Рішення № 28588001, 11.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2012 р. Справа № 7/086-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська торгівельно-виробнича компанія «Лис-сервіс», м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс», Київська область, м. Біла Церква

про стягнення 71 127,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська торгівельно-виробнича компанія «Лис-сервіс»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 05.10.2012 року (вх. №3559 від 15.10.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»(далі –відповідач) про стягнення 71 127,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо проведення повної оплати за отриману продукцію згідно видатковими накладними №162 від 06.05.2011 року, №256 від 29.06.2011 року, №272 від 04.07.2011 року, №279 від 06.07.2011 року та №309 від 20.07.2011 року, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 71 172,84 грн. основного боргу. При цьому, позивач помилково вказав у позовній заяві ціну позову у розмірі 71 127,84 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2012 року порушено провадження у справі № 7/086-12 та призначено розгляд справи 08.11.2012 року.

08.11.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська торгівельно-виробнича компанія «Лис-сервіс»надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи б/н від 08.11.2012 року (вх. №17981) на виконання вимог ухвали суду від 15.10.2012 року

08.11.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»надійшло клопотання про залучення документів вих. №1249/18 від 08.11.2012 року (вх. №17993) на виконання вимог ухвали суду від 15.10.2012 року та клопотання № 1248/18 від 08.11.2012 року (вх. № 17994) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.11.2012 року, на підставі положень ч. 3 ст. 77 ГПК України, господарським судом оголошено перерву до 29.11.2012 року.

12.11.2012 року до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська торгівельно-виробнича компанія «Лис-сервіс»надійшли витребувані ухвалою суду документи (вх. №18198).

28.11.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»надійшло клопотання № 1339/18 від 27.11.2012 року (вх. № 19285) про відкладення розгляду справи, у зв’язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні.

У судове засідання 29.11.2012 року представники сторін у справі, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать підписи представників сторін у бланку про перерву, не з’явилися.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2012 року на підставі п. 1 ч. 1 ст.77 ГПК України відкладено розгляд справи на 11.12.2012 року.

У судове засідання 11.12.2012 року представники сторін у справі, які у відповідності до ст. 64 ГПК України, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, повторно не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав. Клопотань про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду спору від сторін не надходило.

Згідно роз’яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв’язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.12.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

За період травень 2011 року по липень 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська торгівельно-виробнича компанія «Лис-сервіс»(позивач у справі) поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс»(відповідач у справі) отримано продукцію загальну суму 107 532,88 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних (оригінали оглянуті в судовому засіданні), підписаних уповноваженими особами позивача та відповідача, підписи яких засвідчені печатками товариств:

№ РН-0000162 від 06.05.2011 року на суму 14 360,04 грн.,

№ РН-0000256 від 29.06.2011 року на суму 42 492,07 грн.,

№ РН-0000272 від 04.07.2011 року на суму 14 948,09 грн.,

№ РН-0000279 від 06.07.2011 року на суму 22 360,14 грн.,

№ РН-0000309 від 20.07.2011 року на суму 13 372,54 грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриману продукцію виконав лише частково, здійснивши оплату на загальну суму 36 360,04 грн.

Здійснення часткової оплати за отриману продукцію на вказану суму підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача, з яких вбачається перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс»наступних сум:

- 17.06.2011 року –5 000,00 грн.

- 22.06.2011 року –4 360,04 грн.

- 12.07.2011 року –5 000,00 грн.

- 19.07.2011 року –10 000,00 грн.

- 06.10.2011 року –3 000,00 грн.

- 17.10.2011 року –5 000,00 грн.

- 16.01.2012 року –3 000,00 грн.

- 01.08.2012 року –1 000,00 грн.

У зв’язку з існуванням заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» з оплати поставленої продукції, позивач надіслав відповідачу претензію б/н від 14.09.2012 року з вимогою погасити заборгованість у сумі 71 172,84 грн. у семиденний строк з моменту отримання претензії.

Як вбачається з матеріалів справи, дана претензія була направлена на юридичну адресу відповідача, та 19.09.2012 року отримана уповноваженим представником, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, відповіді на зазначену вимогу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»не надійшло, зобов’язання щодо повної оплати отриманої продукції на суму 71 172,84 грн. у строк та в порядку визначеному законодавством відповідачем не виконано.

Жодних документів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), які б свідчили про здійснення повної оплати отриманого товару відповідачем не надано.

Відтак, господарським судом встановлено, що на момент розгляду спору у суді заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 71 172,84 грн. (107 532,88 грн. - 36 360,04 грн.).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 цього Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (частина 2 ст. 642 ЦК України).

В силу частини 1 ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений правочин, що за своєю правовою природою має ознаки договору поставки, укладеного в усній формі.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу вказаної статті вбачається, що цивільно-правові зобов’язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред’явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов’язання, а боржник відповідно виконати зобов’язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов’язання є правило, що боржник має виконати свій обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення кредитором вимоги. Тобто пред’явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов’язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред’явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред’явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК).

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що моментом пред’явлення вимоги до відповідача є дата отримання письмової вимоги, а саме претензії б/н від 14.09.2012 року на оплату суми заборгованості за передану продукцію на суму 71 172,84 грн., а отже з урахуванням приписів ст. ст. 253, 530 Цивільного кодексу України, семиденний термін оплати для відповідача наступив у період з 20.09.2012 року по 26.09.2012 року (з моменту отримання претензії 19.09.2012 року), а з 27.09.2012 року почалося прострочення виконання грошового зобов’язання на суму 71 172,84 грн.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, про що викладено в постанові від 18.01.2011 року у справі № 15/92.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав зобов’язання щодо оплати у встановлений цивільним законодавством термін.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач письмового відзиву на позов та доказів, що підтверджують виконанням ним своїх зобов’язань, не надав, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 71 172,84 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, не спростованою відповідачем і такою, що підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»(09109, Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 20, код ЄДРПОУ 05479987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська торгівельно-виробнича компанія «Лис-сервіс»(91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Карла Маркса, буд. 38, оф. 36, код ЄДРПОУ 35707615) 71 172 (сімдесят одну тисячу сто сімдесят дві) грн. 84 коп. заборгованості та 1 609 (одну тисячу шістсот дев’ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 14.12.2012 року