Рішення № 28573914, 09.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.01.13 Справа № 6/5014/1326/2012

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 822 871 грн. 98 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 010/51-00/31 від 04.08.2008 в сумі 822 871 грн. 98 коп., в тому числі: кредитна заборгованість - 776 246 грн. 07 коп., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 30 103 грн. 96 коп.; проценти за користування кредитними коштами - 44 710 грн. 59 коп.; пеня за порушення строків оплати суми кредиту - 938 грн. 34 коп.; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 976 грн. 98 коп.

09.07.2012 провадження по даній справі було зупинено до розгляду по суті пов'язаної з нею справи № 10пд/5014/1494/2012 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору від 04.08.2008 № 010/51-00/31 з моменту укладання Додаткової угоди 27.08.2009 № 010/51-00/31/3.

13.08.2012 рішенням господарського суду Луганської області по справі №10пд/5014/1494/2012 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відмовлено повністю.

25.09.2012 постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі №10пд/5014/1494/2012 рішення господарського суду Луганської області від 13.08.2012 залишено без змін.

22.10.2012 провадження у справі № 6/5014/1326/2012 було поновлено та справу призначено до розгляду.

05.11.2012 ухвалою господарського суду Луганської області по справі №6/5014/1326/2012 провадження по даній справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України по суті справи № 10пд/5014/1494/2012 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору від 04.08.2008 № 010/51-00/31 з моменту укладання Додаткової угоди 27.08.2009 № 010/51-00/31/3 та набрання по даній справі судовим рішенням законної сили.

10.12.2012 на адресу господарського суду Луганської області надійшов лист Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - позивача у справі, за змістом якого вбачається, що постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2012 у справі №10пд/5014/1494/2012 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 13.08.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2012 у справі №10пд/5014/1494/2012 залишено без змін, тобто судове рішення по справі №10пд/5014/1494/2012 набрало законної сили. На підставі викладеного позивач просив суд поновити провадження і призначити слухання у справі.

Виходячи з цього, ухвалою від 24.12.2012 було поновлено провадження у даній справі.

Сторони не скористалися правом на участь в засіданні суду та не забезпечили явку повноважних представників, але про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому будь-яких клопотань від сторін не надійшло. Разом з цим, встановлений законом строк для вирішення спору по даній справі закінчується 14.01.2013, у зв'язку з чим у суду не має можливості перенести розгляд справи.

За таких обставин, справу слід розглянути по суті за умови відсутності представників сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, позовні вимоги не оспорив.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

в с т а н о в и в:

04.08.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної філії, правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позичальник за договором, відповідач у справі) був укладений кредитний договір № 010/51-00/31, з додатками та додатковими угодами до нього.

Згідно п. 1 договору позивач надає відповідачу кредит в сумі 84 500 дол. США для оплати транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.4 договору остаточна дата повернення кредиту встановлена як 04.08.2013 року.

Згідно п. 2.1 договору процентна ставка становить 17,9 % річних.

27.08.2009 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 010/51-00/31/3 до Договору, якою, шляхом рефінансування було змінено валюту кредитування, а саме долари США було змінено на гривню, також було встановлено, що станом на момент укладання Додаткової угоди № 010/51-00/31/3 заборгованість за Договором становила - 82 493,58 доларів США. Під час укладання зазначеної Додаткової угоди заборгованість у розмірі 82 493,5 доларів США була зконвертована на гривню та після чого заборгованість склала - 709 444,79 грн.

Додатковою угодою були внесені зміни до Договору, серед яких: зміна відсоткової ставки з 17,9 % у доларах США до 24 % у національній валюті; зміна валюти кредитування; зміна графіку погашення заборгованості та цільове використання кредиту.

27.08.2009 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 010/51-00/31/3 до Кредитного Договору.

Згідно п. 1 Додаткової угоди кредит надається Позичальнику після подання останнім заявки на купівлю валюти для рефінансування заборгованості / частини заборгованості за 1-им траншем Кредиту (за формою, визначеною кредитором), а також перерахування на рахунки Кредитора коштів, необхідних для сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми купівлі безготівкової іноземної валюти згідно поданої заявки.

Згідно п.п. 1.1.2. Додаткової угоди цільове використання Кредиту:

1-ий транш кредиту - 82 493,58 дол. США - на придбання автотранспортного засобу,

2-ий транш кредиту - 709 444,79 грн - на рефінансування заборгованості за 1-им траншем кредиту.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього, позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 709 444,79 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 3183 від 27.08.2009.

Додатковою угодою № 010/51-00/31/6 від 25.06.2010 до кредитного договору тимчасово встановлені кредитні канікули зі сплати кредиту на період з 01.06.2010 по 30.06.2010 та сплату обов'язкового платежу перенесено на майбутній період. Крім цього внесено зміни до Додатку № 1 до договору та встановлено інший графік погашення кредиту.

Додатковою угодою № 010/51-00/31/7 від 22.09.2011 до кредитного договору встановлено процентну ставку 24,0 % річних та пільгову процентну ставку 12,0 % річних, яка діє з 01.09.2011 по 31.08.2012 включно.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний використати кредит на зазначені в договорі цілі, і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором станом на 16.05.2012 за ним утворилась заборгованість по кредиту в сумі 776 246 грн. 07 коп., в тому числі прострочена заборгованість в сумі 30 103 грн. 96 коп., а також заборгованість за процентами в сумі 44 710 грн. 59 коп.

Відповідно до п. 13.4 договору, за прострочення будь-якого платежу за договором відповідач сплачує банку пеню в розмірі 20 % річних за кожен день прострочення.

На підставі вказаного, позивачем нарахована пеня за порушення строків оплати кредиту в сумі 938 грн. 34 коп. та пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 976 грн. 98 коп.

З метою отримання заборгованості за кредитним договором, позивач направив відповідачу претензію від 16.03.2012, яка останнім отримана, але залишена без задоволення.

Оскільки сума заборгованості за кредитом відповідачем у добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було наведено вище, між сторонами у справі укладено кредитний договір № 010/51-00/31 від 04.08.2008 з додатками та додатковими угодами до нього.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу кредитні кошти в сумі 84 500 дол. США., що підтверджено меморіальним ордером №34/32 від 16.09.2008, а також додатковими угодами до договору.

Сторони узгодили, що остаточний термін повернення кредиту встановлюється 04.08.2013, процентна ставка визначена в 17,9 % річних.

Згідно п. 1.5 договору кредит надається на умовах строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до п. 2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються згідно внутрішніх положень банку, але не рідше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та в році.

При цьому слід визначити, що сторонами неодноразово змінювалися графіки погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

За розрахунком позивача, станом на 16.05.2012 відповідач має заборгованість за кредитом в сумі 776 246 грн. 07 коп., в тому числі прострочена заборгованість в сумі 30 103 грн. 96 коп., а також заборгованість за процентами в сумі 44 710 грн. 59 коп. (розрахунок - арк. справи 62).

Також зазначена сума заборгованості визнана відповідачем за актом звірення розрахунків станом на 29.03.2012.

Відповідно до п. 13.1 кредитного договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені), пеню та штрафи, а також інші платежі відповідно до цього договору.

Відповідач вказану суму не спростував, власний розрахунок суми заборгованості не надав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання умов кредитного договору не надав, доказів оплати заборгованості за кредитами та процентами суду також не представив.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України відповідно до яких, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Дострокове повернення позичальником всієї заборгованості за Кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника, яка передбачена ст. 1050 ЦК України.

Відповідачем доказів оплати заборгованості за кредитним договором не надано, доводи позивача не оспорені.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені за кредитом в сумі 938 грн. 34 коп., нарахованої за період з 28.11.2011 по 05.05.2012 та пені за процентами в сумі 976 грн. 98 коп., нарахованої за період з 01.12.2011 по 15.05.2012 слід зазначити наступне.

Як було наведено вище, пунктом 13.4 договору сторони передбачили певну відповідальність за порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків. Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ним умови кредитного договору виконувалися неналежним чином, у зв'язку з чим мається відповідна заборгованість. Позивачем нарахована пеня у розмірі з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за час прострочення, що не суперечить нормам діючого законодавства та умовам кредитного договору.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код 14305909, в особі Луганської дирекції, м. Луганськ, вул. Совєтськая, буд. 61, код 24197094, заборгованість за кредитом у сумі 776 246 грн. 07 коп., заборгованість за відсотками у сумі 44 710 грн. 59 коп., пеню за кредитом у сумі 938 грн. 34 коп., пеню за відсотками у сумі 976 грн. 98 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 8 228 грн. 72 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 14.01.2013.

Суддя Т.А. Василенко