Рішення № 28573751, 10.01.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2013 р. Справа №18/2128/12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", юридична адреса: вул.Щорса,36-б, м. Київ, 01133; адреса для кореспонденції: вул.Фрунзе,39, м. Київ, 04080

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000

про стягнення грошових коштів у сумі 304 459,76 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Горбань С.В., довіреність від 06.09.2010 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову та повідомлено дату складання повного тексту рішення (ст.85 ГПК України).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 304 459,76 грн. за кредитним договором № 37/КВ-08 від 06.08.2008 р., з них: 237 922,44 грн. - заборгованість за кредитом; 17 970,90 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 13.02.2012р. по 13.08.2012р.; 38 720,65 грн. - заборгованість за відсотками; 9 845,78 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 13.02.2012р. по 13.08.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає, з мотивів зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 37/КВ-08 від 06.08.2008 р .

Відповідач ухвалу суду від 31.10.2012 року про порушення провадження у справі, направлену за адресою, зазначеною у позовній заяві АДРЕСА_1) отримав, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (в матер. спр., арк. спр. - 34).

В подальшому ухвали від 15.11.2012р. та 11.12.2012 р., направлені за адресою, зазначеною у позові, повернулися з відміткою поштової установи - "За закінченням терміну зберігання" .

На вимогу суду позивач надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на час розгляду справи судом, згідно якого місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1 (тобто, та ж адреса, що зазначена у позові та на яку судом здійснювалася відправка кореспонденції). Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки. Судом неодноразово відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (ухвала від 11.12.2012р.). В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

06 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (надалі - Банк) та ідповідачем було укладено Кредитний договір № 37/КВ-08 (в іноземній валюті) (надалі - Кредитний договір, арк. спр.8-10), за яким Банк надав Відповідачу кредит в грошовій формі розмірі 37 600 доларів США, а відповідач зобов'язувався в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути надані кредитні кошти, сплатити за користування ними проценти в розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 05 червня 2010 року. Мета використання кредиту - поповнення обігових коштів.

Умови надання кредиту визначає розділ. 2 Кредитного договору. Зокрема в п. 2.1 зазначено, що для обліку строкової заборгованості Позичальника за Кредитом банк відкриває позичальнику позичковий рахунок ; строк користування кредитом починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку (п. 2.3 Договору).

На виконання умов Кредитного договору ТОВ "Український промисловий банк" надав кредит на загальну суму 37 600 дол. США, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру № 173 від 06 травня 2008 року (арк.справи 16, заява на отримання кредиту, заява від 06.06.2008р., розпорядження бухгалтерії - арк.спарви 14-17) . Тобто, банк належним чином виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 37600 доларів США.

13 жовтня 2009 року між Банком та Відповідачем було укладено Додатковий договір №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, за яким сторони домовились про зміну графіку виплати заборгованості, в тому числі і простроченої (Додаток №2 до Кредитного договору, а. с. -12).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання по сплаті Кредиту і відсотків за користування кредитом, порушив строки повернення заборгованості передбачено умовами Кредитного договору, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість.

Згідно із п. 4.1 Кредитного договору, заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до графіку повернення заборгованості (Додаток №1 до Кредитного договору).

Згідно з п. 6.1.2. Кредитного договору, Відповідач зобов'язувався забезпечити своєчасну сплату платежів, передбачених Кредитним договором.

Згідно з п. 10.1 Кредитного договору, договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

Відповідно до прийнятої Національним Банком України 30 червня 2010 року Постанови «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства»№369 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»( позивач) та Національним банком України було укладено трьохсторонній Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку (зареєстрований за №2258 від 30 червня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, а.с. 18-19)), з метою захисту інтересів Держави та повернення коштів виданих НБУ під рефінансування.

Відповідно до п. 4.1 Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк на кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Таким чином, керуючись Договором про передачу Активів та Кредитні зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, AT «Дельта Банк»набуло статусу нового кредитора відповідача. У матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 20.10.2010р. стосовно відповідача (арк.справи 23).

14.07.2010 року позивач належним чином письмово повідомив боржника про уступку права вимоги, про свідчить лист про заміну кредитора та докази направлення поштою листа боржнику (а.с. 22).

Як вбачається з позовної заяви, станом на 14.08.2012 заборгованість відповідача за Кредитним договором перед Банком становить 38 090, 80 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 14.08.2012 року 304 459,76 гривень 76 коп. та складається з:

заборгованості за кредитом в розмірі 29766,3 5 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 237 922,44 гривні;

пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2248,33 долари США, що еквівалентно за курсом НБУ 17 970,90 гривень;

заборгованості за відсотками в розмірі 4844,32 долари США, що еквівалентно за курсом НБУ 38720,65 гривень;

пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 1231,80 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 9845,78 гривень.

У зв'язку з невиконанням боржником умов Кредитного договору, Банк надіслав відповідачу Претензію №02.1-4448 від 17.08.2012 року про повернення кредитних коштів (а.с 24). Реєстр згрупованих поштових відправлень (а.с. 25), копії чеків "Укрпошти" про надання поштових послуг (а.с. 26) та копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.27) свідчать про направлення претензії відповідачу. Однак, вимоги відповідач не виконав, борг не погасив.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правочин щодо заміни кредитора вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов"язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 ЦК України). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов"язанні відбувається без згоди боржника,я кщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи,які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення; боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов"язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (ст.517-518 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1056 ЦК України).

За змістом ст.ст. 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється Договором.

Згідно зі ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного Договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 237 922,44 грн. - заборгованості за кредитом; 17 970,90 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 38 720,65 грн. заборгованості за відсотками; 9 845,78 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (36000, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші реквізити не відомі) на користь ПAT «Дельта Банк»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39, п/р 373910011 в AT «Дельта Банк», МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) 237 922,44 грн. - заборгованості за кредитом; 17 970,90 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 38 720,65 грн. заборгованості за відсотками; 9 845,78 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та 6089,20 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.01.2013 р.

Суддя О.С. Мацко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).