Рішення № 28585227, 11.01.2013, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа № 2-782/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"11" січня 2013 р. смт.Станиця Луганська

Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Антонова Ю.А.

при секретарі Тодоренко Є.В.,

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця-Луганська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором та визнання недійсними умови договору,

В С Т А Н О В И В :

06.11.2012 р. ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 01.08.2011 р. між нею та Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк»(надалі -ПАТ «Плюс Банк») було укладено Кредитний договір №910.79460, згідно з яким ПАТ «Плюс Банк»надав кредит у сумі 125331,40 грн. для фінансування купівлі транспортного засобу марки HYUNDAI, моделі ELANTRA, 2011 року випуску, та фінансування страхового платежу за страхування життя, строком на 84 місяці з відсотковою ставкою в розмірі разом з маржою 16,10% річних. З дня укладення договору до дня звернення до суду позивач добросовісно виконувала умови договору, вчасно сплачувала всі платежі відповідно графіку встановленого банком, однак на початку липня 2012 року на вона отримала лист від ПАТ «Ідея Банк»без номеру, дати, підпису посадової особи, відтиску мокрої печатки банку, згідно з яким з 01.05.2012 р. розмір відсоткової ставки по кредитному договору №910.79460 від 01.08.2011 р. змінено з 16,1% на 19,85%.

Заперечуючи проти підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку, позивач зазначала, що стороною договору за її участю був не ПАТ «Ідея Банк»м.Львова, а ПАТ «Плюс Банк»м.Івано-Франківська. Жодної інформації про зміну найменування, адреси місцезнаходження Банку, як того вимагає п.7 §10, вона не отримувала. Окрім того, позивач в обґрунтування своїх вимог вказала, що позиція ПАТ «Ідея Банк»є необґрунтованою, зазначені в ній підстави збільшення розміру процентів є незаконними та такими, що грубо порушують законодавство як те, що діяло на момент укладення кредитного договору, так і чинне на сьогодні, а пункти 1, 3, 5, 6 параграфа §2, §6, пункт 1 §7 Кредитного договору - суперечать законодавству, що регулює кредитно-фінансові відносини, тому вона була змушена звернутися до суду з дійсним позовом.

Згідно з ухвалою суду від 11.01.2013 р. позовні вимоги ОСОБА_2, за її заявою, до відповідача ПАТ «Плюс Банк», а також про стягнення з відповідачів моральної шкоди, залишено без розгляду в цій частині.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги до ПАТ «Ідея Банк» підтримує в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

В судовому засіданні представник позивача -адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги свого довірителя підтримав у повному обсязі, дав аналогічні пояснення тим, що викладені у позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, свої заперечення на позов не подав. Заяви про розгляд справи за відсутністю відповідача не надходило. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про правомірність і законність позовних вимог, які підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено документально, що сторони дійсно перебувають у договірних відносинах з 01.08.2011 року, згідно з якими ПАТ «Плюс Банк»надав позивачці кредит у сумі 125331,40 грн., строком на 84 місяці з відсотковою ставкою в розмірі разом з маржею 16,10 % річних (а.с. 10-12).

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.12.2012 р. свідчить про те, що відповідно до критеріїв пошуку: ПАТ «ПЛЮС-БАНК», надано інформацію -запис знайдено за старим значенням, але змінено найменування: ПАТ «ІДЕЯ БАНК». Також, повідомлення ПАТ «ІДЕЯ БАНК»від 18.10.2011 р. № 16-1757 свідчить про те, що 13.10.2011 р. державним реєстратором зареєстровано зміни до Статуту ПАТ «Плюс Банк», якими передбачено зміну назви ПАТ «Плюс Банк»на ПАТ «Ідея Банк».

Відповідно до п. 1. § 2 Договору за користування кредитом позичальник має сплачувати проценти річні в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 0,57% (маржа банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки становить 15,53%, що разом з маржею банку складає 16,10%. Щомісячні платежі затверджені Графіком, який є додатком № 1 до Договору (а.с. 11-12).

Згідно наданих представником позивача на огляд суду квитанцій, ОСОБА_3 відповідно до встановленого графіку щомісячних платежів здійснювала платежі з повернення кредиту та сплати процентів у сумах та в строки, визначені Графіком.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм листом, який не містить необхідних реквізитів (номер, дата, підпис посадової особи, відтиск мокрої печатки банку), повідомляє позивача про зміну з 01.05.2012 року розміру відсоткової ставки по кредитному договору № 910.79460 від 01.08.2011 року з 16,1% на 19,85% (а.с. 13).

Відповідно до Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12 грудня 2008 року №661-VI, який набрав чинності 10 січня 2009 року, Цивільний кодекс України доповнено ст. 1056-1, згідно з якою встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Також, цим Законом внесено зміни до Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Так, відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір відсоткової ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом», тобто, підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку заборонено з моменту набуття чинності законом №661-VI, а саме від 10 січня 2009 року.

Таким чином, на момент укладення Договору на законодавчому рівні було заборонено банкам в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, у тому числі збільшувати розмір відсоткової ставки за кредитними договорами.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній на час укладення Договору) про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Заборона зміни відсоткової ставки за кредитними договорами також була закріплена і в Правилах надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., згідно з якими банки мають право змінювати відсоткову ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. При цьому, згідно п.3.5. Правил: "банки не мають права змінювати відсоткову ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Частинами першою та другою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

Таким чином, ПАТ «Ідея Банк»не лише в односторонньому порядку збільшує процентну ставку, а й жодним чином не аргументує своєї позиції щодо збільшення відсоткової ставки з посиланням на факти та докази, що їх підтверджують, не надає детальних розрахунків, повної інформації про сукупну вартість кредиту, порушує п.5 § 10 Договору, згідно з яким всі зміни і доповнення до Договору оформляються додатковим Договором сторін, що є невід'ємною частиною Договору. Тоді як на момент укладення Договору вже діяло положення постанови правління НБУ від 11 жовтня 2008 р. № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків»згідно з яким ненадання позичальникам інформації про сукупну вартість кредиту кваліфікується як порушення вимог статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Зі змісту Договору випливає, що пункт 1 параграфа § 2 Договору та наступні за ним пункти 3, 5, 6 завуальовані під умову, яка надає Банку збільшувати розмір процентів в односторонньому порядку, що є незаконним.

Так, відповідно до п.3 параграфа § 2 «Банк повідомляє позичальники про актуальний розмір процентної ставки, а також при впровадженні процентної ставки надає позичальнику новий графік рекомендованим листом без внесення змін (доповнень) до Договору».

Пункти 1, 3, 5, 6 параграфа § 2 Кредитного договору не дають вибору позичальнику відстояти свої інтереси у разі не згоди з підняттям відсоткової ставки, оскільки вони змушують позивача погодитись на запропоновані Банком умови або відповідно до пункту 5 параграфа 2 буде вважатися діючою та застосовуватиметься «Фіксована ставка»в розмірі 50% річних (п.6 параграфа § 2: «В передбачених Договором випадках позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою в розмірі 50% річних»).

Така умова є завуальованою під штрафну санкцію: «У випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобов'язання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав, Банк протягом 14 днів від дати ліквідації/недійсності визначає новий чинник, на підставі якого буде встановлюватися процента ставка кредиту. Новий індекс вступатиме в силу за згодою Позичальника з 1-го дня місяця, наступного після місяця, в якому настане одна з подій -Звіт ф350 буде ліквідований або зобов'язання про змінну частину ставки стане недійсним шляхом укладення додаткового договору. При відсутності згоди Позичальника -починаючи з дати дії нового індексу вважається діючою та застосовується Фіксована ставка, передбачена п.6 параграфа § 2 Договору…»(п.5 параграфа § 2 Договору).

Положення вищезгаданих пунктів Договору містять дискримінаційні стосовно позивача правила зміни відсоткової ставки та є несправедливою умовою договору.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шаруванням права та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. Справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних справ та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність -це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Фактично, пункти 1, 3, 5, 6 параграфа § 2 Договору ще в момент підписання Договору поставили позивача в невигідне та таке, що порушує її права, становище.

Тобто, Банк в односторонньому порядку вказаними пунктами Договору залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку, а також передбачив своє право, в разі незгоди Позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати сплату процентів у розмірі 50% річних.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пункти 1, 3, 5, 6 параграфа § 2 Кредитного договору страждають суттєвими пороками невідповідності їх змісту актам законодавства України, ці невідповідності свідомо допущені Банком і націлені проти прав та інтересів позивача.

Окрім того, пункт 1 параграфа § 2 Кредитного договору, який викладено так, що проценти річні визначаються як змінна частина ставки, суперечить частині 1 статті 1056-1 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору, оскільки вона не передбачала, що проценти за кредитним договором можуть визначатись як змінна частина ставки, а вказувала, що розмір процентів визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. А тому процентна ставка у розмірі 16,10%, яку ПАТ «Плюс Банк»визначив з урахуванням всіх вищевказаних умов, є незмінною і повинна залишатися такою до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Тобто, ПАТ «Ідея Банк», який став правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Плюс Банк», однак не повідомив про правонаступництво позичальника, неправомірно та безпідставно змінив в односторонньому порядку процентну ставку.

Як вбачається з листа ПАТ «Ідея Банк»№1611-716/6, єдиною підставою для зміни розміру відсоткової ставки стала «зміна змінної частини ставки, оскільки таке право було передбачено умовами кредитного договору та не суперечить чинному законодавству»(а.с. 16).

Таке обґрунтування зміни відсоткової ставки є не лише необґрунтованими та бездоказовим, а ще й грубо порушує п.4 §6 Договору, де вказується, що ПАТ «Плюс Банк»не має право змінювати в односторонньому порядку процентну ставку, та порушує в тому числі Цивільний кодекс України (ст.1056-1), Закон України «Про банки та банківську діяльність»(ст.55), в редакції, що діяли на момент укладення Договору.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»№ 1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Вищенаведене дає суду підстави вважати, що процентна ставка, яку має позивач сплачувати за Договором № 910.79460, укладеним 01 серпня 2011 року позивачем та ПАТ «Плюс Банк», є незмінною та складає разом з маржою банку 16,10% протягом усього часу виконання сторонами договору.

Окрім того, є незаконним та таким, що суперечать вимогам законодавства як того, що діяло на момент укладення кредитного договору, так і чинного на день звернення до суду параграф §6 Договору, оскільки окрім встановленої відсоткової ставки у розмірі 16,10%, які позивач сплачує згідно Графіку щомісячних платежів, сформованих відповідачем, ПАТ «Плюс Банк»прописує в Договорі ще й існування «Фіксованої ставки»у розмірі 50%, що є ніщо інше, як штрафна санкція, яка застосовуватиметься до позивача у разі визнання процентної ставки у розмірі 16,10% недійсною. І в цьому параграфі Банком прописано, що він має право змінювати розмір «фіксованого проценту»за будь яких обставин.

Таким, що суперечить чинному на момент укладення Договору законодавству, є також пункт1 параграфа §7 Кредитного договору, згідно з яким «Банк згідно зі своїми тарифами стягує оплати і комісії за надання таких послуг: зміна графіку, пов'язана із зміною строку кредиту, зміна графіку, пов'язана з достроковим частковим погашенням кредиту, зміна графіку, пов'язана із зміною порядку визначення розміру/структури щомісячних платежів, висилання Позичальнику Нагадування про сплату кредиту, комісія за переказ коштів з транзитного рахунку, інші послуги, передбачені тарифами Банку».

Відповідно до п. 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим постановою НБУ від 10.05.2007, № 168, «Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо».

Листом від 28.10.2008 року N 18-311/3496-14715 Національний банк України звернув увагу банків на випадки, за яких можливе внесення змін до діючих кредитних договорів в частині вартості кредиту. Зокрема, зміна процентної ставки за кредитом (у тому числі зміна облікової ставки Національним банком України) має бути адекватною тим подіям, які мали безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку (хочу зазначити, що остання зміна облікової ставки Національним банком України здійснена вже досить давно).

Відповідно до п. 2.2 постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 року N 319 банки повинні враховувати, що внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України, кваліфікуватиметься як порушення вимог статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Стаття 47 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна пропустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином пункти 1, 3, 5, 6 параграфа § 2, § 6, пункт 1 параграфа § 7 кредитного договору, в тому честі умова договору яка надає право відповідачу збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку, є такими що, суперечать вимогам законодавства та не підлягають виконанню і не створюють для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків.

Викладене в них суперечить принципу добросовісності і має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. А тому процентна ставка за кредитним договором у розмірі 16,10% повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Згідно з частиною 5 статті 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись за місцем проживання споживача або за місцем виконання договору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. У зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 3, 13 ч.3, 203, 215, 217, 628 ЦК України, ст.ст. 1, 11, 15, 16, 18, ч.6 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Постанови правління НБУ №119 від 26.03.1998, Постанови правління НБУ №200 від 30.05.2007, Закону України "Про банки та банківську діяльність", керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 110 ч. 5, 208-209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконним підвищення з 01 травня 2012 року Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк»відсоткової ставки за користування кредитом за Кредитним договором №910.79460 від 01 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк».

Визнати недійсною умову пункту 1 параграфа § 2 Кредитного договору №910.79460 від 01 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк», в частині щодо визначення процентів річних у розмірі 15,53%, що разом з маржою Банку складає 16,10%, як змінну частини ставки.

Визнати процентну ставку викладену в пункті 1 параграфа §2 Кредитного договору № 910.79460 від 01 серпня 2011 року, який укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк»як проценти річні в розмірі, що разом з маржею банку складає 16,10%, які є незмінними до повного виконання договору.

Визнати недійсною умову пункту 3 параграфа §2 Кредитного договору № 910.79460 від 01 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк», в частині щодо визначення актуального розміру процентної ставки та її впровадження без обґрунтування та повідомлення позичальника письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни та без внесення змін (доповнень) до договору.

Визнати недійсною умову пункту 5 та 6 параграфа §2 Кредитного договору №910.79460 від 01 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк», в частині щодо застосування Фіксованої ставки у розмірі 50% річних у випадку ліквідації НБУ Звіту ф350 або в разі, якщо зобов'язання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав.

Визнати недійсною умову параграфа §6 Кредитного договору № 910.79460 від 01 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк», в частині щодо права Банка ініціювати перед Позичальником перегляд (зміну) Фіксованої процентної ставки, передбаченої пунктом 6 параграфа §2 Договору.

Визнати недійсною умову пункту 1 параграфа §7 Кредитного договору №910.79460 від 01 серпня 2011 року, який укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк», в частині щодо права Банка згідно зі своїми тарифами стягувати оплати і комісії за надання таких послуг: зміна графіку, пов'язана із зміною строку кредиту, зміна графіку, пов'язана з достроковим частковим погашенням кредиту, зміна графіку, пов'язана із зміною порядку визначення розміру/структури щомісячних платежів, висилання позичальнику нагадування про сплату кредиту, комісія за переказ коштів з транзитного рахунку, інші послуги, передбачені тарифами Банку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819, на користь держави судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Заява про перегляд заочного рішення відповідачем ПАТ «Ідея Банк»може бути подана до Станично-Луганського районного суду протягом 10-ти днів з дня одержання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з моменту його проголошення.

Головуючий: Ю.А. Антонов