Постанова № 28604705, 08.01.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р. Справа№ 48/238

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Ляховенко Д. В. - представник за довіреністю № 5 від 03.01.2013

від відповідача: Малиш В. В. - представник за довіреністю № 6 від 03.01.2012

Шульган Д. Ю. - представник за довіреністю № 8 від 03.01.2013

Желєзний В. В. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2012

про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КийБуд» про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу від 23.07.2010

у справі № 48/238 (суддя Бойко Р. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КийБуд»

про стягнення 372 632,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 312 434,40 грн. за договором підряду на виконання робіт по будівництву багатоквартирної житлової забудови № 28/02 від 28.02.2006, 3 % річних в сумі 6 086,54 грн. та збитків від інфляції в сумі 54 111,38 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суд від 25.11.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009, у справі №48/238 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 302 992,80 грн., 3% річних в сумі 3 595,60 грн. та збитки від інфляції в сумі 50 599,80 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

23.07.2010 на виконання рішення суду у справі № 48/238 видано наказ.

14.11.2012 відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва № 48/238 від 23.07.2010 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2012 у справі № 48/238 заяву позивача задоволено, визнано наказ господарського суду міста Києва від 23.07.2010 у справі № 48/238 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на тому, що обов'язок відповідача по сплаті на користь позивача присуджених до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2008 у справі №48/238 грошових коштів у розмірі 361 029,04 грн. припинено, а тому, згідно зі ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, існують правові підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва 05.1207.2012 у справі № 48/238 та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу в задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду міста Києва № 48/238 від 23.07.2010 таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що винесена судом ухвала підлягає скасуванню, адже порушується право позивача на стягнення заборгованості, що підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, яке повинне бути реалізовано у формах і у спосіб, встановлений законодавством про виконавче провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорювану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем за договором підряду на виконання робіт по будівництву багатоквартирної житлової забудови № 28/02 від 28.02.2006, але неоплачені роботи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суд від 25.11.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009, у справі №48/238 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 302 992,80 грн., 3% річних в сумі 3 595,60 грн. та збитки від інфляції в сумі 50 599,80 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

23.07.2010 на виконання рішення суду у справі № 48/238 видано наказ.

14.11.2012 відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва № 48/238 від 23.07.2010 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2012 у справі № 48/238 заяву позивача задоволено, визнано наказ господарського суду міста Києва від 23.07.2010 у справі № 48/238 таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів не може погодитися з судом першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

В частині 4 ст. 117 ГПК України перелічено умови, за наявності яких можливо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з ч. 1 ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, наказ суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню лише з підстав, визначених законом, та у передбаченому законом порядку.

Відповідач в обґрунтування задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, посилається на наступні обставини:

- як слідує з наказу у справі № 48/238 від 23.07.2010, відповідача зобов'язано сплатити на користь позивача грошові кошти, а отже, дане зобов'язання є грошовим;

- в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011 у справі № 3/147-09/0 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КийБуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630» про стягнення збитків за договором підряду № 28/02 від 28.02.2006, укладеного між сторонами, зазначено про те, що збитки, завдані ТОВ «КийБуд» ТОВ «Спеціалізоване управління № 630» внаслідок неякісного виконання останнім робіт за договором підряду можуть бути стягнуті на користь ТОВ «КийБуд» в разі фактичного понесення ним витрат на усунення таких недоліків;

- ТОВ «КийБуд» з метою усунення виявлених на об'єкті (багатоквартирна житлова забудова в мікрорайоні Лімановка в с.м.т. Заозерне АР Крим) недоліків, допущених з вини ТОВ «СУ № 630», уклало з ТОВ «Науково-виробнича компанія «Будремкомплекс» договір виконання підрядних робіт від 03.10.2012, за яким сплатило на користь ТОВ «Науково-виробнича компанія «Будремкомплекс» авансовий платіж в розмірі 363 850 грн.;

- листом № 342 від 23.10.2012 відповідач надіслав на юридичну та поштову адреси позивача Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, передбачене наказом господарського суду міста Києва № 48/238 від 23.07.2010, в розмірі 361 029,04 грн. було повністю погашене (виконане) шляхом його зарахування в рахунок погашення позивачем спричинених відповідачу збитків у вигляді фактично понесених витрат на усунення зазначених недоліків.

З огляду на вказані обставини, виходячи з положень ст. 601 ЦК України, відповідач вважає, що його зобов'язання перед позивачем, передбачене наказом від 23.07.2010 № 48/238, в розмірі 361 029,04 грн. є припиненим (фактично виконаним) внаслідок його добровільного виконання шляхом проведення заліку однорідних (грошових) вимог.

Із вказаною думкою відповідача погодився суд першої інстанції, проте, колегія судів вважає зазначену правову позицію помилковою, оскільки, на думку колегії суддів, зарахування зустрічних однорідних вимог, що його ініційовано в односторонньому порядку боржником, не є добровільним виконанням боржником судового наказу в розумінні ч. 4 ст. 117 ГПК України, а отже, не може вважатися підставою для визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню за правилами вказаної статті.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Обґрунтовуючи існування грошового зобов'язання позивача перед відповідачем, останній зазначає про неналежне виконання позивачем умов договору підряду на виконання робіт по будівництву багатоквартирної житлової забудови № 28/02 від 28.02.2006, а саме, неякісне виконання робіт за вказаним договором, та про те, що в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011 у справі № 3/147-09/0 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КийБуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630» про стягнення збитків за договором підряду № 28/02 від 28.02.2006, укладеного між сторонами, зазначено про те, що збитки, завдані ТОВ «КийБуд» ТОВ «Спеціалізоване управління № 630» внаслідок неякісного виконання останнім робіт за договором підряду, можуть бути стягнуті на користь ТОВ «КийБуд» в разі фактичного понесення ним витрат на усунення таких недоліків.

Проте сам лише факт встановлення в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2011 у справі № 3/147-09/0 наявності недоліків у виконаних позивачем роботах не свідчить про встановлення обсягів таких недоліків та факту понесення відповідачем вказаних витрат.

Заява відповідач про зарахування зустрічних однорідних вимог, у відповідності до ч. 3 ст. 202 ЦК України, є одностороннім правочином.

Відповідно, заява однієї з сторін про зарахування зустрічних вимог повинна відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченим ст. 203 ЦК України, згідно з ч. 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зі змісту ст. 601 ЦК України слідує, що зарахування можливе за наявності таких умов:

- зустрічність вимог, тобто одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Позивач проти проведення взаємозалік заперечує.

Наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, але лише за умови, що така заборгованість є безспірною, наприклад, встановленою рішенням суду тощо.

Адже у випадку, коли такі вимоги не є безспірними, відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження факту понесення ним витрат на усунення недоліків у виконаних позивачем за договором підряду на виконання робіт по будівництву багатоквартирної житлової забудови № 28/02 від 28.02.2006 робіт на суму 363 850 грн. надано договір на виконання підрядних робіт від 03.10.2012, укладений з ТОВ «Науково-виробнича компанія «Будремкомплекс», договірна ціна до вказаного договору та акт зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача з зазначеною особою від 18.10.2012, проте відповідачем не надано ані доказів виконання ТОВ «Науково-виробнича компанія «Будремкомплекс» робіт за вказаним договором (акти приймання-передачі виконаних робіт тощо), ані доказів того, що вказані роботи є саме роботами з усунення недоліків у виконаних позивачем за спірним договором роботах.

Відсутність доказів того, що зобов'язання позивача перед відповідачем є безспірним, унеможливлює проведення взаємозаліку за Заявою відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог № 342 від 23.10.2012, відповідно до якої погашається грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, передбачене наказом господарського суду міста Києва № 48/238 від 23.07.2010, в розмірі 361 029,04 грн., за правилами ст. 601 ЦК України.

За таких обставин, твердження відповідача про зарахування (припинення) зустрічних вимог в сумі 361 029,04 грн. як про підставу припинення зобов'язання та визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, є безпідставним.

Дані висновки суду узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 11.04.2012 у справі № 33/267, від 01.02.2011 у справі № 33/224-10 та у листі № 01-08/163 від 12.03.2009 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Так, у п. 22 вказаного листа зазначено, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обов'язок відповідача по сплаті на користь позивача присуджених до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2008 у справі №48/238 грошових коштів у розмірі 361 029,04 грн. є припиненим, а тому, згідно зі ст. 117 Господарського процесуального кодексу України існують правові підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю.

За таких обставин, заява відповідача про визнання наказу господарського суду міста Києва № 48/238 від 23.07.2010 таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає. Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів при вирішенні по суті заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу від 23.07.2010 у цій справі не приймає до уваги висновки, викладені в рішенні господарського суду міста Києва від 24.07.2012 у справі № 5011-72/5845-2012 за позовом ТОВ «Кийбуд» до ТОВ«Спеціалізоване управління № 630» про стягнення 85 216,54 грн., оскільки, по-перше, заявник при зверненні до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу від 23.07.2010 у цій справі не посилався на висновки, викладені у рішенні по справі № 5011-72/5845-2012, а по-друге, станом на дату вирішення судом першої інстанції заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу від 23.07.2010 у цій справі, рішення у справі № 5011-72/5845-2012 було скасованим згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 09.10.2012.

При цьому, колегія суддів звертає увагу ТОВ «КийБуд» на те, що воно не позбавлено права у встановленому законом порядку звернутися до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу від 23.07.2010 у цій справі, посилаючись на інші підстави, в тому числі і на факти, встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 24.07.2012 у справі № 5011-72/5845-2012.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому ухвала господарського суду міста Києва від 05.12.2012 у справі № 48/238 підлягає скасуванню. Заява відповідача про визнання наказу господарського суду міста Києва № 48/238 від 23.07.2010 таким, що не підлягає виконанню, залишається без задоволення.

З огляду на підстави скасування ухвали суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630» задовольняється повністю, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630» на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2012 у справі № 48/238 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2012 у справі № 48/238 скасувати.

3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КийБуд» про визнання наказу господарського суду міста Києва № 48/238 від 23.07.2010 таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КийБуд» (03067, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 7-В, прим. 94, ідентифікаційний код 23509976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління № 630» (13420, Житомирська область, Андрушівський район, село Івниця, вул. Лісова,1, ідентифікаційний код 05427269) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 48/238.

Повний текст постанови складено: 15.01.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.