Рішення № 28577352, 25.09.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-6085/11

(2/401/1677/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Пантелєєвій Я.В.,

за участі представника позивача -ОСОБА_1.,

за участі представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що "26" червня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/098833/3174/73, згідно пунктів 1.1 - 1.4 якого позивач зобов'язався надати відповідачу-1 кредит у розмірі 24 000 доларів США 00 центів строком з "26" червня 2006 року по "26" червня 2012 року, а відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,50% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіка погашення кредиту (Додаток до Кредитного договору). На підставі п.1.3 Статуту Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обов'язками Акціонерного поштово-пенсійного банку Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства »Райффайзен Банк Аваль». Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, видавши відповідачу-1 кошти в розмірі 24 000 доларів США 00 центів готівкою, що підтверджується заявою на видачу готівки № 174/446-27 від "26" червня 2006 року. В той же час, Відповідач-1 не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря.

Пунктом 5.5 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інші платежі, що визначені цим Договором, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Договору. Кошти мають бути повернені Позичальником протягом 30 календарних днів з моменту надіслання Кредитором на адресу Позичальника відповідного листа-повідомлення.

Відповідно до п.6.5. Кредитного договору Кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання Позичальником умов цього Договору.

Пунктом 9.1. Кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням цього І говору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Окрім того, між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №014/098833/3174/73/219 від 26 червня 2006 року, відповідно до п. 1.2. якого, сторони договору встановили, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору № .4 098833/3174/73 від 26.06.2006р., в повному обсязі цих зобов 'язань. Згідно до п. 3.1 Договору поруки, сторони договору визначають, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання зобов 'язань в повному обсязі у відповідності до ч.1,2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається ггред кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов 'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду у зв'язку з невиконанням відповідачем - 1 умов кредитного договору в частині погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, на адресу відповідачів - були направлені письмові вимоги (претензії) щодо дострокового виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором та виконання грошових зобов'язань за договором поруки, але відповідачі своїх зобов'язань не виконали.

Таким чином, станом на 13.07.2011 р. сума заборгованості відповідачів перед позивачем за кредитним договором, договором поруки складає 31 021 дол. США 40 центів, де: 8 645 дол. США 68 центів - непогашена сума кредиту, 4 324 дол. США 94 центи - несплачені проценти, 18 050 дол. США 78 центів - нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (розрахунок додається) що за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 7,9714 ) становить 247 283 (двісті сорок сім тисяч двісті вісімдесят три) гривні 98 копійок.

Предмет позову становить вимога про стягнення даної суми з відповідачів, як солідарних боржників; підставу позову становлять приписи ст.ст. 526, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала та звернулася із зустрічним позовом про визнання договору поруки недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач ОСОБА_5 посилається на те, що 26 червня 2006 року між ОСОБА_4 (позичальник), та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Приватне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль»(Кредитор, відповідач) у м. Дніпропетровську був укладений кредитний договір №014/098833/3174/73 згідно п. 1.1. якого, Кредитор на положеннях та умовах цього Договору надає позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 24 000,00 дол. США. Того ж дня, 26.06.2006 р., між ОСОБА_4 та Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль»було укладено договір застави № 014/098833/3174/73/222, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 2864. Згідно п. 1.2. за цим договором предметом застави виступили майнові права за договором купівлю-продажу транспортного засобу № 2006 ДК\ЧЛ\0660 від 21.06.2006 р., але не виключно право на отримання від боржника автомобілю марки ПЕЖО 307 SW, 2006 року випуску, кольору-червона-перлина, тип транспортного засобу - легковий-універсал-в, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в Дніпропетровські їй міжрайонній РЕВ 23.06.2006 р.. свідоцтво про реєстрацію ТЗ РРТ № НОМЕР_2, вартість якого була оцінена сторонами у 133 450,00 гривень, що за офіційним курсом НБУ на день укладання договору склала 26 425,74 дол. США.

06 липня 2006 року між сторонами була підписана додаткова угода №1, посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3450. Таким чином, банк забезпечив виконання грошових зобов'язань ОСОБА_4 перед кредитором за рахунок прийнятого в заставу транспортного засобу, вартість якого складала на 2 425,74 доллара більше суми грошового зобов'язання боржника у розмірі 24 000,00 дол. Окрім того, Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»наполіг на підписанні договору поруки № 014/098833/3174/73/219, який був підписаний між банком та ОСОБА_5. Згідно п. 1.2. Договору сторони встановили, що поручитель бере на добровільних засадах на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору №014/098833/3174/73 від 26.06.2006 р.

На момент укладення цього договору банку було достовірно відомо, що поручитель має утриманні двох малолітніх дітей: новонароджену доньку - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та поручитель знаходилася у декретній відпустці по догляду за дитиною. Факт народження дітей підтверджується копіями свідоцтв про народження: серії І-КИ № НОМЕР_4 (актовий запис № 592 від 16.05.2006 року); серії І-КИ № НОМЕР_3 (актовий запис № 438 від 23.05.2001 року).

