Рішення № 28567447, 25.12.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 436/8084/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" грудня 2012 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр»до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

05 листопада 2012 року представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18 січня 2011 року ОСОБА_1, яка в той час обіймала посаду заступника головного бухгалтера товариства, було надано в позику 100000,00 грн., які вона зобов'язалася повертати рівними частинами по 4000,00 грн. щомісячно протягом 25 місяців, але не пізніше лютого 2013 року.

За умовами укладеного між сторонами договору позики, у разі звільнення ОСОБА_1 була зобов'язана повернути несплачену частину позики в повному обсязі.

Так, 03 травня 2012 року ОСОБА_1 звільнилася із займаної посади за угодою сторін, однак своїх зобов'язань по договору позики не виконала, має несплачену заборгованість в розмірі 49500,00 грн.

Оскільки зобов'язання не було виконано в строк, вважають за необхідне стягнути із відповідача також і 3 % річних, що за їх розрахунком складає суму в розмірі 499,055 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 49500,00 грн. та 3 % річних у розмірі 499,05 грн. (а.с. 2-4).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні, не оспорюючи фактичних обставин справи, просила суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення позивачем процедурних моментів при позасудовому врегулюванні спору. Зазначила, що відповідачу не була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості, і повідомила про наміри відповідача погасити заборгованість в строк.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов у повному обсязі з наступних підстав, що встановлені в судовому засіданні.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була працевлаштована на посаді заступника головного бухгалтера ПрАТ «Іста-центр», що в судовому засіданні було підтверджено сторонами.

14 січня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Іста-центр»із заявою про видачу позики для придбання житла (а.с. 10).

18 січня 2011 року між ПрАТ «Іста-центр»та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1 за умовами якого остання отримала в позику 100000,00 грн., які зобов'язалася повертати рівними частинами по 4000,00 грн. щомісячно протягом 25 місяців та зробити останній внесок не пізніше лютого 2013 року (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 5 цього договору позики, в разі звільнення ОСОБА_1 з роботи до моменту повернення всією суми позики, виданої за цим договором, сума неповерненого залишку позики підлягає обов'язковому поверненню невідкладно або за домовленістю сторін.

За змістом п. 3 письмового зобов'язання індивідуального позичальника підприємства, що було складено відповідачем ОСОБА_1, у випадку розірвання трудових відносин з підприємством ПрАТ «Іста-центр», вона зобов'язана достроково сплатити залишок по позиці (а.с. 8).

Факт отримання ОСОБА_1 в позику грошових коштів в розмірі 100000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 2863 від 18 січня 2011 року (а.с.а.с. 13, 14-15).

03 травня 2012 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади заступника головного бухгалтера ПрАТ «Іста-центр»за угодою сторін, що підтверджується наказом № 63/1-к від 03 травня 2012 року (а.с.а.с. 16-17).

16 серпня 2012 року відповідачу ОСОБА_1 було направлено письмову претензію (а.с. 21-22).

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори й інші правочини.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Змістом ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.

За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи вище приведені висновку суду, яким встановлено наявність між сторонами відносин, що виникли з договору позики, що власне представником відповідача і не заперечувалося, достовірність та допустимість доказів в даній цивільній, встановлення факту ухилення ОСОБА_1 від виконання свого зобов'язання, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, стягнувши заявлену суму грошових коштів, що були предметом договори позики, із відповідача.

Доводи представника відповідача щодо відсутності позасудової процедури врегулювання спору суд до уваги не приймає, оскільки обов'язок ОСОБА_1 невідкладно після звільнення повернути несплачену частину грошових коштів по договору позики визначений в п. 5 цього договору позики та п. 3 письмового зобов'язання індивідуального позичальника підприємства, що було складено відповідачем ОСОБА_1

Зазначений обов'язок відповідач не виконала, а отже позивач правомірно заявляє до неї вимоги про стягнення боргу.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Період прострочення складає 123 календарних дні і саме за цей період підлягають нарахуванню 3 % річних на суму невиконаного грошового зобов'язання у розмірі 49500,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 130, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Іста-Центр»(код ЄДРПОУ 23073489) 49500,00 гривень заборгованості за договором позики від 18 січня 2011 року №1, 499 грн. 05 коп. 3% річних, 499 грн. 99 коп. судового збору, загалом 50499 (п'ятдесят тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 04 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков