Рішення № 28572692, 10.01.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2013 р. Справа № 5004/1040/11

за позовом приватної фірми "Скорпіон-Сервіс", м. Луцьк

до відповідача: підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 52 360 грн. 00 коп.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: Мамченко І. О., довіреність від 28.12.2012 року №222

від відповідача: ОСОБА_1 -підприємець, ОСОБА_2, довіреність від 20.04.2012 року

Суть спору: позивач -приватна фірма "Скорпіон-Сервіс" просить суд стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_1 14 280 грн. 00 коп. неустойки в розмірі подвійної плати за користування торговою площею за період з березня 2009 року по березень 2010 року, посилаючись на те, що відповідач після припинення угоди про надання в користування торгових площ від 14.12.2005р. не виконує обов'язку щодо повернення торгової площі.

Постановою ВГСУ від 28.04.2011 року матеріали справи №5/56-38 скеровано для нового розгляду до господарського суду Волинської області.

На виконання зазначеної постанови ухвалою суду від 01.06.2011 року №5004/1040/11 справу прийнято на новий розгляд.

Ухвалою суду від 19.07.2011 року розгляд справи зупинено до розгляду господарським судом Волинської області справи №5004/1171/11 та набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 26.11.2012 року провадження у справі поновлено, сторони зобов'язано подати суду письмові пояснення з документальним підтвердженням пред'явлених позовних вимог та заперечень на останні з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2011р.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України 07.12.2012 року через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог від 07.12.2012 року №210 та просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 52 360 грн. 00 коп., нараховану за період з 29.03.2009 року по 07.12.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заява про збільшення позовних вимог від 07.12.2012 року №210 підписана директором ПФ «Скорпіон-сервіс»В. В. Токарським подана відповідно до чинного законодавства, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів приймається судом.

Представник позивача в додаткових поясненнях від 04.01.2013 року та в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначив, що відповідач намагається помилково пов'язати предмет даного спору - стягнення неустойки за неповернення торгової площі із спором між позивачем та Луцькою міською радою про скасування незаконного рішення міської ради про припинення права користуватися земельною ділянкою на якій розташовано торгове місце відповідача, договір між позивачем та Луцькою міською радою у встановленому законодавством порядку не припинено. Навіть у випадку висновку ВАСУ про наявність підстав для припинення цього договору оренди земельної ділянки -такий договір буде припинено на майбутнє, а не за період стягнення неустойки, що зазначений у позові. Крім того, ВСУ у постанові від 24.10.2011 року надав остаточну і обов'язкову для всіх судів України правову оцінку правовій природі угод між позивачем та підприємцями про надання в користування торгових площ на ринку ПФ «Скорпіон-сервіс». ВСУ чітко зазначає про орендні правовідносини між сторонами спору і про те, що торгова площа є самостійним об'єктом орендних правовідносин.

Представник позивача зазначив, що до цього часу статусу ринку не скасовано, угоди про користування торговими площами недійсними не визнані, позивач залишається єдиним користувачем земельної ділянки на якій створено ринок та знаходиться торгівельна площа, відповідачем рішення про звільнення торгової площі не виконано до цього часу, жодної обставини, яка унеможливлює розгляд спору про стягнення неустойки за заявлений період по суті не існує і є усі підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач та його представник в заявах від 18.12.2012 року №№ 3, 5, 5а та в судовому засіданні позовні вимоги заперечують у повному обсязі, оскільки відповідач не є власником, не користується чи не володіє будь-якими торговими площами в тому числі спірною торговою площею, тому немає і не може бути жодної заборгованості по орендній платі чи зобов'язань по сплаті неустойки за неналежне позивачу майно.

Відповідач та його представник через канцелярію суду подали:

- заяву від 10.01.2013 року №8 про зупинення провадження у справі до завершення перегляду за нововиявленими обставинами місцевим, апеляційним та касаційним судами справи №07/25-71 про зобов'язання повернути торгівельну площу.

- заяву від 10.01.2013 року №9 про зупинення провадження у справі до завершення перегляду за нововиявленими обставинами адміністративної справи про визнання протиправними та скасування рішень Луцької міської ради.

- заяву від 10.01.2013 року №10 про зупинення провадження у справі до завершення перегляду ВАСУ справи про визнання протиправними та скасування рішень Луцької міської ради.

- заяву від 10.01.2013 року №11 про відкладення розгляду справи для витребування у компетентних органів Державної податкової служби України висновків за результатами перевірки позивача.

- заяву від 10.01.2013 року №12 про відкладення розгляду справи до прийняття компетентними слідчими органами внутрішніх справ рішення за результатами кримінального провадження за заявою (потерпілий) ОСОБА_5

- заяву від 10.01.2013 року №13 про відкладення розгляду справи до прийняття компетентними слідчими органами внутрішніх справ рішення за результатами кримінального провадження за заявою власників магазинів ТР та ТК «Ювант»про вчинення, на їх думку, дирекцією ТК «Ювант»протидії їх законній господарській діяльності.

- заяву від 10.01.2013 року 314 про надання строку для підготовки письмової мотивованої заяви про відвід судді Шума М. С.

В заяві від 18.12.2012 року №6 відповідач просить застосувати строки позовної давності відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України.

Заяви відповідача про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи судом відхиляються як необгрунтовані.

Крім того, подання відповідачем та його представником необґрунтованих заяв про зупинення та відкладення розгляду справи розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами та свідомим затягуванням розгляду справи, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Згідно п. п. 25, 26 Інформаційного листа ВГСУ від 29.09.2009 року №01-08/530 поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом. У разі заперечення іншої сторони щодо можливості продовження строку вирішення спору, спір має вирішуватися у строк, передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових та вважає за можливе розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

14.12.2005 року між позивачем - Приватною фірмою "Скорпіон - Сервіс" та відповідачем - підприємцем ОСОБА_1 було укладено угоду надання в користування торгових площ (Т. 1, а. с. 12).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з угоди від 14.12.2005 року.

Право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено пунктом 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 20 цих Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Статтею 761 ЦК України передбачено право передання майна у найм власника речі або особи, якій належать майнові права, та особи, уповноваженої на укладення договору найму.

Позивач уклав з відповідачем угоду від 14.12.2005 року про надання в користування торгової площі у відповідності до Правил торгівлі на ринках.

Ця угода містить усі істотні для договорів оренди (найму) умови предмет (торгова площа 354 площею 17, 5 кв. м), плата (34 грн. за 1 кв. м у місяць), строк дії договору та інші.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 24.10.2011 року в аналогічній справі за позовом ПФ «Скорпіон-Сервіс».

Відповідно до ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до п. п. 1.1, 2.2, 3.15, 6.1, 6.2 позивач надає, а відповідач приймає в платне строкове користування торгову площу 17,5 кв. м., на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ «Скорпіон-сервіс»між вул. Кравчука та вул. Карпенка Карого, місце НОМЕР_2 для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару. Передача зазначеної площі здійснена до підписання цієї угоди, що засвідчується підписами сторін під цією угодою. Відповідач сплачує позивачу плату за користування торговою площею, яка встановлюється в розмірі 34 грн. 00 коп. за 1 кв. м. в місяць. Відповідач зобов'язаний в належному стані передати площі, вказані в п. 1. 1 цієї угоди позивачу протягом 2 днів після припинення дії угоди. Угода вступає в дію з 01.01.2006 року та укладається на невизначений строк. Кожна зі сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Нормами статті 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до наведених Правил торгівлі на ринках торговельне місце площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо (пункт 13).

Індивідуальні ознаки торгової площі, яка передавалася відповідачу в користування згідно з угодою від 14.12.2005 року, визначені в пункті 1.1 цієї угоди.

Згідно наказу директора ПФ «Скорпіон-Сервіс»від 29.09.2008 року №14 "Про відмову від угод надання в користування торгових площ" (Т. 1, а. с. 14), у зв'язку з виробничою необхідністю ПФ "Скорпіон-сервіс" відмовилася від угод надання в користування торгових площ із суб'єктами господарської діяльності, в тому числі з відповідачем -ОСОБА_1.

03.10.2008 року позивач на адресу відповідача надіслав лист від 03.10.2008 року №102 (Т. 1, а. с. 14), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією від 03.01.2008 року (Т. 1, а. с. 15), яким попередив відповідача, що у разі неукладення нової угоди до 05.11.2008 року діюча угода з вказаної дати буде вважатися розірваною.

Повторним повідомленням від 19.11.2008 року №187 (Т. 1, а. с. 16) позивач підтвердив своє рішення про розірвання угоди шляхом відмови з 05.11.2008 року та надав відповідачу 1 календарний місяць з дати вручення цього письмового повторного повідомлення для вивезення товарно-матеріальних цінностей та звільнення торгової площі.

Згідно акту про вручення повідомлення (роз'яснення) від 20.11.2008 року відповідач відмовився від підпису про отримання зазначеного повідомлення. Акт підписаний інспектором з кадрів Єкименко О. М., директором ТЦ «Ювант»Ольхович Р. Л. та юристом Соколов Ю. Б.

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.05.2010 року №07/25-71, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року відповідача зобов'язано повернути позивачу торгівельну площу № 64 розміром 17,5 кв. м. на пішохідно-торговій зоні між вулицями Карпенка-Карого та Кравчука в місті Луцьку, яку відповідач отримав згідно угоди надання в користування торгових площ від 14.12.2005 р., шляхом звільнення даної площі від торгівельного павільйону та передачі цієї площі ПФ "Скорпіон-сервіс".

Незважаючи на припинення дії укладеної між позивачем та відповідачем угоди про надання торгових площ відповідно до її умов, рішення суду відповідач займану ним торгову площу не звільнив.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Стаття 193 ГК України встановлює загальні умови виконання господарських зобовязань: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Обов'язок відповідача у разі припинення угоди повернути позивачу торгову площу, вказану в пункті 1.1 угоди, встановлено пунктом 3.15 угоди та частиною першою статті 785 ЦК України.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Повернення орендованої торгової площі відповідачем не доведено.

Відповідач в заяві від 18.12.2012 року №6 просить застосувати строки позовної давності відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України.

Згідно з ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна заява подана ПФ «Скорпіон-сервіс»до господарського суду Волинської області 31.03.2010 року, тому загальний строк позовної давності при зверненні до суду з позовом про стягнення неустойки, нарахованої з 29.03.2009 року позивачем не порушено.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 20.03.2012 року №3-13гс12 зазначив, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним. Аналогічна правова позиція викладена у Інформаційному листі ВГСУ від 29.05.2012 року №01-06/735/2012 «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України».

У листі Вищого господарського суду України про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначено, що оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, зменшення строку нарахування неустойки до шести місяців є безпідставним (постанова від 26.12.2011р. №5005/2715/2011).

Враховуючи вищевикладене, висновки Верховного Суду України в аналогічній справі (постанова від 24.10.2011 року), неправомірне зайняття відповідачем торгової площі, відсутність контррозрахунку суми неустойки, нарахована позивачем неустойка в розмірі подвійної плати за користування торговою площею за період з 29.03.2009 року по 07.12.2012 року в сумі 52 360 грн. 00 коп. підставна та підлягає до стягнення в силу ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до ст. 44 ГПК Україна судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007 року №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання послуг адвоката.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення, судового збору, послуг адвоката (рахунок №9/14-29/03/2010 від 29.03.2010 року, виписка по особовим рахункам від 12.04.2010 року) відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь приватної фірми «Скорпіон-Сервіс», вул. Шевченка, 35, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 30584471

- 52 360 грн. 00 коп. неустойки, 2 568 грн. 20 коп. в повернення витрат по сплаті судових витрат, а всього: 54 928 грн. 20 коп. (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять вісім грн. 20 коп.).

Повний текст рішення

складений 11.01.2013 року

Суддя М. С. Шум