Згідно ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Згідно ч. 2 ст. 14 СК України якщо дитина або особа, дієздатність, якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», прийнятого у відповідності до приписів Конституції України та Конвенції ООН «Про права дитини», батьки не мають права без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, зобов'язуватися порукою, видавати письмові зобов'язання.

На момент підписання договору поруки № 014/098833/3174/73/219 від 26.06.2006 р. сторони договору не отримали погодження від органу опіки та піклування на укладання цього правочину.

Згідно ч. 2 ст. 13 Цивільного Кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

У той же час ч. 6 ст. 13 ЦК України встановлено, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою -п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановленні законом.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: п. 2 визнання правочину недійсним.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Із конструкції статті 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором, що підтверджується Узагальненням судової практики по розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) від 07 жовтня 2010 року.

Станом на лютий 2012 року позивач не працює, що підтверджується трудовою книжкою, та не має самостійного доходу. Отже, враховуючи вищевикладене, позивач вважає правочин - договір поруки № 014/098833/3174/73/219, підписаний 26.06.2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_5 недійсним, оскільки укладений з порушенням приписів Закону України «Про охорону дитинства», Цивільного та Сімейного Кодексу України, суперечить майновим правам дітей поручителя.

Предмет зустрічного позову становить вимога про визнання договору поруки № 014/098833/3174/73/219, підписаний 26.06.2006 р. недійсним; підставу позову становлять приписи ст.ст. 13, 16, 203, 215 Цивільного Кодексу України.

Заслухав пояснення представника позивача та представника відповідачів, та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову ПАТ частково (суд зменшує розмір пені у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України) та про наявність підстав для ухвалення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Судом встановлено, що "26" червня 2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/098833/3174/73, згідно пунктів 1.1 - 1.4 якого позивач зобов'язався надати відповідачу-1 кредит у розмірі 24 000 доларів США 00 центів строком з "26" червня 2006 року по "26" червня 2012 року, а відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,50% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіка погашення кредиту (додаток до кредитного договору).

На підставі п.1.3 Статуту Відкрите акціонерне товариство «РайффайзенБанк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обов'язками Акціонерного поштово-пенсійного банку Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства »Райффайзен Банк Аваль».

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, видавши відповідачу-1 кошти в розмірі 24 000 доларів США 00 центів готівкою, що підтверджується заявою на видачу готівки № 174/446-27 від "26" червня 2006 року, утім, Відповідач-1 не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 13.07.2011 р. становить 31 021 дол. США 40 центів, де: 8 645 дол. США 68 центів - непогашена сума кредиту, 4 324 дол. США 94 центи - несплачені проценти, 18 050 дол. США 78 центів - нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (розрахунок додається), що за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 7,9714 ) становить 247 283 (двісті сорок сім тисяч двісті вісімдесят три) гривні 98 копійок.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову. Разом з тим, для суду з урахуванням майнового та фінансового стану відповідачів вбачаються на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України підстави для зменшення розміру пені до 50 000,00 грн., тому суд присуджує до стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2006 року №014/098833/3174/73, яка склалася станом на 13.07.2011 р., в розмірі 153 394,00 грн., з яких: непогашена сума кредиту -68 918,2 грн., несплачені проценти - 34 475,8 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків -50 000,00 грн.

Що стосується вимоги зустрічного позову, то суд, відмовляючи в її задоволенні, виходить з наступного.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, підставою для недійсності договору поруки від 26.06.2006 р. є те, що він укладений без згоди на це органів опіки та піклування, а тому повинний бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст.215 ЦК України; ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання; за ст. 18 зазначеного вище закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

На переконання суду, є помилковим зазначення позивачем у позові про те, що укладення ним 26.06.2006 р. договору поруки потребувало згоди органу опіки та піклування.

Разом з тим, перелік правочинів, які не має право вчинювати опікун, передбачений ст. 71 ЦК України.

Так, за ст. 71 ЦК опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; укладати договори щодо іншого цінного майна.

Укладення ОСОБА_5 26.06.2006 р. договору поруки не обмежує прав неповнолітніх дітей, які (тобто права) передбачені ч.ч. 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 7 ст. 7 СК України тощо.

Разом з тим, за ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Разом з тим, відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суду не було надано доказів щодо встановлення над неповнолітніми ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір'ю яких є відповідач ОСОБА_5 (яка є законним представником без спеціальних на те повноважень неповнолітніх дітей) органом опіки та піклування або судом опіки. Відтак, дозволу органу опіки та піклування на укладення позивачем договору поруки не вимагалося.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(код ЄДРПОУ 19358201, місце знаходження: м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 35) заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2006 року №014/098833/3174/73, яка склалася станом на 13.07.2011 р., в розмірі 153 394,00 грн., з яких: непогашена сума кредиту -68 918,2 грн., несплачені проценти - 34 475,8 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків -50 000,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(код ЄДРПОУ 19358201) судові витрати в розмірі 1 533,94 грн. щодо сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя