Постанова № 28593998, 11.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. справа № 2а/0470/7526/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М.,

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Мамалат І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства "Софрахім", Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 р. у справі № 2а/0470/7526/11

за позовом спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства "Софрахім"

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень,

встановив:

04.07.2011р. Спільне підприємство у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім»(далі Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі Відповідач), з урахуванням уточнень, про:

- визнання податкового повідомлення-рішення №0000162341/0 від 18.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів»в розмірі 673604,00 грн., в тому числі за основним платежем 538883,00 грн. та штрафних санкцій 134721,00 грн. недійсним;

- визнання податкового повідомлення-рішення №0000172341/0 від 18.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»в розмірі 538883,00 грн., в тому числі за основним платежем - 431106,00 грн. та штрафних санкцій 107777,00 грн. недійсним;

- визнання податкового повідомлення-рішення №0000492341 від 20.06.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів»в розмірі 808325,00 грн., в тому числі за основним платежем 646660,00 грн. та штрафних санкцій 161665,00 грн. недійсним.

Суд першої інстанції задовольнив позов частково.

Податкове повідомлення-рішення №0000162341/0 від 18.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів»в частині 80832,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасовано, а в частині - 53888,3 грн. штрафних (фінансових) санкцій та - 538883,00 грн. за основним платежем залишено без змін. Сума грошового зобов'язання визначена судом - 592771,3 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000172341/0 від 18.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів»в частині 64666,4 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасовано, а в частині 43110,6 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 431106,00 грн. за основним платежем залишено без змін. Сума грошового зобов'язання повинна становити 474216,6 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000492341 від 20.06.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»в частині 96999,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасовано, а в частині 64666,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 646660,00 грн. за основним платежем залишено без змін. Сума грошового зобов'язання повинна становити 711326,00 грн.

Суд першої інстанції погодився з правовою позицією відповідача в справі щодо порушення позивачем ч.ч.1,5 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СП ПРАТ «Софрахім»при придбанні олії соняшникової від ПП Електро-Пром-Буд-Сервіс», тому відмовив в задоволенні частини позову.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України що набрав чинності з 01.01.2011 року за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, посилаючись на ст. 58 Конституції України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, сторони оскаржили її в апеляційному порядку.

Позивач в апеляційній скарзі позивач, зокрема, зазначає, що суд помилково погодився з висновками акту перевірки щодо нікчемності угоди; судом не прийнято до уваги, що позивач не мав безпосередніх правовідносин з підприємствами ТОВ «Доорс»та «Оптдевайс», яких податкова вважає вигодотрансформуючими, та чинним законодавством не передбачено позбавлення платника податків права формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства; суд не надав оцінки тому, що реальність здійснення поставки соняшника була встановлена під час перевірки та зафіксована в акті. Просить скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позов в цій частині, в решті постанову суду залишити без змін.

Відповідач, оскаржуючи постанову суду в частині задоволення частки позовних вимог, зазначає, що податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинних до 01.01.2011 року, а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм цих законів застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами України, чинними на момент застосування санкцій. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити; проти задоволення апеляційної скарги іншої сторони заперечували.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 14.02.2011р. по 22.02.2011р. на виконання постанови слідчого СГ ПМ ДПА України - старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області капітана податкової міліції Плошенко О.В. від 07.02.2011р. та на підставі направлень від 14.02.2011р. №131 та від 21.02.2011р. №150, виданих Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка СП ПРАТ «Софрахім»з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податок на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс», яке в свою чергу мало взаємовідносини з ТОВ «Оптдевайс», за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., на підставі якої складено Акт №158-23/1-00393703 від 01.03.2011 р.

Проведеною перевіркою встановлені порушення, які відображені в акті, та з якими погодився суд першої інстанції, а саме:

1) ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СП ПРАТ «Софрахім»при придбанні олії соняшникової від ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс», яке в свою чергу придбав дану олію у ТОВ «Оптдевайс», встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 538883,00 грн., в т. ч. за І півріччя 2010 р. на суму 114931,00 грн., за 9 місяців 2010 р. на суму 538883,00 грн., за 2010 р. на суму 538883,00 грн.;

2) ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СП ПРАТ «Софрахім»при придбанні олії соняшникової від ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс», яке в свою чергу придбав дану олію у ТОВ «Оптдевайс», встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 431106,00 грн., в тому числі у червні 2010 року на суму 91945,00 грн., у липні 2010 року на суму 158914,00 грн., у серпні 2010 року на суму 180248,00 грн.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 78.1.11. п. 78.1. ст 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини, як отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як слід з матеріалів справи (а.с. 16 т. 1), відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та на додану вартість на виконання постанови слідчого СГ ПМ ДПА Ураїни -старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області Плошенко від 07.02.2011 року та на підставі направлень, виданих Західно-Донбаською ОДПІ. Висновки перевірки, викладені в акті, зроблені, зокрема, на підставі Акту №4943/23-20/36900457 від 26.11.2010р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оптдевайс»в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р.; Акту №48-23/1-33459582 від 25.01.2011р. про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з підприємством ТОВ «Оптдевайс»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Як зазначається в акті перевірки (а.с. 24, т. 1), від Васильківської ОДПІ у Київській області отримана інформація, що ТОВ «Оптдевайс»відсутнє за юридичною адресою та проведення перевірки є неможливим. Крім того, як зазначено в акті, податковий кредит ТОВ «Оптдевайс»формувався за рахунок ТОВ «Доорс», відносно якого порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Отже, податкова дійшла висновку, що податковий кредит ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс», який є постачальником олії соняшникової позивачу, сформований без наявності первинних документів, діяльність ТОВ «Оптдевайс»була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, а також і ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс», з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги в якості належних доказів виводи податкової в актах перевірок ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс», ТОВ «Оптдевайс», копію висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 17.11.2010р. №1151; копію заяви директора та засновника ТОВ «Оптдевайс»та протокол його допиту, інші дані, які містяться в матеріалах кримінальної справи, в якій ще не постановлено судове рішення, а тому встановити достовірність цих доказів та надати їм доказове значення не можливо, чим порушено принципи, викладені в ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Така позиція колегія суддів узгоджується з п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, яка забороняє прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в кримінальній справі.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на доводи позивача в справі.

Так, даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договору, укладеного позивачем із своїм контрагентом, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно положень ст,ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, колегія суддів зазначає, що вказаний документ не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.І ст. 228 Цивільного кодексу України, тому не може вважатися нікчемним.

В податкових відносинах не може застосовуватись ст. 204 ЦК України, проте, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. ст. 4 ПКУ. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, а у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків -визначити грошові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, угода, укладена на поставку олії соняшникової між позивачем та ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс»від 01.04.2010 року відповідала вимогам ст. 203 ЦК України, факт поставки олії соняшникової позивачу приватним підприємством «Електро-Пром-Буд-Сервіс»підтверджено документально, що відображено в акті перевірки (стор. 15-17 акта перевірки), а поставка олії соняшникової ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс»здійснювалась не лише TOB «Оптдевайс», але й іншими постачальниками.

Також, суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував та не надав правової оцінки доказам, щодо підтвердження реальності здійснення поставки олії соняшникової ПП «Електро- Пром-Буд-Сервіс»позивачу, які були надані, а саме товарно-транспортним накладними та видатковими накладними; виписам з журналу реєстрації видачі разових пропусків №3 та журналу реєстрації проїзду автотранспорту через КПП №4 загону ВОХР в ДП НВО „Павлоградський хімічний завод"; записам в Журналі реєстрації довіреностей на отримання продукції та матеріалів, який розпочато 10.11.2006 року, якій пронумеровано, прошнуровано та скріплено печаткою підприємства. Записи в Журналі відповідають довіреностям, наданими позивачем підприємству ПП „Електро-Пром-Буд-Сервіс", а дати проведення іспиту та кількості отриманої партії від ПП „Електро-Пром-Буд-Сервіс" олії соняшникової співпадають з датами видаткових накладних та кількістю, вказаній як в накладній, так і в товарно-транспортній накладній, а також з датою перетинання автомашини ПП „Електро-Пром-Буд-Сервіс" через КПП №4 ДП НВО „Павлоградський хімічний завод", на території якого розміщено виробництво позивача. Вся отримана олія проходила вхідний контроль в лабораторії згідно РТ-1-2002 та ДСТУ 4492:2005. Так як результати іспиту відповідають вимогам РТ-1-2002, олія соняшникова була зважена, прийнята та використана у виробництві. Всі результати вхідного контролю зареєстровані в Журналі вхідної сировини, оформленому належним чином (стор.17 Акту перевірки); розрахунки за отриману олію соняшникову проводились шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок ПП „Електро-Пром-Буд-Сервіс", що підтверджується наданими до перевірки банківськими виписками (стор.17 Акту перевірки).

Крім того, чинним законодавством України, що регулює порядок формування податкового кредиту не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, у разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. В силу ст. 67 Конституції України - Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність осіб має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України).

Більш того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Помилковим є і висновок суду, що доставка олії соняшникової не могла бути проведена автомобілем МАЗ 543208-020 держ. номер НОМЕР_1 і причепом ППТЦ 99983, держ. номер НОМЕР_2, що належать ПП «Електро-Пром-Буд-Сервіс», оскільки автомобіль та причіп були зареєстровані 20.08.2010 року та 23.10.2010 року, тобто після доставки олії Позивачу. За матеріалами справи встановлено, що транспортні засоби придбані на підставі Договору купівлі-продажу №11/931 від 10.04.2010 року та договору купівлі-продажу №16/826 від 17.04.2010р., що автомобіль був зареєстрований в МРЕВ 21.04.2010 року з видачею тимчасового реєстраційного талона, а причіп був зареєстрований 29.04.2010 року з видачею тимчасового реєстраційного талона. При видачі тимчасового реєстраційного талона власник мав право використовувати автомобіль і причіп в своїй виробничій діяльності.

Відповідно до п.7 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин...»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N1371) - далі, Порядок, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі-власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Пунктами 19 і 20 цього ж Порядку передбачено, що у разі коли власники транспортних засобів переїхали у зв'язку із зміною місця проживання до іншого регіону - Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва чи Севастополя або придбали транспортні засоби, зареєстровані в іншому регіоні, підрозділи Державтоінспекції за новим місцем державної реєстрації транспортних засобів надсилають за попереднім місцем їх державної реєстрації запит, відповідь на який необхідно дати протягом 10 днів.

До одержання підтвердження, передбаченого пунктом 19 цього Порядку, з місця попередньої державної реєстрації власникам транспортних засобів видаються номерні знаки і не більш як на три місяці тимчасовий реєстраційний талон.

Після закінчення строку дії тимчасового реєстраційного талона експлуатація транспортних засобів не допускається.

Дані обставини підтверджуються біржовими договорами (угодами), листом начальника Павлоградського відділення МРЕВ Ставрат В. О. від 14. 10. 2011 року № 1705 (а.с. 168-170 т.2), товарно-транспортними накладними ( а.с. 89-113 т. 1) в яких співпадають номера шасі, що дозволяє ідентифікувати дані транспортні засоби. Отже, висновок суду першої інстанції з цього питання є помилковим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою.

Щодо апеляційної скарги відповідача, то колегія суддів зважає на наступне.

В спірних податкових повідомленнях рішеннях позивачу нараховані штрафні санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. Судом встановлено, що перевірка здійснена за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, тобто за час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, який втратив чинність 01.01.2011 року з набуттям чинності Податковим кодексом України.

Закон України № 2181 (п.п. «б»підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4) передбачав іншій розмір штрафних санкцій за тотожне порушення -10 відсотків від суми недоплати (заниження суми) податкового зобов'язання.

За податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності податковим кодексом, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожнім зі складом правопорушення, визначеним ПКУ, незалежно від того, що у Перехідних положеннях Податкового кодексу України до 6 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування передбачених Кодексом санкцій за правопорушення, вчинені до 01 січня 2011 року. Проте, тільки з часу набрання чинності норми п. 11 підрозділу 10 розділу ХІХ ПКУ, тобто з 06.08.2011 року може бути застосовано передбачену цією нормою зворотну дію Податкового кодексу в частині визначення розміру штрафних санкцій за правопорушення, виявлених у 2011 році.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України, до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 01.01.2011 року по 06.08.2011 року. може застосовуватись найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачений Законом України № 2181 або Податковим кодексом України.

З огляду на це, суд першої інстанції з цього питання мав вірну правову позицію, а доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу, проте в цій частині рішення також підлягає скасуванню, оскільки штрафні санкції є похідними від визначення грошового зобов'язання за основним платежем, яке в спірних правовідносинах було визначено неправомірно.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; висновки суду не відповідають обставинам справи та порушені норми матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. 196, 198, ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства "Софрахім" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 р. у справі № 2а/0470/7526/11 -скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення №0000162341/0 від 18.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів»в розмірі 673604,00 грн., в тому числі за основним платежем 538883,00 грн. та штрафних санкцій 134721,00 грн. недійсним;

Визнати податкове повідомлення-рішення №0000172341/0 від 18.03.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»в розмірі 538883,00 грн., в тому числі за основним платежем - 431106,00 грн. та штрафних санкцій 107777,00 грн. недійсним;

Визнати податкове повідомлення-рішення №0000492341 від 20.06.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів»в розмірі 808325,00 грн., в тому числі за основним платежем 646660,00 грн. та штрафних санкцій 161665,00 грн. недійсним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун