Рішення № 28602214, 13.09.2012, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 1319/1509/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Шашуріної Г.О.,

при секретарі Причині О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 92 815,52 швейцарських франків, що в еквіваленті до національної валюти за курсом НБУ становить 792 254,72 грн., та судові витрати в сумі 3 219,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27.03.2008 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 015-2008-929, згідно з яким позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 108 800,00 швейцарських франків строком на 30 років з 27.03.2008 року по 10.03.2038 року зі сплатою 9,95 % річних за користування кредитом. Для забезпечення належного виконання даного договору 27.03.2008 року було укладено договори поруки, згідно з якими відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 взяли на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 виконання умов кредитного договору. Однак, остання взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, поточні платежі по кредиту та нараховані відсотки, згідно графіку не сплачує, на попередження не реагує. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, як поручителі, свої зобов'язання також не виконують. У зв'язку з наведеним позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та у зв'язку зі зменшення розміру заборгованості просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 91 654,60 швейцарських франків, що в еквіваленті до національної валюти за курсом НБУ становить 800 108,00 грн., та судові витрати в сумі 3 219,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Надала суду письмові заперечення на позов, згідно з якими проти заявленого позову заперечила. Зазначала, що при укладенні кредитного договору сторонами була обумовлена процентна ставка за користування кредитними коштами, а саме 9,95 % річних. Листом від 16.07.2008 року її було повідомлено, що процентна ставка за користування кредитними коштами збільшена банком в односторонньому порядку з 15.07.2008 року до 10,95 % річних. Будучи не згідною із таким збільшенням процентної ставки, вона почала тривалу переписку з позивачем, в якій просила не збільшувати процентну ставку, зважаючи на важке матеріальне становище, а також те, що розмір процентної ставки є істотною умовою кредитного договору, зміна якої неможлива в односторонньому порядку. Але незважаючи на це, проценти за користування кредитом банком було збільшено, і вона змушена була платити щомісяця більшу суму коштів, ніж це було передбачено графіком та кредитним договором. Крім того, зазначала, що позивач звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, шляхом вчинення виконавчого напису. Проте, кошти, отримані позивачем від реалізації предмету іпотеки не були зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Вважає, що розмір заборгованості за кредитним договором є завищеним, оскільки за рахунок коштів, отриманих банком від продажу предмета іпотеки, позивач повинен був закрити борг по даному договору. Просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав письмові заперечення на позов, згідно з якими вважає, що його порука за кредитним договором припинилась внаслідок збільшення банком процентної ставки за кредитом без його, поручителя, на те згоди. Крім того, зважаючи на те, що строк виконання кредитних зобов'язань настав ще у 2008 році, порука припинилась, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив до нього, як поручителя, відповідні вимоги. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав письмові заперечення на позов, згідно з якими проти заявленого позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову, зважаючи на те, що банк змінив істотні умови кредитного договору, зокрема проценти за користування кредитними коштами, про що всупереч положенням договору поруки не отримав його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе на підставі ст. 224 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2008 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 015-2008-929, згідно з яким позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 108 800,00 швейцарських франків строком на 30 років з 27.03.2008 року по 10.03.2038 року зі сплатою 9,95 % річних за користування кредитом.

Згідно з умовами п. 5.3.2. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та умовах, що визначені цим договором.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідачем ОСОБА_1 неналежним чином виконуються зобов'язання, прийняті нею за умовами кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 12.04.2012 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за кредитом становить 91 654,60 швейцарських франків, що в еквіваленті до національної валюти за курсом НБУ становить 800 108,00 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором 27.03.2008 року між ВАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого остання передала позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором позивач звернувся до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 714, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, задовольнити вимоги ВАТ «Універсал Банк»згідно кредитного договору № 015-2008-929 від 27.03.2008 року на суму 112 020,94 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 745 205,19 грн., а також згідно кредитного договору № 015-2008-930 від 27.03.2008 року на суму 79 164,92 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 526 634,66 грн.

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмету іпотеки) від 26.10.2009 року № 1411187-1 філії 14 ПП «Нива-В.Ш.»квартира АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 була продана ПАТ «Універсал Банк»за 790 008,00 грн. Розмір коштів за придбане на прилюдних торгах майно в сумі 750 507,60 грн., що дорівнює різниці між продажною ціною та сумою винагороди організатора прилюдних торгів, перераховано на депозитний рахунок державної виконавчої служби.

Постановою державного виконавця Підрозділу виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області від 22.11.2011 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 27.05.2009 року № 714 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

З вказаної постанови вбачається, що 17.11.2011 року кошти від реалізації заставленого майна в розмірі 682 207,61 грн. перераховані на рахунок стягувача ПАТ «Універсал Банк».

Відповідно до положень п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Судом встановлено, що кошти від реалізації заставленого відповідачем ОСОБА_1 майна в розмірі 682 207,61 грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 015-2008-930 від 27.03.2008 року, як це було визначено виконавчим написом нотаріуса, оскільки стягнення зверталося на предмет іпотеки з метою задоволення вимог кредитора за двома кредитними договорами.

Вказані обставини, також встановлені рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20.06.2012 року в справі № 1319/147/2012.

