Рішення № 28604571, 10.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.13 Справа № 5015/6123/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин», Волинська область, Локачинський район, с. Губин,

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, м. Городок,

про стягнення 1 338 грн. 96 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Хороша С.В. -представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 955 грн. 80 коп. суми основної заборгованості, 70 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 238 грн. 95 коп. 25% річних, 73 грн. 47 коп. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.11.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач -27.10.2011 року рекомендованою поштою №43026 0255130 0 та рекомендованою поштою №45513 0000276 6, відповідач -26.10.2011 року рекомендованою поштою №81500 0109858 7 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

В судовому засіданні 10.11.2011 року оголошено перерву до 29.11.2011 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку (докази в матеріалах справи).

29.11.2011 року провадження у справі зупинено на підставі пункту 2 частини другої статті 79 ГПК України у зв'язку з надсиланням матеріалів справи до Прокуратури Львівської області.

05.12.2011 року господарським судом направлено прокурору Львівської області повідомлення вих. №5015/6123/11/1/11 в порядку статті 90 ГПК України з метою з'ясування особи, яка виконала підпис від імені покупця в графі: Отримав(ла) ОСОБА_1 ПП, АДРЕСА_1 видаткової накладної від 21.09.2010 року №ПОБГУ 010613 та вимогою про притягнення винних осіб до відповідальності у випадку виявлення порушення вимог чинного законодавства.

Листом від 07.12.2012 року, вих. №53-4128вих12, Прокуратура Городоцького району Львівської області повідомила господарський суд Львівської області про те, що за результатами перевірки Городоцьким районним відділом міліції відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 частини 6 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого статтею 190 КК України.

Ухвалою від 21.12.2012 року поновлено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2013 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку: позивач -26.12.2012 року рекомендованою поштою №45513 0000455 6 та рекомендованою поштою №43026 0300480 0, відповідач -26.12.2012 року рекомендованою поштою №81500 0142833 1 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

24.12.2012 року позивачем на адресу суду надіслано лист (вх. №29280/12), в якому зазначено про те, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості в розмірі 955 грн. 80 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 14.03.2012 року (належним чином завірена копія виписки в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 10.01.2013 року з'явився, просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 955 грн. 80 коп. на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не заявився, причин неявки суду не повідомив, хоча 26.12.2012 року був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення №81500 0142833 1.

Враховуючи неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву, справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31603002, знаходиться за адресою: 45513, Волинська область, Локачинський район, с. Губин, вул. Лісова, буд. 1, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Волинській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №036570/456, Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЕ №404504 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №601751 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (докази в матеріалах справи).

21.04.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин»(надалі -позивач, постачальник) укладено договір поставки №Ф-2-2/35 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати покупцеві продукти харчування з м'яса птиці (надалі -товар), а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно оплачувати його на умовах, передбачених договором.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб -сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору поставки від 21.04.2010 року №Ф-2-2/35 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Розділом 2 договору встановлено форму та порядок розрахунків між сторонами, розділом 4 -порядок замовлення товару та умови поставки.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору розрахунки за ним здійснюються у безготівковій формі, з відстрочкою платежу шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. За взаємним погодженням сторін, можлива інша форма розрахунків, передбачена чинним законодавством України.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється впродовж одного дня з урахуванням дня виписки податкової накладної, але не пізніше наступного банківського дня з моменту отримання товару. Кошти за триману продукцію повинні бути зараховані на розрахунковий рахунок постачальника до 15:00 год. в останній день відтермінування платежу.

Згідно пункту 4.1. договору для отримання товару покупець зобов'язаний подати письмову заявку з відбитком печатки та підписом його керівника або уповноваженої особи а загальне замовлення н наступний місяць до п'ятнадцятого числа поточного місяця. Письмова загальна місячна заявка подається за допомогою факсимільного зв'язку із вказанням бажаних дат відвантаження та орієнтованим бажаним асортиментом по кожному відвантаженню.

Пунктом 4.5. договору сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах СРТ склад покупця за адресою: м. Городок, вул. Перемишлянська, 2/5 згідно правил ІНКОТЕРМС-2000.

Відповідно до пункту 4.6. договору покупець на отримання товару зобов'язаний надати постачальнику належним чином заповнену та завірену довіреність на уповноважену та отримання товару особу. Бланк довіреності є невід'ємною частиною договору. Окрім того, сторони затверджують перелік осіб із зразками підписів, котрі уповноважені покупцем приймати товар, що поставляється на умовах договору (додаток №4 до договору). При отриманні товару фізичною особою-підприємцем, яка отримує товар особисто і вносить готівкові кошти в касу постачальника довіреність не вимагається. Поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику покупця на складі покупця. При передачі товару здійснюється його приймання по кількості і якості.

Розділом 5 встановлено відповідальність сторін, розділом 7 - порядок розв'язання спорів.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність чинного законодавства України.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що за прострочення терміну оплати поставленого товару, зазначеного в пункті 2.2. договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням встановленого індексу інфляції та двадцять п'ять відсотків річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу.

Пунктами 7.1. та 7.2. договору встановлено, що всі спори, які виникають під час виконання договору або у зв'язку з ним, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди спір передається на розгляд господарського суду у відповідності із законодавством України.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року, але у будь якому випадку до проведення повного взаєморозрахунку між сторонами. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить у письмовій формі про своє бажання розірвати договір, то він продовжує діяти на наступний рік на тих самих умовах.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в період з 31.08.2010 року по 23.09.2010 року поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 3 481 грн. 35 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними від 31.08.2010 року №ПОБГУ008666 на суму 967 грн. 65 коп., від 07.09.2010 року №ПОБГУ009337 на суму 1 049 грн. 40 коп., від 21.09.2010 року №ПОБГУ010613 на суму 955 грн. 80 коп., від 23.09.2010 року №ПОБГУ010832 на суму 508 грн. 50 коп. (належним чином завірені копії видаткових накладних долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 955 грн. 80 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача Претензією від 23.05.2011 року №1-4/416 з вимогою про погашення заборгованості за договором.

Відповідачем після порушення провадження у справі здійснено погашення заборгованості за договором в розмірі 955 грн. 80 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи Випискою по особовим рахункам позивача за 14.03.2012 року.

Таким чином, станом на час розгляду справи в судовому засіданні сума основної заборгованості за договором погашена відповідачем повністю.

В судовому засіданні судом роз'яснено представнику позивача правові наслідки припинення провадження, передбачені статтею 80 ГПК України.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору поставки від 21.04.2010 року №Ф-2-2/35, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 73 грн. 47 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого за договором товару, яка нарахована за період з 23.09.2010 року по 22.03.2011 року у відповідності до пункту 5.3. договору (розрахунок пені в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору встановлено обов'язок покупця у випадку прострочення оплати поставленого товару, зокрема, сплатити на користь постачальника вартість товару з врахування встановленого індексу інфляції та двадцять п'ять відсотків річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 70 грн. 74 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2010 року по червень 2011 року включно та 238 грн. 95 коп. двадцяти п'яти відсотків річних за період з 23.09.2010 року по 22.09.2011 року включно, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України та пункту 5.3. договору (розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати: позивачем за подання позову до господарського суду сплачено платіжним дорученням від 14.07.2011 року №540 та платіжним дорученням від 14.07.2011 року №539 державне мито у розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. (оригінали вказаних платіжних доручень є додатками номер 16 та 17 до позовної заяви).

Відповідно до статті 44 ГПК України (у чинній на момент подання позову редакції) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково, а саме: провадження по справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 955 грн. 80 коп. слід припинити на підставі пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в решті позивних вимог позов задоволити.

Судові витрати у справі відповідно до статті 49 ГПК України покласти на сторони та стягнути їх з відповідача на користь позивача у повному обсязі, оскільки спір виник з вини відповідача і погашення суми основної заборгованості за договором відбулось після порушення провадження у справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 -34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 -85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження в частині стягнення з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин»(45513, Волинська область, Локачинський район, с. Губин, вул. Лісова, буд. 1; поштова адреса: 45023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, буд 11, оф. 801; код ЄДРПОУ 31603002) 955 грн. 80 коп. суми основної заборгованості за договором припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Губин»(45513, Волинська область, Локачинський район, с. Губин, вул. Лісова, буд. 1; поштова адреса: 45023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, буд 11, оф. 801; код ЄДРПОУ 31603002) 73 грн. 47 коп. пені, 70 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 238 грн. 95 коп. двадцяти п'яти відсотків річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

10.01.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 14.01.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.