Рішення № 28587149, 11.01.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Єдиний унікальний номер 2506/9878/2012 Номер провадження 2/750/135/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого -судді Сапона А.В.,

при секретарі -Шиловій Ж.О.,

за участю позивача -ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

представника третьої особи -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до ОСОБА_2, третя особа -Деснянська районна у м. Чернігові рада (як орган опіки та піклування), про припинення права на частку у спільному майні, -

в с т а н о в и в:

31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 до відповідача, в якому просить припинити право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 з підстав передбачених ст. 365 ЦК України та визнати за неповнолітніми дітьми в рівних частках право власності на спірну частину квартири.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що в період шлюбу з відповідачем була придбана квартира АДРЕСА_1. Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу квартири право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 -1/8 частка, ОСОБА_1. -1/8 частка, ОСОБА_4 -3/8 частки, ОСОБА_5 -3/8 частки.

03.10.2002 року свою 1/8 частку позивач подарувала доньці ОСОБА_2, частки співвласників квартири складають: ОСОБА_2 -1/8 частина, ОСОБА_4 -1/2 частина, ОСОБА_5. -3/8 частини.

Відповідач в спірній квартирі не проживав тривалий час з 02.05.2005 року, оскільки проходив службу у військовій частині Т0710 Міністерства транспорту та зв'язку в м. Києві, де йому для проживання була виділена спеціально пристосована казарма по АДРЕСА_4. З червня 2005 року і по даний час відповідач зареєстрований відповідною паспортною службою за вказаною адресою і перебуває на квартирному обліку для отримання житла.

22.12.2010 року відповідач звільнився з військової служби в запас і переїхав до м. Чернігова та став періодично проживати в спірній квартирі і створювати неможливі умови для проживання позивачці та дітям. З причин створення відповідачем нестерпних умов для спільного проживання та негативного впливу на дітей в березні 2012 року позивачка разом з дітьми змушена орендувати квартиру .Оскільки спільне проживання з відповідачем є неможливим, частка у спільній частковій власності є незначною і становить 1/8 частину квартири -5,98 кв.м. житлової площі, діти позбавлені можливості користуватися даним житлом з причини протиправної поведінки відповідача через особисті неприязні відносини, що склалися між сторонами та впливає на моральний, духовний розвиток дітей, частка відповідача є незначною і не може бути виділена йому в натурі.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила припинити право власності на частку відповідача у спірній квартирі та виплатити компенсацію вартості частки відповідно до висновку судової експертизи № 1748-1749/12-24 від 12.08.2012 року складеного експертами Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідач позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що у випадку припинення його права на 1/8 частку спірної квартири він не буде мати місця для проживання, що завдасть істотної шкоди його життєво необхідним інтересам.

Представник третьої особи у вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 -1/8 частина, ОСОБА_4 -1/2 частина, ОСОБА_5 -3/8 частини.

Спірна квартира знаходиться на шостому поверсі дев'ятиповерхового будинку, складається з чотирьох житлових кімнат площею 16,3 кв.м., 8,6 кв.м., 11,6 кв.м., 11,3 кв.м., кухні площею 9,7 кв.м., коридору площею 1,8 кв.м., 1,4 кв.м., 7,6 кв.м., ванни 3,2 кв.м., вбиральні 1,4 кв.м., двох шаф плошею 0,1 кв.м., 0,3 кв.м., кладової 2,0 кв.м та лоджії 2,5 кв.м.

Враховуючи місцезнаходження квартири, з врахуванням вимог п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року із змінами та доповненнями, а також ч.2 ст. 364 ЦК України, виділити в натурі 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 не вбачається можливим, оскільки при порівнянні загальної площі квартири до площі, яка припадає на 1/8 частку квартири, встановлено, що на даній площі неможливо влаштувати як мінімум ізольовану однокімнатну квартиру(неможливо влаштувати окремий вхід до частини квартири, окремі приміщення кухні та санвузла, з прокладенням додаткових мереж інженерного забезпечення, яка б відповідала вимогам діючих будівельних норм.

Житлова площа спірної квартири становить 47,8 кв.м., частка відповідача в ній становить відповідно 5,975 кв.м., що є значно нижчим норми житлової площі на одну особу, визначеної в розмірі 13,65 кв.м. відповідно до ст. 47 ЖК України.

Позмивач зазначає, що спільне володіння і користування майном є неможливим. Для підтвердження цих доводів позивач надала суду копії постанов ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про відмову в порушенні кримінальних справ за заявами на неправомірну поведінку ОСОБА_2.

Одночасно відповідач не заперечував доводів позивача, що спільне володіння і користування квартирою є неможливим, так як він також звертався до правоохоронних органів із заявами щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_1, які в ході перевірок не знаходили свого підтвердження.

У зв'язку з неможливістю спільного проживання з відповідачем позивач разом з дітьми вимушена орендувати квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується договором оренди жилого приміщення № 38 від 07.03.2012 року.

Рішенням виконкому Деснянської районної у м. Чернігові ради від 22.10.2012 року № 208 затверджено висновок про визначення місця проживання неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю -ОСОБА_1

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1748-1749/12-24 від 12.08.2012 року вартість 1/8 частини квартири становить 50512 грн., яку позивач внесла на депозитний рахунок суду. Суд погоджується з даним висновком вважаючи його повним, чітким і таким, що не викликає сумнівів у його правильності.

Згідно ст. 365 ЦК України, право власності особи на частку у мспільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 11.04.2012 року зроблено висновок, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливий за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З доводів сторін та матеріалів справи вбачається, що поділити квартиру між співвласниками неможливо, спільне володіння і користування квартирою є неможливим, відповідач не утримує свою частку, зокрема не сплачує комунальні послуги, що підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.11.2012 року про стягнення з відповідача на користь позивача 2982,25 грн. за оплату комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання відповідача на те, що у разі припинення права власності на його частку в спірній квартирі, він не буде мати місця для проживання, судом не може бути визнана як істотна шкода його життєво необхідним інтересам, оскільки він буде мати сервітутне право користування житлом в силу дії ч. 1 ст. 405 ЦК України, якою визначено, що члени сім'ї власника житла (відповідач є рідним батьком інших співвласників), які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана та ратифікована Україною, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави -учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхість припинення право власності відповідача на 1/8 частину квартири з виплатою її вартості в розмірі 50512 грн. відповідно до вимог ст. 365 ЦК України

Керуючись статтями 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 292, 294-296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні -задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.

Виплатити ОСОБА_2 з депозитного рахунку УДСА № 37315006001170, МФО банку отримувача - 853592, ЄДРПОУ компанії - 26295412 вартість 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 50512 (п'ятдесят тисяч п'ятсот дванадцять) гривень.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2, в рівних частинах по 1/16 за кожним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 505 (п'ятсот п'ять) грн. 12 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів, у порядку, передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя А.В. Сапон