Ухвала суду № 28575310, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2012 р. м. Київ К-1610/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс»»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009

у справі № 16/17/263-НА Господарського суду Хмельницької області

за позовом Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс»»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2008 позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення - рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області від 27.02.2006 № 0000942341/0 та № 0000952341/0.

Висновок суду вмотивований тим, що суми ПДВ, сплачені у вартості послуг з ремонту основних фондів (пташники та кліткове обладнання), позивач правомірно включив до суми податкового кредиту в загальній податковій декларації з ПДВ, а не в спеціальній (скороченій), оскільки нормами Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 (далі -Порядок № 271) не передбачено відображення сум податкового кредиту при придбанні сільськогосподарським виробником основних фондів у спеціальній (скороченій) податковій декларації.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 постанову суду першої інстанції скасовано, а у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач як сільськогосподарський товаровиробник підпадає під дію пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) та декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти, що відповідають сумам нарахованого податку щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, відповідно до Порядку № 271, тому податковий кредит, сформований за операціями з придбання послуг з реконструкції пташників, має відноситися до спеціальної декларації та відповідно зменшувати суму коштів, що залишається у його розпорядженні як нараховані суми податку.

У касаційній скарзі ЗАТ «Агрофірма «Авіс»» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норми пункту 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні та зменшення суми бюджетного відшкодування згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 18.02.2006 № 862 234 21332083, про порушення пункту «а»підпункту 7.7.2, пункту «б»підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, що виразилося у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на 805166,67 грн., та підпункту 3.1.1. пункту 3.1 ст.3, підпункту 7.3.1 пункту 7.1 ст.7 цього Закону внаслідок завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на суму 8667,00 грн. Вказані порушення мали місце, згідно вказаного акту, у зв`язку з віднесенням позивачем у податковому обліку за грудень 2005 року до податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені у вартості ремонту основних фондів (пташники та кліткове обладнання), до загальної податкової декларації з ПДВ, а не до спеціальної (скороченої).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2006: № 0000942341/0 про відмову в наданні бюджетного відшкодування на суму 805 167,00 грн. та № 0000952341/0 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 8 667,00 грн.

Як встановлено у судовому процесі, між позивачем та ТОВ «Моноліттрансбуд»укладено договір про реконструкцію об`єктів нерухомості від 30.11.2006 № 162, на виконання якого був здійснений ремонт основних фондів - пташників для утримання курей-несучок. Виконання вказаних робіт сторонами не оспорюється.

Абзацами 2 та 3 пункту 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 11.29 ст.11 вказаного Закону до 1 січня 2004 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із законами України від 28.11.2003 р. № 1352-IУ та від 23.12.2004 р. № 2287-IV дію пункту 11.29 статті 11 продовжено до 1 січня 2005 року та 1 січня 2006 року відповідно.

Як встановлено у судовому процесі, позивач є сільськогосподарським виробником та підпадає під дію вищенаведеної норми.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 271 на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів..

Таким чином, платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, при визначенні суми грошових коштів, які залишаються в його розпорядженні, повинен враховувати суми ПДВ, сплачені постачальникам у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що використовуються (прямо чи опосередковано) в операціях з поставки, нарахований податок по яких не підлягає сплаті до бюджету, тобто декларувати ці суми у складі податкового кредиту в спеціальній податковій декларації. Це стосується і сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у ціні придбання послуг з ремонту основних фондів, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції (крім підакцизних товарів).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність такого висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223,224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Авіс»залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак