Постанова № 28592795, 08.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 січня 2013 року 10:35 № 2а-16866/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства “МАТІМЕКС-УКРАЇНА”

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 грудня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне акціонерне товариство “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” (далі по тексту – позивач, ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року №4235/1501.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-16866/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24 грудня 2012 року.

В судовому засіданні 24 грудня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 24 грудня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23 липня 2012 року №4235/1501 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на прибуток, визначеного пунктом 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 8 календарних дні сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 436 197,74 грн. ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% - 43 619,77 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 05 липня 2012 року №227/15-0195/25389499 (далі по тексту – Акт перевірки).

В Акті перевірки за результатами перевірки податкової декларації з податку на прибуток підприємства ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” за І квартал 2012 року встановлено, що ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме, самостійно визначене грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 436 507,00 грн., граничним терміном сплати 20 травня 2012 року, фактично сплачено 28 травня 2012 року, тобто із затримкою на 8 днів.

Зі змісту відповіді ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на заперечення до Акта перевірки і рішень Державної податкової служби у місті Києві та Державної податкової служби України про результати розгляду скарг на оскаржуване податкове повідомлення-рішення судом встановлено, що підставою для зобов’язання позивача сплатити штраф стали наступні обставини: 07 травня 2012 року ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” подано декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року, в якій задекларовано в рядку 16 “Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду” суму в розмірі 436 507,00 грн., у рядку 22 “Сума авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахована за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду, що має бути сплачена за місцезнаходженням юридичної особи” суму в розмірі 1 402 330,00 грн.; відповідно до облікової картки за платежем “Податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств” за 2012 рік 20 травня 2012 року зараховано сплату 1 402 330,00 грн. задекларованої суми авансового внеску при виплаті дивідендів; станом на 20 травня 2012 року в обліковій картці рахувалась переплата у розмірі 309,26 грн., якою погашено частину з 436 507,00 грн. податкового зобов’язання, узгодженого декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року; 28 травня 2012 року ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” подало уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року, в якій не задекларовано рядок 16 “Податок на прибуток нарахований за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду”, в результаті чого в обліковій картці погашено податковий борг у сумі 436 197,74 грн.

Таким чином, вбачається, що штраф позивачу нарахований фактично у зв’язку зі зменшенням суми податкового зобов’язання шляхом подання уточнюючої податкової декларації та відмежуванням суми податкового зобов’язання з податку на прибуток від сплаченої суми авансового внеску при виплаті дивідендів.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 1 402 330,00 грн., сплачений підприємством у зв’язку з нарахуванням /сплатою дивідендів, є не тільки виконанням грошового зобов’язання по сплаті авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, а й достроковим виконанням грошового зобов’язання по сплаті податку на прибуток, нарахованого за І квартал 2012 року у розмірі 436 507,00 грн., і не може розцінюватись як окремий податок, нарахований на суму дивідендів.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної правової норми дає суду підстави вважати, що притягнення платника до відповідальності у вигляді штрафу виправдане виключно за умови коли платник податків здійснює саме сплату узгодженої суми грошового зобов’язання та з порушенням встановлених Податковим кодексом України граничних строків, подання ж уточнюючої податкової декларації зі зменшеними показниками податку, що підлягає сплаті, не може прирівнюватися до сплати узгодженої суми грошового зобов’язання.

Досліджуючи питання своєчасності сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов’язання з податку на прибуток за І квартал 2012 року, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлює, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначає, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як підтверджують матеріали справи, 07 травня 2012 року позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року, в рядку 16 “Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду” якої задекларовано суму в розмірі 436 507,00 грн.; одночасно в рядку 22 “Сума авансового внеску при виплаті дивідендів, нарахована за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду, що має бути сплачена за місцезнаходженням юридичної особи” задекларовано суму в розмірі 1 402 330,00 грн.

Таким чином, граничним строком сплати суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 436 507,00 грн., задекларованої у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року, є 21 травня 2012 року.

Згідно платіжних доручень від 18 січня 2012 року №2032 та від 14 березня 2012 року №2307, копії яких містяться в матеріалах справи, ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” сплатило до бюджету 1 402 330,00 грн. авансового внеску податку на прибуток на дивіденди в день виписки платіжних доручень, тобто завчасно та до закінчення граничного строку сплати суми податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Доказів того, що сплачена позивачем сума у розмірі 1 402 330,00 грн. спрямовувалась на погашення податкового боргу, у разі його наявності, відповідачем до суду не надано. Про наявність у позивача станом на 20 травня 2012 року переплати з податку на прибуток свідчить й надана відповідачем облікова картка з податку на прибуток за 2012 рік:

При цьому, на думку суду, сплата авансового внеску із податку, сплаченого у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, прирівнюється до сплати податку на прибуток.

Так, оподаткування дивідендів врегульовано у пункті 153.3 статті 153 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов’язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових періодів.

Підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачає, що авансовий внесок із податку, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України.

Наведені правові норми прямо вказують, що авансовий внесок із податку, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватись як окремий податок, а у випадку перевищення попередньо сплаченої суми авансового внеску протягом звітного періоду, над сумою податкових зобов’язань за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення зменшує податкові зобов’язання наступного податкового періоду.

Таким чином, враховуючи, що авансовий внесок із податку, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток, та з огляду на попередню сплату позивачем суми такого авансового внеску у розмірі, що перевищує суму податкових зобов’язань за податком на прибуток за І квартал 2012 року (18 січня 2012 року та 14 березня 2012 року сплачено 1 402 330,00 грн., а задекларована сума податкових зобов’язань складає 436 507,00 грн.), суд приходить до висновку, що ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” завчасно та в межах строків, визначених Податковим кодексом України, сплатило суму податкових зобов’язань з податку на прибуток за І квартал 2012 року.

Крім того, відповідач в Акті перевірки зазначив, що ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” фактично сплатило узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за І квартал 2012 року у розмірі 436 507,00 грн. 28 травня 2012 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідного платіжного доручення чи виписки банку, які б свідчили про сплату ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” 28 травня 2012 року суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за І квартал 2012 року у розмірі 436 507,00 грн., відповідачем до матеріалів справи не надано.

Суд встановив, що 28 травня 2012 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року разом з додатком ЗП, в якій рядок 16 “Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду” залишив не задекларованим та зменшив нараховану суму податку на 436 507,00 грн., тобто зменшив суму податкового зобов’язання шляхом подання уточнюючої податкової декларації.

Однак, як зазначалось вище, пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України пов’язує застосування штрафу за порушення строків сплати податків саме з подією несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов’язання, а подання ж уточнюючої податкової декларації зі зменшеними показниками податку, що підлягає сплаті, не може прирівнюватися до сплати узгодженої суми грошового зобов’язання.

За таких підстав, зменшуючи задекларовану раніше суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за І квартал 2012 року шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток, позивач не сплачував узгоджену суму податкового зобов’язання, а тому висновок акта перевірки про порушення ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” строків сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток за І квартал 2012 року є помилковим.

Отже, зобов’язання ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” сплатити штраф у розмірі 10% - 43 619,77 грн. за затримку на 8 календарних дні сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 436 197,74 грн. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23 липня 2012 року №4235/1501 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного підприємства “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23 липня 2012 року №4235/1501.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного підприємства “МАТІМЕКС-УКРАЇНА” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 436,20 грн. (чотириста тридцять шість гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко