Рішення № 28573800, 10.01.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" січня 2013 р. Справа № 3/5007/1368/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А. - предст. за дов. №14-312 від 07.02.2012 р. (паспорт серії ВН 004535) (участь в засіданні 08.01.13р.)

від відповідача: Грищенко О.М. - предст. за дов. від 02.01.13 р.(участь в засіданні 08.01.13р. та 10.01.13р.)

В засіданні суду 08.01.13р. оголошувалась перерва до 14:30 год. 10.01.13р. згідно ст. 77 ГПК України, про що сторони повідомлені належним чином.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Теплозабезпечення" (м.Коростень)

про стягнення 15975,96 грн.

04 грудня 2012 року позивачем Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пред'явлено позов до відповідача Комунального підприємства "Теплозабезпечення" (м. Коростень) про стягнення 15975,96 грн. згідно Договору купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 р., з яких: 7490, 93 грн. - пені, 5502, 82 грн. - 7% штрафу, 1534, 67 грн. - сума інфляційних нарахувань, 1447, 54 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо належного проведення розрахунків за фактично переданий газ відповідно до п. 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу №14/2541/11 від 30.09.2011р., тому на підставі п. 7.2 даного Договору відповідач має сплатити пеню в розмірі 5502, 82 грн. за період з 15.11.2011р. по 03.03.12р. та штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу в розмірі 7 490, 93 грн., а також суму інфляційних нарахувань та 3% річних з простроченої суми відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Позивач в засіданні суду 08.01.13р. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить суд його задовольнити.

Відповідач надала суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує в частині стягнення суми штрафу на суму 5502, 82 грн., з підстав, у ньому викладеному, просить суд позовні вимоги задовольнити частково на суму інфляційних - 1534, 67 грн., 3% річних - 1447, 54 грн., а також просить зменшити суму всіх штрафних санкцій (неустойки) на 60% застосувавши норми ст. 233 Господарського кодексу та врахувавши тяжке фінансове становище відповідача, про що свідчать показники балансів та звітів про фінансові результати за 2012 рік.

Представник позивача в засіданні суду заперечує проти наведених представником відповідача обставин, а саме вважає необґрунтованим відмову у стягненні 7% штрафу та зменшення розміру штрафних санкцій , посилаючись на звіт про фінансові результати за 1-ше півріччя 2012 року згідно якого збитки компанії складають більше 4 млрд. грн.

В засіданні суду 10.01.13р. представник відповідача надала суду клопотання за №79 від 10.01.2013р. про відстрочення виконання рішення господарського суду у цій справі на період опалювального сезону 2012-2013р. до 1 травня 2013р. з підстав у ньому викладених.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у судовому засіданні 10.01.13р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини спору, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011р. між сторонами укладено Договір №14/2541/11 на купівлю-продажу природного газу, згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКГ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (далі за текстом - Договір №14/2541/11).

Відповідно до п. 2.1. Договору №14/2541/11 позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012р. газ в обсязі до 7770, 0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів, зокрема, в 4-му кварталі 2011р.: жовтень - 500, 00 м. куб., листопад 690, 0 м. куб; у 1-му кварталі 2012р.: січень - 1160, 0 куб. м., лютий - 1150, 0 м. куб., березень - 880, 0 м. куб.; у 2-му кварталі 2012р.: квітні - 250,0 м. куб., травні - 22, 0 м. куб., червні - 22, 0 м. куб.; 3-му кварталі: липень - 22, 0 м. куб., серпень - 22, 0 м. куб., вересень - 22, 0 м. куб.; 4-му кварталі: жовтні -500, 0 м. куб., листопаді - 690, 0 м. куб., грудень - 920, 0 м. куб.

Ціну за 1000 куб.м. природного газу сторони визначили в Додатковій угоді №2 до Договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. №14/2541/11 від 11.10.2011р. (а.с. 22)

Оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору №14/2541/11).

У відповідності до п. 7.2. Договору №14/2541/11 у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Строк дії договору, згідно п. 11.1. Договору №14/2541/11, з 01.10.2011р. по 31.12.12р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Факт виконання зобов'язань позивачем щодо надання природного газу та послуг з його транспортування на загальну суму 1 723 841, 56 грн. підтверджується Актами приймання-передачі природного газу за 31.10.11р., 31.10.11р., 30.09.12р. та не заперечується відповідачем. (а.с. 23-25).

Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за переданий природний газ та послуг з його транспортування в сумі 1 723 841, 56 грн. виконав, однак неналежним чином, а саме з простроченням їх сплати.

Обставини прострочки виконання грошового зобов'язання відповідач вважає об'єктивними, тобто незалежними від волі підприємства щодо їх недопущення, оскільки останні зумовлені невідповідністю тарифів на централізоване теплопостачання економічно обгрунтованим витратам на їх виробництво та відсутністю механізму своєчасного відшкодування різниці, що при цьому виникає; неплатежами споживачів за спожиту теплову енергію, що перевищують заборгованість за спожитий газ.

Окрім того, відповідач вважає, що одночасне застосування позивачем штрафу та пені за прострочку виконання грошового зобов'язання суперечить ст. 61 Конституції України, а також існують підстави для зменшення розміру цих штрафних санкцій в судовому порядку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. ст. 538 , 692 ЦК України).

У п. 6.1. Договору №14/2541/11 сторони домовились, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно, кожне 15-те число є датою початку прострочки виконання грошового зобов'язання.

У статті ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, у ч. 3 ст. 692 ЦК УКраїни визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого рівня інфляції та трьох процентів річних.

Позивачем нараховані до стягнення з відповідача 1 447, 54 грн. - 3 % річних за період та 15.11.11р. по 03.03.12р. та 1 534, 67 грн. - інфляційних за період листопад 2011р. - грудень 2012року, розрахунок яких долучено до матеріалів справи та перевірено судом. Відповідачем розрахунок цих позовних вимог не заперечується.

В силу дії статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Слід відмітити, що визначений у Договорі №14/2541/11 розмір пені за один день прострочки відповідає приписам ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ.

Господарський суд погоджується з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення оплати придбаного газу за період з 15.11.11р. по 03.03.12року з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки в договорі не передбачено інше.

Позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня в сумі 7 490,93 грн., розрахунок якої долучено до матеріалів справи та перевірено судом. Відповідачем розрахунок цієї позовної вимоги не заперечується.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

У п. 7.2. Договору №14/2541/11 сторони визначили, що за прострочення понад 30 днів відповідач зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем нарахований до стягнення з відповідача штраф в сумі 5 502,82 грн., розрахунок якого долучено до матеріалів справи та перевірено судом. Відповідачем розрахунок цієї позовної вимоги не заперечується.

На спростування заперечень відповідача щодо наявності порушення вимог ст. 61 Конституції України, господарський суд зазначає наступне.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виробі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, постанова №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012р.).

З врахуванням вище викладеного, підстави для відмови у стягненні штрафу в сумі 5 502, 82 грн. відсутні.

При розгляді клопотання відповідача зменшити розмір застосованих позивачем штрафних санкцій (штрафу та пені) на 60% в порядку п.3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарським судом враховуються вказівки, що містяться в п. 3.17.4 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 року № 18, відповідно до яких рекомендується застосовувати зазначену процесуальну норму виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Оцінюючи наявність чи відсутність виняткових обставин для використання права на зменшення розміру пені, яка заявлена позивачем до стягнення та визнана судом обгрунтованою у заявленому розмірі, господарським судом враховуються, насамперед, конституційний принцип про рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, загальні засади цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність, а також правовий статус сторін спору, на яких, у рівній мірі, поширюються приписи нижче наведених законодавчих актів, і зокрема.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Позивачем доведено, що розмір його збитків, набагато є більшим за розмір штрафних санкцій, застосованих до відповідача. Суд приймає до уваги, що предметом Договору №14/2541/11 є імпортований природний газ, а не вітчизняний. В ході вирішення цього спору не встановлено тих обставин, які би свідчили про те, що позивач як боржник перед його кредиторами - нерезидентами звільнений від сплати аналогічних санкцій, або що їх розмір зменшується в судовому чи договірному порядку з аналогічних підстав, на які посилається відповідач відносно себе.

Суд також приймає до уваги, що обставини неналежного виконання грошового зобов'язання відповідачем є об'єктивними. Однак частина перша статті 229 ГК України та частина перша ст.625 ЦК України встановлюють, що за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Так, згідно ч.2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Приймаючи до уваги незначний розмір штрафних санкцій, застосованих до відповідача позивачем порівняно із розміром його збитків, господарський суд при вирішенні цього спору не вбачає підстав для застосування процесуального механізму п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Відповідач заявленим клопотанням просить суд відстрочити виконання рішення суду до 01 травня 2013 року, в обгрунтування якого посилається на те, що від стабільної і безперебійної роботи підприємства в опалювальний сезон залежить благоустрій міста, фізичне і моральне здоров'я його мешканців, а це: 23 дошкільні заклади, 14 шкіл, 2 лікарні, 455 житлових будинків, 15819 квартир.

Стягнення штрафних санкцій шляхом накладення арешту на рахунки та всі обігові кошти підприємства, як доводить відповідач, не дасть можливості сплачувати поточний спожитий газ 2012-2013 роках, що може призвести до обмеження та припинення газопостачання котелень міста під час триваючого опалювального сезону за несприятливих кліматичних умов і, як наслідок, до техногенної катастрофи.

Як вбачається із Статуту Комунального підприємства "Теплозабезпечення" (нова редакція) предметом діяльності останнього, є: виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії; забезпечення житлового фонду, підприємств, організацій, установ тепловою енергією та гарячою водою.

Господарський суд, з врахуванням конкретних обставин справи, прийшов до висновку скористатися наданим правом та відстрочити виконання рішення суду.

На виконання п. 3 ч.1 статті 84 ГПК України господарський суд наводить обгрунтування своєму висновку.

Наділяючи господарський суд правом при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення, стаття 83 ГПК України не містить умов (обставин), з настанням котрих можна або необхідно здійснювати її диспозицію, на відміну від статті 121 ГПК України, за змістом якої умовою для відстрочки або розстрочки виконання рішення є обставини, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим, після виданого судом виконавчого документу.

Разом з тим, враховуючи, що за змістом обох статей Господарського процесуального кодексу України господарський суд є також суб'єктом права ініціювання питання щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, а не лише сторона у справі, застосування гіпотези ч.1 статті 121 ГПК України при винесенні рішення слід вважати допустимим. (Відповідно правової позиції дотримується ВГСУ у постанові № 42/439 від 02.02.2010 р.).

Визнаючи обгрунтованими позовні вимоги, а відтак, підтверджуючи факт існування у відповідача зобов'язання з їх виконання в обов'язковому порядку, господарський суд не може не враховувати, що зобов'язання, в тому числі те, що визнане безспірним за рішенням суду підлягатиме виконанню в порядку , встановленому Законом України "Про виконавче провадження" шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

Для забезпечення реального виконання рішення кошти відповідача, що обліковуватимуться на всіх його розрахункових рахунках та обігові кошти в касі підприємства будуть арештовані державним виконавцем в силу імперативних приписів ст. 57 цього Закону.

Відстрочка виконання рішення суду - це лише відкладення чи перенесення виконання на новий строк, який визначається господарським судом.

Конституційний Суд України вважає, що відстрочення виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом ( Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Господарський суд приймаючи зазначене до уваги, виходить з того, що виконавчий документ суду не буде прийнятий до виконання органами державної виконавчої служби лише до закінчення строку відстрочки на підставі ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" , що не порушує права позивача на належне виконання судового рішення після спливу останнього.

На підставі оцінки чинного законодавства та поданих відповідачем доказів, господарський суд дійшов висновків відстрочити виконання рішення у цій справі до 30 квітня 2013 року включно, про що зазначити в резолютивній частині рішення суду.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82, п. 6 ст. 83, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплозабезпечення" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Кірова, буд. 8-а, ідентифікаційний код 31871157) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 7 490, 93 грн. - пені;

- 5 502, 82 грн. - 7% штрафу;

- 1 534, 67 грн. - суми інфляційних нарахувань;

- 1 447, 54 грн. - 3% річних з простроченої суми;

- 1609, 50 грн. - судового збору.

3. Відстрочити виконання рішення суду у справі № 3/5007/1368/12 від 10.01.2013 року до 30 квітня 2013 року включно.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14. 01.2013р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу , 2- позивачу (реком.) 3- відповідачу (на вимогу нарочним або прост ою)