Постанова № 28592528, 11.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 січня 2013 р. справа № 2-а- 13764/12/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом

Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби (далі - Ізюмська ОДПІ) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті за землю у сумі 248,27 грн.

17.12.2012 року суддею Харківського окружного адміністративного суду по справі №2а-13764/12/2070 було винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі на підставі ст.183-2 КАС України.

27.12.2012 року відповідач отримав ухвалу про відкриття скороченого провадження, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач у відповідності до ст.183-2 КАСУ жодних заперечень або заяв не надав.

Згідно з положеннями ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Частиною 4 ст.183-2 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та виникнення податкового боргу не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки самостійно подана відповідачем декларація, якою визначена сума боргу, не є предметом позову у даній справі, а отже суд у межах розгляду даної справи не здійснює її правовий аналіз.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 08.10.2012 року по справі №К-24814/10.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ізюмській ОДПІ в якості платника податку за використання земельної ділянки загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи рішень Ізюмської міської ради Харківської області, були затверджені відповідні ставки земельного податку за земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, Ізюмською ОДПІ у відношенні ОСОБА_1 були винесені податкові повідомлення - рішення №0272801710 від 07.07.2010 року, №0137311710 від 16.05.2011 року, №0137901710 від 27.04.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 186,00 грн., які було отримані особисто відповідачем, про що свідчить підпис відповідача на корінцях податкових повідомлень - рішень.

Через несплату узгодженого податкового зобов'язання у відношенні відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

У відповідності до положень статей 269, 270, 271 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Вищезазначені норми кореспондуються з положеннями статті 5 Закону України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 року № 2535-XII, який діяв на час виникнення частини спірних правовідносин (далі - Закон України №2535-ХІІ), вбачається, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що через наявність у ОСОБА_1 права використання земельної ділянки загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у відповідача виник обов'язок щодо сплати земельного податку, саме як у фізичної особи.

Судом встановлено, що Ізюмською ОДПІ 08.12.2011 року було винесено податкову вимогу №1573, яка була направлена поштою відповідачу та отримана останнім 14.12.2011 року.

Пунктом 59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно зі ст.91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки.

Відповідно до п.п.20.1.18, п.п.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 87.11 ст.87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Частиною 1 статті 256 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-162, 183-2, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті за землю у сумі 248,27 грн - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість по сплаті за землю у сумі 248.27 грн. (двісті сорок вісім гривень) 27 коп. на р/р ) №34128999700012, код 37283992, отримувач: Ізюмське УДКСУ, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011.

Підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Біленський О.О.