Ухвала суду № 28604566, 09.01.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

09 січня 2013 року справа № 5020-418/2011Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши матеріали справи:

за скаргою Дочірньої компанії „Газ України"

Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

на дії Відділу примусового виконання рішень

Державної виконавчої служби України

(04053, м. Київ, вул. Артема, 73)

щодо винесення постанови від 25.07.2012 про зупинення виконавчого провадження,

у справі № 5020-418/2011:

за позовом Дочірньої компанії „Газ України"

Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України",

ідентифікаційний код 31301827

(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до Комунального підприємства „Севтеплоенерго"

Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 03358357

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2)

про стягнення 52 961 246,61 грн,

Представники учасників судового процесу:

скаржник-стягувач (ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України") - Доманський О.А. - представник, довіреність № 270/10 від 14.12.2012;

боржник (КП „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради) - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

орган виконання судових рішень (Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України) - Дмитренко І.В. - заступник начальника відділу Головного управління юстиції у м. Севастополі, довіреність № 2.7-4.4/4.4/1778 від 17.12.2012.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду м. Севастополя перебувала справа № 5020-418/2011 за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про стягнення 52 961 246,61 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.04.2011 позов задоволено частково: з Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради на користь Дочірньої компанії „Газ України" НАК „Нафтогаз України" стягнуто 51 527 784,66 грн і судові витрати, а також надано розстрочку виконання рішення суду строком на 2 роки за відповідним графіком /том 1, арк. с. 101-108/.

19.05.2011 господарським судом міста Севастополя прийнято додаткове рішення, яким Дочірній компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" з Державного бюджету України повернуто державне мито у сумі 25 500,00 грн, сплачене за платіжним дорученням № 2167 від 11.03.2011, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн, сплачені за платіжним дорученням № 2168 від 11.03.2011 /том 1, арк. с. 110-111/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Севастополя від 27.04.2011 - без змін /том 2, арк. с. 47-59/.

На виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 27.04.2011 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2011, що набрали законної сили 12.07.2011, 03.08.2011 господарським судом міста Севастополя видані відповідні накази /том 2, арк. с. 64-65/.

Постановою Вищого господарського суду міста Севастополя від 04.10.2011 касаційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" задоволено частково; рішення господарського суду міста Севастополя від 27.04.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 скасовано в частині надання розстрочки виконання рішення суду строком на два роки; в іншій частині рішення та постанову залишено без змін /том 2, арк. с. 105-108/.

20.08.2012 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Севастополя зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 25.07.2012 про зупинення виконавчого провадження, в якій просить зазначену постанову скасувати та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії відповідно до вимог чинного законодавства.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, недотриманням Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вимог Закону України „Про виконавче провадження" щодо повного з'ясування обставини справи при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2012 скарга прийнята до розгляду та зобов'язано учасників судового процесу надати суду документи, необхідні для прийняття судового рішення за вказаною скаргою; розгляд скарги призначено на 24.12.2012.

Ухвалою суду від 24.12.2012 розгляд скарги був відкладений на 09.01.2013.

У засідання суду 09.01.2013 боржник явку свого повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином; письмовий відзив на скаргу та документи в обґрунтування заперечень проти скарги не надав.

Представник скаржника підтримав вимоги скарги і наполягав на її задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі.

Представник органу виконання судових рішень просив відмовити у задоволенні скарги з підстав, викладених у запереченнях /том 2, арк. с. 140-143/. Зокрема, Відділ державної виконавчої служби зазначив, що оспорювану постанову винесено державним виконавцем на підставі відповіді Розрахункового центру ДП „Енергоринок", згідно з якою Комунальне підприємство „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а отже вважає, що постанову винесено обґрунтовано та на підставі чинного законодавства про виконавче провадження.

Зважаючи на положення частини другої статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд визнав за можливе розглянути скаргу у відсутність представника боржника.

Розглянувши скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", заслухавши пояснення представників скаржника та органу виконання судових рішень, дослідивши надані докази, суд визнав скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 17 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, за наказами господарських судів.

Частиною першою статті 6 Закону України „Про виконавче провадження" унормовано, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

На реалізацію вказаного принципу і спрямовано процесуальний порядок примусового виконання судових рішень органами державної виконавчої служби.

Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні забезпечуються, зокрема, правом сторони виконавчого провадження оскаржити постанову про зупинення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 39, ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження").

Як установлено судом та убачається з матеріалів справи, Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" оскаржує постанову від 25.07.2012 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5020-418/2011 виданого 03.08.2011, при винесенні якої державний виконавець послався на наказ Міністерства палива та енергетики України № 568 від 10.11.2005, яким Комунальне підприємство „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради було включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" /том 2, арк. с. 119-121; 158-161/.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 15 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"(далі - Реєстр).

Як пояснив у судовому засіданні представник органу виконання судових рішень, Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від Розрахункового центру ДП „Енергоринок" було отримано інформацію про те, що наказом Міністерства палива та енергетики України № 568 від 10.11.2005 боржника у справі включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідні листи-повідомлення містяться в матеріалах виконавчого провадження та матеріалах справи /том 2, арк. с. 155-156/.

Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надану Розрахунковим центром ДП „Енергоринок" інформацію не було перевірено. Водночас, на її підставі винесено оскаржувану постанову про зупинення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 у справі № 5020-1923/2011 встановлено факт відсутності Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради у переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Даний факт в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальним і не потребує повторного доведення.

Також Севастопольським апеляційним господарським судом зазначено, що згідно з листом Розрахункового центру Державного підприємства „Енергоринок" вих. № 485 від 08.11.2012 Комунальне підприємство „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради виключене з Реєстру наказом Міністерства палива та енергетики від 19.06.2007 № 298.

Таким чином, при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження від 25.07.2012 державний виконавець керувався недостовірною інформацією стосовно знаходження Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради у переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, що прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Тобто оскаржувану постанову прийнято державним виконавцем за відсутності передбачених пунктом 15 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження" підстав для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі зазначеного суд вважає, що дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження з виконання наказу суду № 5020-418/2011 від 03.08.2011 є неправомірними, а тому зазначена постанова підлягає визнанню недійсною.

Водночас, вимога скаржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії відповідно до вимог чинного законодавства задоволенню не підлягає, оскільки не конкретизована, адже скаржником не зазначено, які конкретно дії має вчинити орган виконання судових рішень та відповідно до яких саме правових норм.

Натомість, виходячи зі змісту пунктів 1, 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 „Про судове рішення", судове рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень), а резолютивна частина рішення про вчинення певних дій має містити відповідний припис на вчинення конкретних, чітко визначених дій.

Із наведеного убачається, що скарга Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" у частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії відповідно до вимог чинного законодавства не відповідає вищевикладеним нормам, позаяк вказана вимога носить загальний характер.

Утім, суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника та органу державної виконавчої служби на положення частини п'ятої статті 39 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до якої після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.

До того ж, визнання судом недійсною постанови від 25.07.2012 про зупинення виконавчого провадження усуває перешкоди для проведення відповідних виконавчих дій, визначених Законом України „Про виконавче провадження".

Підсумовуючи вищевикладене, наявні підстави для часткового задоволення скарги Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 25.07.2012 про зупинення виконавчого провадження.

Керуючись статтями 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 25.07.2012 про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого документа - наказу господарського суду міста Севастополя від 03.08.2011 у справі № 5020-418/2011, - задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 25.07.2012 про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого документа - наказу господарського суду міста Севастополя від 03.08.2011 у справі № 5020-418/2011.

3. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 25.07.2012 про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого документа - наказу господарського суду міста Севастополя від 03.08.2011 у справі № 5020-418/2011.

4. В частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії відповідно до вимог чинного законодавства - у задоволенні скарги відмовити.

Суддя (підпис) В.О. Головко