Рішення № 28573818, 10.01.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2013 р. Справа № 5010/1499/2012-5/87

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх , при секретарі судового засідання Л.Р.Ломей, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", юридична адреса: вул. Чорновола, 49, м. Івано-Франківськ,76018; поштова адреса: вул. Горбачевського, 50, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Центральної районної аптеки №22, вул. Шкільна, 16, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600

про стягнення заборгованості в сумі 41647,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шрібак М.М. - юрист, довіреність № 49 від 03.05.11р.

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс", м.Івано-Франківськ звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Центральної районної аптеки №22 заборгованості в сумі 41989,01 грн., з яких: 34766,57 грн. - основний борг, 1783,85 грн. - пеня, 3476,65 грн. - 10 % штрафу, 348, 67 грн. - 3 % річних та 1613,37 грн. - інфляційні.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву № 255/13 від 10.01.13, в якій зазначив, що поставка товару здійснювалась на підставі договору №67 від 05.01.09 (належним чином копію долучив до матеріалів справи), а також просив зменшити розмір пені та 3% річних, з врахуванням чого просив стягнути 34766,57 грн. основного боргу, 1494,18 грн. пені, 3476,65 грн. - 10 % штрафу, 296,4 грн. - 3 % річних та 1613,37 грн. - інфляційних.

Зазначену заяву господарський суд розцінює як заяву про зменшення розміру позовних вимог, подану в порядку ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Господарський суд в судовому засіданні 10.01.13 прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду по суті.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог чи доказу оплати боргу суду не надав хоча про дату, час та місце проведення судових засідань був належним чином повідомлений, про що свідчать відмітки відділу документального забезпечення Господарського суду Івано-Франківської області на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі, ухвали про відкладення розгляду справи, які направлялись за його місцезнаходженням (а.с.1, 42) .

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, хоча в даній справі судом з'ясовувалось місце реєстрації відповідача (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - а.с.39, витяг з ЄДРПОУ Головного управління статистики в Івано-Франківскій області №04-03/1-366/1833 від 26.12.12 - а.с.47).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом з'ясовано наступне:

05.01.09 між позивачем та відповідачем було укладено договір №67, відповідно до п.1.1. якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а Покупець (відповідач) прийняти лікарські засоби, вироби медичного призначення, біологічно-активні речовини, косметику та інші предмети медичного асортименту (далі - товар) на умовах попередньої оплати або відстрочки платежу на підставі розхідних накладних по відпускних цінах продавця, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2 договору поставка товару здійснюється партіями згідно заявок покупця. Доставка товару проводиться автомобільним транспортом продавця.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36770,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с.12-25), які підписані і скріплені печатками обох сторін та податковими накладними (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи). Слід зазначити, що в податкових накладних у графі "вид цивільно-правового договору" вказано Договір №67 від 05.01.2009, тобто, поставка здійснювалась на підставі вказаного договору.

У відповідності до п.3.3 Договору покупець зобов'язується провести оплату за товар в національній валюті відповідно до строку, вказаного в розхідній накладній у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Відповідно до п.3.4 Договору термін оплати кожної партії товару, вказаній в розхідній накладній, проводиться на протязі 21 дня з моменту підписання Сторонами розхідних накладних.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості отриманого товару в сумі 2003,76 грн., позивач в позовній заяві просив стягнути 34766,57 грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього кодексу. Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо повної оплати отриманої продукції не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 34766,57 грн. заборгованості за поставлену продукцію обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 1494,18 грн. пені, 3476,65 грн. штрафу в розмірі 10% від суми Договору, 296,4 грн. - 3 % річних, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 визначено, що при порушенні покупцем строків оплати, передбачених п.3.3 та 3.4 цього договору він сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також згідно ст.1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п.4.2 договору за неналежне виконання договірних зобов'язань, в тому числі прострочки в оплаті більше 30 днів, ніж встановлено п.3.3 та 3.4 цього договору, винна сторона додатково сплачує штраф в розмірі 10% від суми договору, що мало місце в даному випадку.

Щодо стягнення 1613,37 грн. інфляційних, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України .

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

В поданому розрахунку позивач не зазначив за який період (місяці) нараховується інфляція.

Так як поставка товару мала місце в липні-серпні 2012 року, то з врахуванням п.3.4 Договору позивач мав право нараховувати інфляцію за період з серпня по листопад 2012 року.

За повідомленням Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) за серпень-листопад 2012 року становив 99,6999003 (індекс інфляції з ІПС "Законодавство" додається), тобто, мала місце дефляція, а тому в задоволенні інфляційних втрат слід відмовити.

Також позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 1500 грн. витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжного доручення або іншого фінансового документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачем на вимогу суду не подано доказів, які би підтверджували, що кошти в сумі 1500 грн. понесені на оплату послуг адвоката, як передбачено ст.44 ГПК України, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 34766,57 грн. основного боргу, 1494,18 грн. пені, 3476,65 грн. штрафу та 296,4 грн. - 3 % річних.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Ухвалою від 18.12.2012 року суд зобов'язував відповідача: представити суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, направити копію відзиву позивачу; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на день слухання справи, а також забезпечити обов"язкову явку повноважного представника в судове засідання. У вказаній ухвалі суд попередив відповідача про відповідальність, передбачену п.5 ч.1 ст.83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, про причини їх невиконання суду не повідомив.

Отже, за невиконання вимог суду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача штраф в розмірі 1700 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1534,56 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 629, 655, 663, 664, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" до Центральної районної аптеки №22 про стягнення 41647,07 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Центральної районної аптеки №22 (вул. Шкільна, 16, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600, код 01977636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" (юридична адреса: вул.Чорновола,49, м.Івано-Франківськ,76018; поштова адреса: вул. Горбачевського, 50, м.Івано-Франківськ, 76018 , код 32605346) -34766 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 57 коп. основного боргу, 1494 (одну тисячу чотириста дев"яносто чотири) грн. 18 коп. пені, 3476 (три тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 65 коп. штрафу, 296 (двісті дев"яносто шість) грн. 40 коп. - 3 % річних та 1534 (одну тисячу п"ятсот тридцять чотири) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Центральної районної аптеки №22 (вул. Шкільна, 16, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600, код 01977636) в доход Державного бюджету - 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. - штрафу за невиконання вимог суду.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 14.01.13

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_помічник судді Шунтов О. М. 14.01.13