проценти річних в сумі 68066,82 грн., витрати на судовий збір в сумі 15358,81 грн.; наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

09 січня 2013 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14 січня 2013 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко