Постанова № 28592707, 13.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2012 року 08:30 № 2а-14923/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді –Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Викинг-4»до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось із позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Викинг-4»(надалі –ТОВ «Викинг-4», позивач) до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обґєкти нерухомого майна (надалі –КМ БТІ, відповідач), в якому просить зобовґязати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обґєкти нерухомого майна здійснити реєстрацію права власності за ТОВ «Вікінг-4»на нерухоме майно –двоповерхову цегляну нежитлову будівлю загальною площею 609,57 кв.м., яка складається з підвалу площею 191 кв.м., першого поверху площею 227, 57 кв.м., другого поверху (мансарди) площею 191 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, пр-т. Правди, 66.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що обов’язок здійснити реєстрацію права власності за Позивачем виник у Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обґєкти нерухомого майна у зв'язку з наявністю рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-4232 від 08.12.2008 року та з огляду на положення ч. 5 ст. 124 ст. Конституції України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, письмових заперечень чи пояснень суду не надав, хоча обов’язок суб’єкта владних повноважень надати у визначений судом строк у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, прямо передбачений п. 5 ч.5 статті 107 КАС України.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-4232 від 08.12.2008 року визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна –двоповерхової цегляної нежитлової будівлі загальною площею 609,57 кв.м., яка складається з підвалу площею 191 кв.м., першого поверху площею 227, 57 кв.м., другого поверху (мансарди) площею 191 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, пр-т. Правди, 66, укладений 17.12.2003 року ТОВ «Викинг-4»та ПП «Тіворі», визнано за позивачем право власності на вищевказане нерухоме майно.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-4232 від 08.12.2008 року набрало законної сили 22.12.2008 року.

Наказом Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) від 07.10.2011р. № 557 «Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві»відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про містобудівний кадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25,06.2011 № 1094 та враховуючи звернення ТОВ «Викинг-4», з метою впорядкування присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві присвоєно об'єкту нерухомого майна (нежитлова будівля) (рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2008 у справі № 2-4232) поштову адресу: проспект Правди, 66-В у Подільському районі м. Києва.

Таким чином, судом встановлено, що поштова адреса двоповерхової цегляної нежитлової будівлі (м. Київ, пр-т. Правди, 66) право власності на яку визнано за ТОВ «Викинг-4»рішенням Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-4232 від 08.12.2008 року, була змінена на поштову адресу м. Київ, пр-т. Правди, 66-В.

В подальшому, 30.07.2012 року з метою державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомості позивач звернувся до КМ БТІ із заявою № 12013 (НЖ-2012) від 30.07.2012 року про реєстрацію права власності на вищевказане нежитлове приміщення, до вказаної заяви позивач додав рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-4232 від 08.12.2008 року.

Відповідач листом № 29590 (И-2012) від 09.08.2012 року відмовив ТОВ «Викинг-4»в реєстрації права власності на підставі п. 3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

КМ БТІ, у даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому нормами пункту 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", згідно яких до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та додатку № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна.

Так, Конституцією України у ч. 5 ст. 124 встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об’єкт нерухомого майна. Разом із заявою подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ТОВ «Викинг-4»подано органу державної реєстрації заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке виникло у позивача на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-4232 від 08.12.2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем до заяви додано згадане рішення суду, яке, з огляду на положення ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та додатку № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, є документом, що підтверджує право власності Товариства ТОВ «Викинг-4»на нерухоме майно –двоповерхову цегляну нежитлову будівлю загальною площею 609,57 кв.м., яка складається з підвалу площею 191 кв.м., першого поверху площею 227, 57 кв.м., другого поверху (мансарди) площею 191 кв.м., та розташована за адресою: м. Київ, пр-т. Правди, 66.

Беручи до уваги вищезазначене, провівши системний аналіз норм законодавства, суд приходить до висновку, що позивач вчинив необхідні дії та подав відповідачу всі документи для державної реєстрації права власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Викинг-4»задовольнити повністю.

Зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна здійснити реєстрацію права власності ТОВ «Викинг-4»(код ЄДРПОУ 32556886) на нерухоме майно –двоповерхову цегляну нежитлову будівлю загальною площею 609,57 кв.м., яка складається з підвалу площею 191 кв.м., першого поверху площею 227, 57 кв.м., другого поверху (мансарди) площею 191 кв.м., розташованої за адресою: м. Київ, пр-т. Правди, 66-В, встановленого рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.12.2008 року по справі № 2-4232.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко