Рішення № 2856565, 16.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.08 Справа№ 9/220

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВПРОПЛЭЙ”, м. Іллічевськ, вул. Промислова, 2 “а” п. і. 68901, ПОШТОВА АДРЕСА: м. Одеса, вул. Арнаутська, 53,

До відповідача: Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2,

Про стягнення з Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість з оплати товарів в сумі 4580 грн. 72 коп., пеню у розмірі 1770 грн. 03 коп., штраф у розмірі 241 грн. 35 коп., відсотки за користування грошовими засобами в сумі 1495 грн. 54 коп., інфляційні витрати у розмірі 1609 грн. 46 коп., стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Мисик М.В., представник за довіреністю від 08.11.2008 року ( довіреність - в матеріалах справи),

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВПРОПЛЭЙ”, м. Іллічевськ, до відповідача: Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів, про стягнення з Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість з оплати товарів в сумі 4580 грн. 72 коп., пеню у розмірі 1770 грн. 03 коп., штраф у розмірі 241 грн. 35 коп., відсотки за користування грошовими засобами в сумі 1495 грн. 54 коп., інфляційні витрати у розмірі 1609 грн. 46 коп., стягнення судових витрат.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом, просить позов задовільнити та стягнути з Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість з оплати товарів в сумі 4580 грн. 72 коп., пеню у розмірі 1770 грн. 03 коп., штраф у розмірі 241 грн. 35 коп., відсотки за користування грошовими засобами в сумі 1495 грн. 54 коп., інфляційні витрати у розмірі 1609 грн. 46 коп. та стягнути судові витрати.

Відповідач, повторно, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, під розписку -17.11.08р. рекомендованою кореспонденцією № 3803815 та 06.12.2008р. - № 3848150 ( оригінали поштівок -в матеріалах справи), листом-клопотанням від 08.12.2008р., який поступив на адресу господарського суду за вхідним № 26684 від 11.12.2008р., відповідач повідомила, що позовної заяви не отримувала, прибути у судове засідання не може через стан здоров”я, по суті справи у листі пояснила, що /дослівно/“...виплачувала по мірі можливості борг ТзОВ “Європлей” і з ними звірялася. На сьогоднішній день я без роботи, т. як сильно хворію. Як тільки все налагодиться, я зобов”язуюся сплатити борг повністю. На даний момент у мене на утриманні двоє неповнолітніх дітей і тим більше зараз криза і я лишилася без нічого. Одним словом банкрот”, далі за текстом клопотання /дослівно/: ”Борг поверну. Вину визнаю. Я постараюся, як можна скоріше з ними розрахуватися” (оригінал листа-клопотання -в матеріалах справи).

Суд оглянув подані позивачем та відповідачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.

 Відповідачка у листі -клопотанні від 08.12.08р., який поступив на адресу господарського суду за вхідним № 26684 від 11.12.2008р., зазначає, що не отримувала позовної заяви.

 Зазначене твердження є безпідставним, так як в матеріалах справи є належні та допустимі докази надсилання позивачем відповідачу (за двома адресами) копії позовної заяви з доданими до неї документами, згідно ОПИСУ вкладення 05.11.2008р., що підтверджується поштовим штампом на описі про вкладення, та надіслано на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією № 5864 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується оригіналом поштової квитанції від 05.11.2008р., з оголошеною цінністю, так і як за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Описом вкладення від 05.11.08р. та оригіналом поштової квитанції від 05.11.20089р. № 5865, з оголошеною цінністю (докази в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, судом ВСТАНОВЛЕНО:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЄВПРОПЛЭЙ” (далі -за текстом -Позивач) та Суб”єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (далі за текстом -Відповідач) 09 жовтня 2006 року був укладений договір постачання № LV 01858.

Відповідно до п. 1.1. цього договору, постачальник (Позивач у справі) зобов”язувався за заявками (замовленням) покупця (Відповідач -у справі) в терміни, обговорені договором, поставляти і передавати у власність покупцю товари, а покупець зобов”язувався приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату згідно умов договору.

Найменування товару, його кількість, асортимент, номенклатуру, ціну за одиницю тору, гривневу вартість товару вказується у накладних -перше речення п. 1.2. договору. Накладні формуються на кожну партію товару, крім передатного документу, виконують функцію специфікації на товар, і є невід”ємною частиною договору (далі як правило -накладні-специфікації) -друге речення п. 1.2.договору.

Пунктом 1.3. сторони за договором постачання передбачили, що загальна вартість товару 9ціна договору), поставка якого здійснюється на умовах договору, визначається на підставі всіх оформлених і підписаних вповноваженими представниками сторін накладних-специфікацій.

Згідно із п. 3.1. договору, покупець оплачує постачальнику кожну партію товару, за ціною зазначеною в накладних на наступних умовах: відтер мінування 15 календарних днів від дати отримання товару. У випадку триразового порушення термінів оплати товару постачальник має право в односторонньому порядку змінити умови розрахунку (перевести на повну або часткову передоплату, скоротити відстрочку платежу, за своїм розсудом), направивши покупцю відповідне повідомлення.

Оплата проводиться відповідно до п. 3.2. договору постачання.

Умови постачання визначені сторонами у розділі 4 договору.

Так, п. 4.4. сторони передбачили, що місцем передачі товару покупцю (базис постачання) є адреса: АДРЕСА_2.

На виконання умов цього договору, позивач у період з 10.10.2006р. по 13.10.2006р. поставив відповідачу -СПД-ФО ОСОБА_1, товари дитячого асортименту на загальну суму 5026 грн. 99 коп., в т.ч. за товарною накладною № ЛВ61009089 від 10.10.2006р. на суму 4906 грн. 99 коп. і за товарною накладною № ЛВ61012092 від 13.10.2006р. на суму 120 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами даної справи, в т.ч. ПОСТАНОВОЮ про відмову в порушенні кримінальної справи від 30 травня 2008 року (докази в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.5. договору, передача товару оформляється підписанням відповідної накладної.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив товар, а відповідач його прийняв, без будь-яких зауважень, що підтверджується відповідними підписами відповідача, які засвідчені печаткою відповідача на накладних.

За поставлений позивачем відповідачу товар, останній розрахувався частково, в сумі 446 грн. 27 коп. із загальної суми, на яку було поставлено товар, що підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем у листі-клопотанні від 08.12.08р. - докази - в матеріалах справи.

Станом на час розгляду справи в господарському суді, сума боргу за поставлений Товар становить 4580 грн. 72 коп. ( 5026,99 грн. - 446,27 грн.).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів, які зазначені у статті 218 ГК України відповідач суду -не представив, до клопотання від 08.12.08р. -не долучив.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідач у листі-клопотанні від 08.12.08р., який поступив на адресу суду 11.12.08р. за вхідним № 26684, зазначає, що “...виплачувала по мірі можливості борг ТзОВ “Європлей” і з ними звірялася. На сьогоднішній день я без роботи, т. як сильно хворію. Як тільки все налагодиться, я зобов”язуюся сплатити борг повністю. На даний момент у мене на утриманні двоє неповнолітніх дітей і тим більше зараз криза і я лишилася без нічого. Одним словом банкрот”, далі за текстом клопотання /дослівно/: ”Борг поверну. Вину визнаю. Я постараюся, як можна скоріше з ними розрахуватися” (оригінал листа-клопотання -в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів даної справи, позивач листом-клопотанням визнав борг перед позивачем.

Згідно з ст. 706 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладання договору.

Відповідно до ч. І ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 707 Цивільного кодексу України, покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, для Відповідача, як для боржника, наступають правові наслідки, зокрема обов'язок сплатити неустойку, відшкодувати збитки.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1770 грн. 03 коп., яка нарахована відповідно до п. 6.2. договору, ст. 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” в редакції Закону України від 10 січня 2002 року № 2921-111, частини 6 статті 232 ГК України та частини 2 статті 343 ГК України ( розрахунок розміру пені - в матеріалах справи).

Пунктом 6.2. договору, сторони передбачили, що при порушенні покупцем термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, і крім того, при простроченні оплати товару тривалістю 30 (тридцять) календарних днів покупець зобов”язаний сплатити постачальнику разовий штраф у розмірі 5 (п”яти) відсотків від неоплаченої у встановлений термін вартості товару.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь разовий штраф у розмірі 5 (п”яти) відсотків від неоплаченої у встановлений термін вартості товару за прострочення оплати товару тривалістю 30 (тридцять) календарних днів, у розмірі 241 грн. 35 коп., який нараховано відповідно до п. 6.2. договору.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1609 грн. 46 коп. інфляційних витрат та 1495 грн. 54 коп. відсотків річних, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України ( розрахунок розміру інфляційних витрат та трьох відсотків річних - в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконанню грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, підпунктом а) пункту 6.3. договору сторони передбачили, що при порушенні відповідачем строків оплати товарів, позивач має право стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, і нарахуванням 16 відсотків річних від простроченої суми.

Суд заслухав пояснення позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 102 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 32, 33, 34,36, 40, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номерНОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОПЛЭЙ”, м. Іллічевськ, вул. Промислова, 2 “а” п. і. 68901, Поштова адреса: м. Одеса, вул. Арнаутська, 53, код ЄДРПОУ 33923995) 4580 грн. 72 коп. основного боргу, 1770 грн. 03 коп. пені, 241 грн. 35 коп. разового штрафу передбаченого п. 6.2. договору, 1495 грн. 54 коп. відсотків річних, 1609 грн. 46 коп. інфляційних витрат, 102 грн. 00 коп. - державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

Суддя Данко Л.С.