Відтак, суд приходить до висновку, що твердження відповідача ОСОБА_1 стосовно невірного обрахунку позивачем суми заборгованості за кредитним договором № 015-2008-929 від 27.03.2008 року через неврахування коштів від реалізації предмета іпотеки, є безпідставними та необґрунтованими. Вчинення виконавчого напису та подальша реалізація предмету іпотеки не призвели до реального виконання боржником свого зобов'язання за спірним кредитним договором.

Суд, також, вважає безпідставними твердження відповідача ОСОБА_1 щодо неможливості зміни банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки за кредитом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов п. 2.12 кредитного договору кредитор може збільшити процентну ставку, зазначену в п. 1.1 договору, у разі зміни Національним банком України розміру чинної облікової ставки та/або у разі запровадження адміністративних та/або інших заходів, які збільшують вартість коштів на українському ринку, та/або у випадку зміни ставок LIBOR. EURIBOR та/або в інших випадках, якщо кредитор обґрунтовано вважає, що така зміна відповідає ринковим умовам або має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами спірного кредитного договору, що підтверджується її особистим підписом на ньому.

Листом від 16.07.2008 року № 2290ГО-2/1256 позивач у зв'язку з тенденціями у фінансовій сфері та економічною ситуацією в Україні загалом, відповідно до умов укладеного кредитного договору змінив відповідачу ОСОБА_1 процентну ставку на іпотечний кредит. Починаючи з 15.07.2008 року нарахування відсотків здійснювалося за базовою процентною ставкою 10,95 % річних.

Статтею 1056-1 ЦК України та ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Проте, суд враховує, що Цивільний кодекс України та Закон України «Про банки і банківську діяльність»було доповнено вказаними вище положеннями у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12.12.2008 року № 661-VI, який набрав чинності з 10.01.2009 року.

Роз'ясненнями, наданими в п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10.01.2009 року. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Відтак, враховуючи дату зміни відсоткової ставки за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що на той час не існувало законодавчо встановленої заборони банкам змінювати в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитними договорами, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»набрав чинності вже після зміни позивачем розміру відсоткової ставки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Нормами ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з договорами поруки від 27.03.2008 року № 015-2008-929-Р, № 015-2008-929-Р/1 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли на себе зобов'язання відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору та відповідно до п. 1.4 договорів поруки, зобов'язуються нести солідарну відповідальність у випадку його невиконання чи неналежного виконання останньою.

При укладанні договорів поруки поручителі виходили з погодження істотних умов кредитного договору, зокрема, встановленої процентної ставки (плата за отриманий кредит) в розмірі 9,95%, яка обумовлена в п. 1.1 кредитного договору та у п. 1.2. договорів поруки.

Пункт 1.2 договорів поруки визначає, що поручителям добре відомі всі умови кредитного договору, укладеного між кредитором та позичальником, у тому числі: предмет договору, ПІБ позичальника, ідентифікаційний номер, сума договору, термін повернення кредиту, процентна ставка, терміни і порядок сплати відсотків, інші штрафні санкції.

Згідно з п. 2.1 договорів поруки кредитор не вправі без згоди поручителів змінювати умови з позичальником. Під згодою розуміється як візування змін у кредитний договір поручителями, так і одержання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в односторонньому порядку з 15.07.2008 року змінив істотну умову договору, а саме збільшив відсоткову ставку (плату за отриманий кредит) з 9,95 % річних на 10,9 5% річних.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не давали згоди на зміну умов кредитного договору, в т.ч. на збільшення процентної ставки. За таких обставин, одностороння зміна банком умов кредитного договору, а саме зміна розміру процентної ставки в сторону збільшення, призвела до збільшення розміру плати за користування кредитними коштами, а тому збільшився обсяг відповідальності поручителів без погодження з ним таких змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктом 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»визначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що згідно з приписами ч. 1 ст. 559 ЦК України, укладені між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 договори поруки від 27.03.2008 року № 015-2008-929-Р, № 015-2008-929-Р/1 є припиненим у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителів, внаслідок чого збільшується обсяг їх відповідальності, а тому позовні вимоги банку про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як солідарних боржників, несплаченого кредиту, процентів за його користування, а також інших, обумовлених кредитним договором платежів, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Проте, відповідач ОСОБА_1 умови договору не виконала та кошти за договором кредиту відповідно до встановленого графіку не повертала.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 5.2.5 кредитного договору визначено, що відповідно до статей 525 та 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, вказаних нижче, та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін погашення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове погашення боргу. Серед обставин, що тягнуть за собою зміну терміну погашення кредиту, є прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів понад два місці.

Судом встановлено, що 24.11.2008 року, 13.01.2009 року на адресу позивача направлялися вимоги про дострокове погашення кредиту у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, які залишені останньою без належного реагування.

З огляду на те, що ОСОБА_1 прострочила погашення поточних платежів по кредиту та нарахованих відсотках, не повернула отриманий кредит, не виконавши взятих за договором зобов'язань, та припиненням поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_1, як позичальника.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3 219,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 543, 546, 549, 553, 554, 559, 611, 625, 627, 628, 629, 638, 1048 - 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.п. 17, 22, 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»заборгованість за кредитним договором від 27.03.2008 року № 015-2008-929 в розмірі 91 654,60 швейцарських франків, що еквівалентно 800 108,00 грн., та судові витрати на суму 3 219,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення або отримання його копії.

Суддя: