Ухвала суду № 28594312, 19.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2012 р. м. Київ К-22854/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року по справі №2-а-16456/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення №0000422340/0 від 26.06.2009, №0000422340/1 від 21.07.2009, №0000422340/2 від 25.09.2009, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 421876,00грн. у тому числі за основним платежем -312500,00грн., за штрафними (фінансовими)санкціями -109376,00грн.; №0000432340/0 від 26.06.2009, №0000432340/1 від 21.07.2009, №0000432340/2 від 25.09.2009, якими позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 375000,00грн., у тому числі за основним платежем -250000,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 125000,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 17.06.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 22.06.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон України №334/94-ВР), п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 16.06.2009 №344/23-2/00176549, складеного за результатами виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 та за результатом апеляційного узгодження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення рішення №0000422340/0 від 26.06.2009, №0000422340/1 від 21.07.2009, №0000422340/2 від 25.09.2009, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 421876,00грн. у тому числі за основним платежем -312500,00грн., за штрафними (фінансовими)санкціями -109376,00грн.; №0000432340/0 від 26.06.2009, №0000432340/1 від 21.07.2009, №0000432340/2 від 25.09.2009, якими позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 375000,00грн., у тому числі за основним платежем -250000,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями -125000,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.3, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України №334/94-ВР, в результаті чого позивачем завищено валові витрати на вартість операторських послуг, отриманих від ТОВ «Донбаська паливно-енергетична компанія», на загальну суму 1200000,00грн. та на вартість юридичних послуг, отриманих від ТОВ «Перший радник», на загальну суму 50000,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 312500,00грн; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на суму 250000,00грн. в результаті віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості наданих комплексних абонентських операторських та юридичних послуг, які в подальшому позивачем не використовувались у межах господарської діяльності, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 250000,00грн.

Виходячи із змісту п. 1.32 ст. 1 Закону України №334/94-ВР неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закон України №168/97-ВР визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на формування валових витрат та податкового кредиту є фактичне придбання товарів (робіт, послуг), наявність зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь, та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем послуг з організації та ведення виробництва та юридичних послуг, отриманих від ТОВ «Донбаська паливно-енергетична компанія»та ТОВ «Перший радник», підтверджується первинними документами, оформленими належним чином. Використання вказаних послуг призвело до збільшення чистого доходу позивача у 2008 року по відношенню до попереднього періоду -2007 року, а тому витрати на оплату таких послуг правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту, як таких, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв