Ухвала суду № 28570766, 13.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. справа № 2а/0470/8932/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сирена»до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

В липні 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Сирена»звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції та просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000422341 від 17.06.2011 року, визнати недостовірними відомості, викладені в акті №317/23/1-13425824 від 27.05.2011 року щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Сирена»і ПП «Альянс-СД». Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні повноваження визнавати або встановлювати нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000422341 від 17.06.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмежено відповідальністю «Сирена»зареєстровано виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

У період з 25.05.2011 року по 27.05.2011 року посадовими особами Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сирена»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Альянс-СД».

За результатами перевірки складено акт від 27.05.2011 року №317/23/13425824, в якому зафіксовано порушення ч.1.,ч.5 ст.203, п.1,п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Сирена»у періоді з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року з постачальником товару ПП «Альянс-СД»; п.1.4. ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податко на додану вартість, підприємством завищено податковий кредит в сумі 413,26 грн. по операціях придбання товарів від ПП «Альянс-СД»внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, за правочинами, які за результатами перевірки визнано нікчемними за грудень 2010 року у сумі 4137,26 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000422341 від 17.06.2011 про стягнення з ТОВ «Сирена»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем розмірі 4137 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1034 грн.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 29.11.2010 року між ПП «Альянс-СД»(постачальник) та ТОВ «Сирена»(покупець) укладено договір №29/11 про поставку товару, за яким постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених умовах.

На виконання умов договору ПП «Альянс-СД»було поставлено ТОВ «Сирена»будівельні матеріали на загальну суму 24823,51 грн., в тому числі ПДВ 4137,26 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані податкові накладні та розрахункові документи, які підтверджують факт реального здійснення господарської операції з контрагентами та придбання товарів позивачем з метою їх використання при здійсненні підрядних робіт.

Що стосується висновку відповідача про порушення позивачем ст.228 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідності із вказаною статтею, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду -без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук