Рішення № 28571345, 11.01.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/243/396/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого -судді Кузнецова Р.В.

при секретарі - Денисенко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод», про стягнення належних сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод», про стягнення належних сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що її прийнято на посаду агента ОМТС у ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод»на підставі наказу № 185-к від 18 травня 2005 року. Наказом № 354-к від 10 грудня 2012 року її звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив їй належні суми при звільненні, а саме: заборгованість по заробітній платі за жовтень 2012 року у розмірі 1534,64 грн., за листопад 2012 року у розмірі 1786,29 грн., за грудень 2012 року у розмірі 500,00 грн., вихідне утримання в сумі однієї середньомісячної заробітної плати -1400,00 грн., а також компенсацію за 12 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 911,00 грн.

Зазначає, що вона неодноразово зверталась до адміністрації ТОВ «СКЗ»з вимогою провести виплату на її користь усіх належних сум при звільненні, проте адміністрація не відреагувала й своїх зобов'язань до теперішнього часу не виконала. У зв'язку з чим вона змушена була звернутись до суду.

Тому, просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 6131,93 грн., вихідне утримання при звільненні у розмірі 1400,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 911,00 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку у розмірі 1008,71 грн., а також відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 170,00 грн.

В судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час та місце розгляд справи повідомлялась належним чином, проте надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказі, а на підставі ст. ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо належності часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

У судовому засіданні із достовірністю встановлено, що позивач - ОСОБА_1, працювала у ТОВ «Слов'янський комбікормовий завод»з 18 травня 2005 року до 10 грудня 2012 року, на посаді агента ОМТС, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 3) та копією наказу № 354-к від 10 грудня 2012 року (а.с. 2).

Як вбачається з вищевказаних документів позивача звільнено з займаної посади агента ОМТС з 10 грудня 2012 року на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату.

Так, з матеріалів справи вбачається , що порушення прав працівника з боку відповідача мало місце, оскільки позивачу протягом тривалого часу нараховувалась, але не виплачувалась належна їй заробітна плата, що є грубим порушенням конституційних прав ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Статтею 116 КЗпП встановлено, що в разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Якщо, працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Крім того, частиною 2 статті 116 КЗпП України, в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму

Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до вказаної статті, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Слід зазначити, що вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Водночас не можна вважати, що вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

Як встановлено у судовому засіданні, сума заборгованості відповідача по виплаті ОСОБА_1 усіх належних сум при звільненні становить 5706,44 грн. й складається заборгованості по виплаті заробітної плати за жовтень 2012 року -1534,64 грн., за листопад 2012 року -1445,82 грн., за грудень 2012 року -264,15 грн., а також вихідного утримання -1809,51 грн. та компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 652,32 грн. (копія Довідки № 189 від 29 грудня 2012 року).

Тож вказана сума підлягає стягненню у повному обсязі з відповідача, оскільки ним було порушено строк розрахунку зі звільненим працівником, що є прямим порушенням ст. 116 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП врегульовано питання відповідальності власника або уповноваженої ним органу у разі невиплати звільненому працівникові сум строки зазначені у попередній статті, а саме: «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.»

Окрім зазначеного, з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з часу звільнення по дату звернення до суду із даними позовними вимогами, тобто по 28 грудня 2012 року. З моменту звільнення і до терміну зазначеного вище терміну спливло 18 днів. Тож, у даній частині вимог позов ОСОБА_1 є обґрунтованим й з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1081,71 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Основу законодавства про оплату праці являє собою Закону України «Про оплату праці», який регламентує, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 12 вказаного Закону закріплено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо, - є іншими нормами і гарантіями оплати праці.

Тобто, аналізуючи вказане положення, слід зазначити, що в даному випадку застосуванню підлягає ч. 2 вказаної статті, яка встановлює, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, слід зауважити, що початком перебігу строку, регламентованого ст. 233 КЗпП України, є дата, якою особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх законних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року N 4, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, зважаючи на те, що в дійсності позивач зазнала душевних страждань, які безпосередньо пов'язані із порушенням її права на отримання належних їй виплат у встановлені законодавством строки, вона змушений витрачати свій час та кошти для захисту свого порушеного права, суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки заявлений розмір моральної шкоди обґрунтований й відповідає ступеню зазнаних ОСОБА_1 моральних страждань, а отже з ТОВ «СКЗ»підлягає стягненню сума моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн.

Крім того, з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави, а також на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені позивачем при отриманні юридичної допомоги у розмірі 170,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму ВС України від 06 листопада 1992 року, № 9, з послідуючими змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, ст.ст. 3,10, 58, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод», про стягнення належних сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод»(84107, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Дем'яна Бідного), р/р 26000963495219 філіал ПАТ «ПУМБ»МФО 335537, ЗКПО 21973698, свідоцтво ІПН: 2197369054121, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Словянська Донецької області, ІПН: НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 суму заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 3244 (три тисячі сорок чотири) гривні 61 копійка, вихідне утримання у розмірі 1809 (одна тисяча вісімсот дев'ять) гривень 51 копійка, компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 652 (шістсот п'ятдесят дві) гривні 32 копійки, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1081 (одна тисяча вісімдесят одна) гривня 71 копійка, моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а також судові витрати, пов'язані із наданням юридичної допомоги у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень, а всього 8959 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 15 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський комбікормовий завод»(84107, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Дем'яна Бідного), р/р 26000963495219 філіал ПАТ «ПУМБ»МФО 335537, ЗКПО 21973698, свідоцтво ІПН: 2197369054121, на користь держави, судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути, подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Р.В. Кузнецов