Постанова № 28604850, 17.12.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.12.2012 р. справа №5009/2731/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З.П., Кододової О.В.при секретарі судового засіданняМаксименко Г.П.за участю прокурора: представників сторін: Зозуля Н. В.від позивача:не з`явилисьвід відповідача: від третьої особи:не з`явились не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна», м. Приморськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької областівід17.09.2012р.у справі№ 5009/2731/12 (суддя: Соловйов В.М.)за позовомПрокурора Приморського району Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київдо відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна», м. Приморськ Запорізької області Приморського комунального підприємства технічної інвентаризації, м. Приморськ Запорізької областіпро витребування майна

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17 вересня 2012 року у справі 5009/2731/12 позовні вимоги прокурора Приморського району Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приморське комунальне підприємство технічної інвентаризації, м. Приморськ Запорізької області про визнання права власності, витребування майна, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності, - задоволені частково, а саме:

- визнано право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б.;

- витребувано із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна»повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України.

- стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»в доход Державного бюджету України 7 400 (сім тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.

В частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612, 1 кв.м провадження у справі припинено.

В частині вимог про скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»на зазначений об'єкт нерухомості в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін. Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування посилається на не повне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому апелянт зазначив наступне.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2012 року у справі № 5009/2731/12 фактично скасовує інше судове рішення, яке також прийнято господарським судом Запорізької області 13.10.2006 р. у справі 15/406/06, яким визнано право власності на спірне майно за відповідачем. При цьому, суд першої інстанції незаконно надав перевагу рішенню господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 року у справі № 17/5009/5414/11, яким визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський».

Апелянт також зазначає, що прокурором та позивачем не доведено наявність порушених оспорюваних прав та інтересів саме Фонду державного майна України у спірних правовідносинах та неправомірність володіння та розпорядження таким майном ТОВ «Дюна».

На даний час спірне майно відсутнє у його первісній формі, оскільки тепер об`єкт нерухомості становить собою триповерхову споруду загальною площею 933,2 кв. м. Таким чином, суд першої інстанції визнав право власності позивача на предмет позову, якого наразі не існує -спальний корпус літ. «И», загальною площею 612, 1 кв. м.

Відповідач вважає себе добросовісним набувачем спірного майна, а тому, на думку відповідача, ФДМУ не належить право витребувати майно від набувача.

Крім того, апелянт послався на те, що суд першої інстанції в своєму рішенні вийшов за межі позовних вимог, а саме без будь-яких законних підстав, без клопотання позивача, визнаючи право власності в резолютивній частині рішення дописав адресу спірного майна та не вказав балансову вартість, про яку зазначав позивач. Таким чином, суд визнав право власності не на те майно, яке зазначалося в позовних вимогах.

Заявник скарги також зауважує, що судом першої інстанції порушені процесуальні норми, зокрема: ст. 4-2, ст. 61, п.6 ч. 1 ст. 63, п.5 ст. 81 ГПК України.

Від прокуратури Приморського району Запорізької області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокуратура доводи апелянта заперечила, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. При цьому прокуратура посилається на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011 р. у справі № 17/5009/5414/11 за позовом прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України рішення виконкому Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський»визнано недійсним. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. у справі № 17/5009/5414/11 зазначене рішення суду залишено без змін. У скасованому рішенні виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 № 197 спірне майно включене до переліку споруд, які входять до оздоровчого комплексу санаторного типу «Приморський», що розташований в м. Приморську, вул. Курортна, 45. Отже, господарський судом Запорізької області рішенням від 09.11.2011 у справі № 17/5009/5414/ вже встановлено обставини, які мають значення для розгляду даної справи, а саме, що Українське АТ по туризму та екскурсіях «Укпрофтур», не набувши правомочностей власника на спірне нерухоме майно, не мало права без згоди ФДМУ розпоряджатись цим майном та відчужувати це майно шляхом його внесення до Статутного фонду Запорізького обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист».

Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач та третя особа в судове засідання своїх повноважних представників не направили.

Відповідно до приписів ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 101 ГПК України та те, що ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду апеляційної скарги явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

Згідно договору купівлі-продажу від 29.09.2003р. Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»(Продавець) передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Дюна»(Покупець) об'єкт нерухомості: спальний корпус № 2, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ «Приморський», вул. Курортна, 45(надалі - Договір).

Додатковою угодою від 12.04.2006р. до договору купівлі - продажу об'єкта нерухомості від 29.09.2003р. сторони внесли зміни в розділ 1 «Предмет договору»та виклали п.1.1 в наступній редакції:

«Продавець продає, Покупець купує на умовах даного договору наступне майно:

а) спальний корпус № 2 (літера «И»), що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ «Приморський», вул. Курортна, 45.

Як зазначено в п. 1.2 Договору, відчужуване майно належить Продавцю на праві власності та підтверджується наступними документами:

- Свідоцтвом про право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу «Приморський», засвідченого 17.11.2000р. Приморською міською радою, рішенням виконкому № 197;

- протоколом загальних зборів ЗАТ «Запоріжтурист»від 24.06.1998р. «Про реалізацію майна ОКСТ «Приморський», корпус № 2.

Ціна продажу корпуса № 2 складає 370 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 61 666, 67 грн. (п. 2.1 Договору).

Як передбачено п. 3.1 Договору, Покупець повинен сплатити Продавцю вартість корпусу № 2 в сумі 370 000, 00 грн. не пізніше 15.10.2003р.

Згідно п. 3.5 Договору, право власності на майно (п.1.1 даного Договору) у Покупця виникає після повної сплати його вартості Продавцю.

Продавець зобов'язаний передати відчужуване майно Покупцю по акту приймання - передачі протягом 5 робочих днів з дати отримання платежу в сумі 370 000, 00 грн. (п.п.4.1.1 Договору).

Згідно наказу Голови правління Запорізького обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»на підставі рішення Загальних зборів товариства, протокол № 3 від 24.06.1998р. «Про реалізацію майна ЗАТ «Запоріжтурист» та договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 29.09.2003р. передано корпус № 2 ОКСТ «Приморський»Товариству з обмеженою відповідальністю «Дюна».

Передача майна за договором купівлі - продажу від 29.09.2003р. підтверджена «Актом приймання - передачі основних фондів ОКСТ «Приморський»корпуса № 2»від 21.10.2003р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2006р. по справі № 15/406/06 визнано за ТОВ «Дюна»право власності на нерухоме майно, а саме: спальний корпус № 2 (літера «И»), розташований за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ «Приморський», вул. Курортна, 45.

08.12.2006р. Виконавчим комітетом Приморської міської ради прийнято рішення № 431 «Про виділення майна із оздоровчого комплексу з присвоєнням нової поштової адреси і видачу взамін рішення суду свідоцтва про право власності на виділене майно», яким вирішено наступне: виділити ТОВ «Дюна»із складу оздоровчого комплексу санітарного типу «Приморський», розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45, нерухоме майно, а саме: спальний корпус «И», якому присвоїти нову поштову адресу: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б і яке належить ТОВ «Дюна»на підставі рішення господарського суду від 13.10.2006р. по справі № 15/406/06; оформити право колективної власності, з видачею ТОВ «Дюна»замість рішення господарського суду від 13.10.2006р. по справі № 15/406/06 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, спальний корпус «И», розташований за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б.; приморському комунальному підприємству технічної інвентаризації здійснити формування свідоцтва про право власності та провести реєстрацію права колективної власності на нерухоме майно, спальний корпус «И», який розташований за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, за ТОВ «Дюна».

22.03.2007 р. на підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 08.12.2006р. № 431 Виконкомом Приморської міської ради Запорізької області видано ТОВ «Дюна»свідоцтво Серії САВ № 121627 про право власності на нерухоме майно - Спальний корпус за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б. Опис об'єкта: спальний корпус, И, 612,1 кв. м.; ганок, до И; ганок, до И; сходи, до И).

Згідно Витягу № 13984843 від 22.03.2007р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Приморським КПТІ, за ТОВ «Дюна»зареєстровано право власності на Спальний корпус за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, буд. 45-б. Підстава виникнення права власності - свідоцтво САВ № 121627 від 22.03.2007р. Виконавчого комітету Приморської міської ради.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011р. у справі № 17/5009/5414/11 задоволений позов заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України до виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області, Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приморське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський», визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме:

- визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197 «Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс «Приморський».

- визнано право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу "Приморський", що знаходиться за адресою: вул. Курортна, 45 м. Приморськ Запорізької області (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля літера А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2; склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерня літера Х загальною площею 175,6 м2; склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельня літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2.

- витребувано із чужого незаконного володіння Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" об'єкти нерухомості за адресою: вул. Курортна, 45 м. Приморськ Запорізької області (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля літера А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2; склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерня літера Х загальною площею 175,6 м2; склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельня літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2 у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. по справі № 17/5009/5414/11 рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2011р. у справі 17/5009/5414/11 залишено без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Проаналізувавши правову природу заявлених позовних вимог та характер відносин, які виникли між сторонами по справі, колегія суддів приходить до висновку, що основним питанням для вирішення цього спору є з`ясування належності або неналежності спірного майна до державної власності, а похідні від цієї вимоги інші вимоги, а саме визнаня права власності держави в особі Фонду державного майна України, витребування майна, зобов`язання повернути майно у власність держави в особі Фонду державного майна України, визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ «Дюна»та скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Дюна»на спірний об`єкт нерухомості можливо вважати обґрунтованими лише виключно у випадку, якщо на момент такого відчуження це майно дійсно належало особі, в інтересах якої прокурор звертається до суду із даними позовними вимогами, тобто державі Україна в особі Фонду державного майна України.

Проте, до вирішення цього питання колегія суддів вважає, за необхідне дослідити та надати правову оцінку питанню щодо позовної давності по заявленим Прокурором вимогам, його клопотанню про відновлення цього строку.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Перебіг позовної давності згідно ч.1 ст.261 ЦК України починається від дня коли особа дізналась або могла дізнатись порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку з позовом до суду звернувся не Фонд Державного майна України, а Прокурор, який, як свідчать матеріали справи, дізнався про порушення прав держави, в інтересах якої він звернувся до суду з цим позовом та про осіб, які порушили це право лише з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. по справі № 17/5009/5414/11, якою визнано недійсним та скасовано рішення виконкому Приморської міської ради від 17.11.2000 р. № 197.

Враховуючи вказані обставини колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що для Прокурора, який заявив цей позов, не сплинув строк позовної давності по заявленим ним вимогам, а відтак, поновлювати цей строк немає необхідності.

Щодо суті даного спору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановив місцевий господарський суд, що згідно з постановою Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. № 606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я УРСР" Міністерство охорони здоров`я УРСР було зобов`язано передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській Раді профспілок зокрема всі діючі госпрозрахункові санаторії /крім туберкульозних/ загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками NN 1, 2, а також санаторії /крім туберкульозних/ і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління.

Згідно п. 2 вказаної постанови майно передавалося профспілковим органам у відання. Відповідно до ст. 86 ЦК Української РСР це передбачало право останніх лише на володіння і користування цим державним майном. При цьому, посилання про безоплатну передачу зазначених майнових комплексів у власність профспілковим організаціям у даній постанові відсутні.

18.11.1990р. Президією Ради Загальної Конфедерації професійних союзів СРСР прийнята Постанова № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном", якою з метою забезпечення виконання статутних завдань було затверджено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном. Вказаним договором у власність Федерації незалежних профспілок було передано майно згідно додатку.

Президією Федерації незалежних профспілок України постановою від 23.08.1991р. № П-7-7 (зі змінами від 09.10.1991р.) прийнято рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму та екскурсіях в акціонерне товариство "Укрпрофтур".

04.10.1991р. між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіях акціонерного товариства "Укрпрофтур" і затверджено його Статут.

21.11.1997р. між Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та Запорізьким обласним дочірнім підприємством "Запоріжтурист" з метою створення Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" шляхом реорганізації Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" в акціонерне товариство закритого типу на основі добровільного об'єднання свого капіталу, грошових коштів, інших матеріальних цінностей укладено установчий договір Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист". Установчий договір затверджено протоколом установчих зборів засновників Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" від 10.10.1997р. № 1.

Згідно з п. 3.1. вказаного установчого договору, Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" є правонаступником Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Відповідно до акту передачі у власність Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" майна та будівель від 15.12.97 № 514, Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" передано у власність, а Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" прийнято у власність, зокрема, будівлі та майно туристсько-оздоровчого комплексу "Приморський", 332410, м. Приморськ (…). До складу комплексу "Приморський" входять: туристична база "Приморська", 332410, м. Приморськ, згідно паспорту (…).

Згідно положень ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент створення Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист") товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, в т.ч. в іноземній валюті (стаття 13 цього ж Закону).

17.11.2000р. виконавчим комітетом Приморської міської ради прийнято рішення № 197 "Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс "Приморський". Зазначеним рішенням виконавчий комітет Приморської міської ради вирішив: оформити право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський" за закритим акціонерним товариством "Запоріжтурист" по вул. Курортній, 45 м. Приморськ (п. 1). Приморському державному комунальному підприємству технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності (п. 2).

На підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197 Приморською міською радою складено свідоцтво про право власності Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" на об'єкт в цілому (що складається з основних будівель: А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1; підсобних будівель та споруд) - оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський", що розташований в м. Приморську, вул. Курортна, 45.

Вказані факти встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011р. у справі № 17/5009/5414/11, яке вступило в законну силу 21.02.2012р.

Іншим рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2006р. по справі № 15/406/06, яке ніким не було оскаржене, встановлений факт придбання ТОВ "Дюна" нерухомого майна, а саме: спальний корпус № 2 (літера "И"), розташований за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ "Приморський", вул. Курортна, 45, саме на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2003р. між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" і ТОВ "Дюна".

У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України, зазначені факти не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 10 Конституції УРСР 1978 року було встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспнокооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Статтею 89 ЦК УРСР 1963 року було визначено, що державна власність -основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України»від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ майно підприємств, установ і організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»встановлено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України.

Крім того, Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України»від 09.12.2011 р. № 4107-VІ, Фонд державного майна України реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, тому розпорядження цим майном можливе лише за згодою Фонду.

Крім того, Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 р. N 506 було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Положення цієї постанови розповсюджувались на спірне майно, оскільки, як зазначено вище, передача майнових комплексів у відання профспілковим організаціям, яке було здійснено органом державної влади колишнього Союзу РСР як уповноваженим органом на розпорядження державною власністю, ніяким чином не мала наслідком за собою зміну форми власності переданого майна.

Згідно ст. 1 Закону України від 10.09.1991 р. № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»(із змінами, внесеними згідно з Декретом № 8-92 від 15.12.92 р.) майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Стаття 4 Закону України «Про Фонд державного майна України»від 09.12.2011 р. № 4107-VІ передбачає, що одним із основних завдань Фонду є захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами та повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства.

Системний аналіз вищевказаних законодавчих актів дозволяє колегії суддів дійти висновку, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Передача майна у відання ніяким чином ні є передачею майна у власність з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.

Отже, майно, в тому числі Оздоровчий комплекс санаторного типу «Приморський», який передано у відання профспілок згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 р., є державною (загальнодержавною) власністю.

Згідно ст. 4, пп. ї п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про управління обєктами державної власності" від 21.09.2006р. № 185-V (з подальшими змінами та доповненнями) ФДМУ є суб`єктом управління державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження нерухомим та іншим окремим індивідуально визначеним майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Викладене свідчить, що з моменту набрання чинності Законом України „Про управління об`єктами державної власності" будь-яке відчуження спірного майна могло бути здійснено виключно Фондом державного майна України як органом, який відповідно до функцій управління обєктами державної власності здійснює розпорядження цим майном, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності у позивача визначених законом правомочностей на захист права державної власності у випадку його порушення.

З огляду на викладене безпідставними є посилання апелянта на те, що прокурором та позивачем не доведено наявність порушених або оспорюваних прав та інтересів саме Фонду державного майна України у конкретних спірних правовідносинах та неправомірність володіння та розпорядження таким майном ТОВ «Дюна».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»не будучи власником спірного нерухомого майна, не мало право без згоди Фонду державного майна України розпоряджатися цим майном та відчужувати його шляхом внесення до статутного фонду Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист».

Викладена вище правова позиція суду щодо необхідності та правомірності застосування при вирішення даного спору саме приведених вище положень законодавства знайшла своє стійке відображення у судовій практиці вищих судових інстанцій України по аналогічним спорам щодо визначення форми власності майна, переданого у відання профспілковим організаціям колишнього СРСР, зокрема постанови Вищого господарського суду України від 11.02.2009р. по справі № 2-26 /8897.2-08, від 07.04.2010р. по справі № 20 3 30 / 475 05 11719, постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.09.2007р. та від 16.09.2008р.

Згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить виключно власнику.

Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном. За приписами наведеної норми, позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що є предметом позову.

Віндикаційний позов є речово правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Отже, правом на подання віндикаційного позову наділені як власники, так і титульні володільці, які на час подання позову не володіли цим майном.

У цьому разі майно може бути витребувано від добросовісного набувача -з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, згідно якої, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Системний аналіз обставин справи дає можливість колегії суддів зробити висновок, що спірне майно вибуло з володіння власника держави в особі ФДМУ поза його волею і ці обставини згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України є підставою для витребування від добросовісного набувача ТОВ «Дюна»спірного майна на користь власника держави в особі ФДМУ.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Апеляційний господарський суд зазначає, що вибуття з державної власності спірного об`єкту нерухомості та наявність спору між сторонами по справі про належність їм майна свідчить про невизнання, зокрема відповідачем права власності держави в особі Фонду державного майна України на спірне майно, що з урахуванням вищенаведених висновків про ненабуття ТОВ «Дюна»права власності на нього та належності спірного майна до державної форми власності, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав, згідно зі ст. 392 ЦК України, для визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на індивідуально визначене майно: спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б.

Таким чином, оскільки, прокурором та позивачем в ході розгляду данної справи доведено факт володіння відповідачем спірним нерухомим майном без відповідної правової підстави, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора та позивача про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, балансова вартість якого складає 370 000, 00 грн., а також в частині витребування цього спального корпусу із володіння ТОВ "Дюна" у власність держави в особі Фонду державного майна України та зобов'язання відповідача повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ "Дюна" на спальній корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; і свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином або актом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Таким чином, свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто воно не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, згідно п. 9 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України №01-8/98 від 31.01.2001 року "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, свідоцтва про право власності не є актами у розумінні господарського та господарсько-процесуального законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України, зокрема: від 16.10.2012 р. у справі № 5017/482/2012, від 25.07.2012 р. у справі № 9/5009/6797/11.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність припинення провадження в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК.

Стосовно позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Дюна» на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державних фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до відповідного Державного реєстру.

Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28 січня 2003 року, реєстрацію прав власності здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена п. 6, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора та позивача в цій частині, у зв `язку з тим, що прокурор та позивач не надали правових обґрунтувань щодо заявлення такої вимоги. Посилання прокурора на ст. 26 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не може бути такою підставою, оскільки дана норма лише декларує, що на підставі рішення суду вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. До того ж, як вірно зазначив суд першої інстанції ТОВ «Дюна»не є належним відповідачем за вимогою про скасування державної реєстрації права власності, оскільки як зазначено вище, така реєстрація проводиться органом державної реєстрації прав.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції визнав право власності на майно, яке наразі не існує, у зв`язку з тим, що відповідачем була проведена реконструкція спірного об`єкту та збільшена його площа до 933,2 кв. м. не приймаються до уваги, з огляду на анступне.

Предметом даного спору є визнання права власності за Державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно - спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв. м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, витребування цього майна, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності. Саме цей об`єкт був переданий Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Запоріжтурист»відповідачу -ТОВ «Дюна»за договором купівлі-продажу від 29.09.2003 р. та саме на цей об`єкт було видано ТОВ «Дюна»свідоцтво про право власності, який наразі на цей час фактично існує. Тот факт, що ТОВ «Дюна»в подальшому було проведено реконструкцію цього об`єкту, а саме добудований третій поверх, не дає відповідачу підстави стверджувати, що нерухоме майно - спальний корпус, позначений на плані літерою «И», загальною площею 612,1 кв. м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, яке є предметом даного спору, в природі не існує.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що справу було розглянуто без дотримання принципу рівності сторін перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК України) з посиланям на те, що позовну заяву на належну адресу відповідача було надіслано лише 16.09.2012 р., тобто майже через 2 місяці після відкриття провадження у справі. Як вірно зазначив суд першої інстанції відповідач до цього часу двічі знайомився з матеріалами справи № 5009/2731/12, а саме 07.09.2012 р. та 14.09.2012 р., при цьому під час ознайомлення відповідач користувався технічними засобами для здійснення фотокопій документів. До того ж, з матеріалів справи не слідує, що відповідачем заявлялися будь-які письмові чи усні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з цими обставинами та не задоволення такого клопотання судом.

Не приймаються також до уваги посилання апелянта на те, що у зв`язку з ненаданням без поважних причин витребуваних судом доказів, а саме оригіналів: рішення виконкому Приморської ради від 17.11 2000 р. № 197, рішення виконкому Приморської міської ради від 08.12.2006 р. № 431, рішення реєстратора Приморського КПТІ Клименко А. О. від 22.03.2000 р. та свідоцтва про право власності на спірне майно, позов прокурора підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Колегія суддів вважає, що оскільки при зверненні з позовом до суду прокурором до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії перелічених вище документів, на які він посилається в обгрунтування заявленого позову, тобто матеріали справи містять письмові докази в розумінні ст. 36 ГПК України, то підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з неподанням оригіналів цих документів відсутні. Крім того, зазначені вище документи в належних чином засвідчених копіях надавалися як прокурором так і самим відповідачем. До того ж, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не ставив питання щодо невідповідності цих документів їх оригіналам.

Згідно п.3 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України №02-5\422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення" ( з наступними змінами та доповненнями) рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному зясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

На думку судової колегії місцевий господарський суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду відповідно до вимог статті 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, а відтак, підстав передбачених ст.104 України для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна», м. Приморськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2012р. у справі № 5009/2731/12 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2012р. у справі № 5009/2731/12 - залиши без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений 14 грудня 2012 р.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова