Ухвала суду № 28592751, 26.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

26 грудня 2012 року № 2а-17670/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання незаконними висновків Акту перевірки та податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012р. №0007142208 та №0007132208,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про:

- визнання незаконними та скасування висновків Акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.07.2012 р. № 499/22-8/32556142;

- визнання незаконними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012р. №0007142208 та №0007132208.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України, до позовної заяви додається, окрім іншого, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Як передбачено ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду із вимогами майнового та немайнового характеру.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору становить 0,03 розміру мінімальної заробітної плати (32,19грн.), а за подання позову майнового характеру -1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (107,30 грн.) та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат (2146,00 грн.), що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду (станом на 1 січня 2012 р. розмір мінімальної заробітної плати становить 1073,00 грн. згідно із Законом України від 22.12.2011 № 4282-VI).

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

При цьому, відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України № 165/11/13-12 від 18 січня 2012 року щодо застосування підпункту 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону, адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Тобто, звернена до суду вимога про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень про визначення грошових зобов'язань платника податків та застосування до позивача фінансових санкцій, безпосереднім наслідком якої є зміна складу майна позивача, є майновою, отже подана до суду позовна заява про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012р. №0007142208 та №0007132208 - майнового характеру.

В той же час, вимога про скасування висновків Акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.07.2012 р. № 499/22-8/32556142 є вимогою немайнового характеру.

Оскільки, поданий позов містить кілька вимог: майнового та немайнового характеру, тому судовий збір необхідно сплатити окремо за кожну вимогу окремо у розмірах визначених ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Як встановлено судом (платіжне доручення №823 від 11.12.12), позивачем здійснено оплату судового збору за подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду м. Києва у сумі 714,60 грн., що становить 1 відсоток розміру майнових вимог, пред'явлених у позові.

При цьому, за позовну вимогу немайнового характеру - про визнання незаконними та скасування висновків Акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -позивачем судовий збір не сплачено, що суперечить ст. 106 КАС України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір».

З аналізу викладеного вбачається, що платіжне доручення додане до матеріалів справи не є належним документом про сплату судового збору, оскільки судових збір не сплачено у належному розмірі.

Крім того, суд наголошує на необхідності уточнення позовних вимог в частині вимоги про скасування висновків Акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.07.2012 р. № 499/22-8/32556142.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, про що вказано, зокрема, у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 № 1145/11/13-10.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

Позивач у вимогах позовної заяви просить суд визнати незаконними та скасувати висновки Акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.07.2012 р. № 499/22-8/32556142.

З наведеного вбачається, що позивачем фактично оскаржуються дії податкового органу щодо включення до акту перевірки певних висновків.

В той же час, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 2 статті 17 КАС.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 р. К-9789/09.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт документальної перевірки, який містить висновки податкового органу щодо її результатів, інформацію про виявлені факти порушень, та не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а відтак він не підпадає під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Акт перевірки є лише способом фіксації виявлених порушень податкового та іншого законодавства та не зобов'язує платника податків до вчинення певних дій.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 № 1619/10/13-09 «акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору».

В спірних правовідносинах актом, що має для платника податків певні правові наслідки, є податкові повідомлення та податкові вимоги.

З огляду на заявлені позивачем позовні вимоги суд зазначає, що аналіз правомірності податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012р. №0007142208 та №0007132208 включатиме в себе дослідження обґрунтованості висновків відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, викладені в Акті перевірки.

Відтак, позивачу слід уточнити позовні, або вимоги вказати, яке окреме правове значення мають оскаржуваний акт податкового органу поза винесенням податкового повідомлення-рішення, та які права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин порушені оскаржуваним актом.

Крім того, відповідно до частини 4, 5 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Частинами 1, 3 статті 58 КАС України передбачено, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на здійснення представництва в суді від імені органу, підприємства, установи, організації повинні бути підтверджені довіреністю за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи та засвідченою печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.

Позовну заяву від імені ТОВ «КБК»підписав І.А. Петрик як директор товариства.

Проте, суду не надано документів на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву, зокрема, копії протоколу загальних зборів учасників, витяг зі статуту, копію наказу про призначення, тощо, які б підтверджували, що станом на день подачі позову до суду він є керівником ТОВ «КБК»та має права вчиняти юридично значимі дії від імені такої юридичної особи.

Про необхідність надання документів на підтвердження повноважень керівника юридичної особи при зверненні до суду вказано також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2012 року по справі № К/9991/5324/11.

Відсутність вказаних документів створює перешкоди для відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, і позивачу належить усунути вищенаведені недоліки в строк до 14 січня 2013 року шляхом надання: - копії протоколу загальних зборів учасників, витяг зі статуту, копію наказу про призначення, тощо на підтвердження повноважень директора ТОВ «КБК»; оригіналу квитанції про сплату судового збору у належному розмірі, а також уточнення позовних вимог в частині вимог про скасування висновків Акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.07.2012 р. № 499/22-8/32556142.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 106, 108, 160, 165 КАС України, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ТОВ «КБК»залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків до 14 січня 2013 року включно.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Патратій