Ухвала суду № 28564194, 01.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р.

справа № 2а-7867/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Головко О.В.

судді - Малиш Н.І. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Енергодарської об’єднаної державної податкової Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року в адміністративній справі № 2а-7867/10/0870

за позовом Комунального підприємства виробничий комбінат «Тепло-водоканал»

до Енергодарської об’єднаної державної податкової Запорізької області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та недійсним податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство виробничий комбінат «Тепло-водоканал»звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області про визнання протиправними дій податкової інспекції щодо зміни призначення платежу визначеному КП «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»в платіжних дорученнях та направлення сум згідно платіжних доручень на погашення податкового боргу; визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № 0000281601/1 від 06.08.2010 та зобов’язання внести зміни до особового рахунку позивача з платежу податок на додану вартість шляхом зарахування платежів за платіжними дорученнями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року позов задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Енергодарська ОДПІ Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 17.05.2010 посадовими особами Енергодарська ОДПІ Запорізької області була проведена невиїзна документальна перевірка платника податку на додану вартість КП «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 31.08.2009 по 30.03.2010, про що складено Акт № 94/16010/32400040. Перевіркою встановлено порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов’язанні в сумі 74310 грн. 53 коп. із затримкою від 107 до 211 днів.

За результатами перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 00000281601/0 від 28.05.2010 про застосування до КП «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»штрафу в розмірі 74310 грн. 53 коп. (50 % погашеної суми податкового боргу по податку на додану вартість) з посиланням на вимоги пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, скарга за результатами розгляду залишена без задоволення.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на тому, що КП «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»не своєчасно сплачено податок на додано вартість в сумі 148621 грн., яка підлягала сплаті в термін до 31.08.2009. Згідно з відомостями облікової картки платника податків зобов’язання по ПДВ самостійно узгоджені позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року від 20.08.2009 № 90000919993, фактично були сплаченні з затримкою понад 90 календарних днів - від 107 до 211 днів, а саме: 16.12.2009 –в сумі 20286 грн. 14 коп. із затримкою 170 днів; 28.01.2010 в сумі 26078 грн. 34 коп. –із затримкою 150 днів; 28.01.2010 в сумі 17 399 грн. 41 коп. –із затримкою 150 днів; 26.02.2010 в сумі 17 432 грн. 12 коп. –із затримкою 179 днів; 26.02.2010 в сумі 19013 грн. 86 коп. –із затримкою 179 днів; 19.03.2010 в сумі 17 893 грн. 03 коп. –із затримкою 200 днів; 22.03.2010 в сумі 8 938 грн. 19 коп. –із затримкою 203 днів; 30.03.2010 в сумі 19 793 грн. 13 коп. –із затримкою 211 днів; 30.03.2010 в сумі 1786 грн. 79 коп. –із затримкою 211 днів.

Згідно з п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв в момент виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено порядок сплати зобов’язань платників податків, зокрема пп. 17.1.7 п. 17 ст. 17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов’язань.

В позовній заяві позивач зазначає, що управлінням здійснювалась оплата поточних податкових зобов’язань, нарахованих за період перевірки. Проте кошти, що надійшли на сплату податкового зобов’язання, податковим органом було спрямовано на погашення податкового зобов’язання у порядку календарної черговості, граничні терміни сплати яких настали.

Апелянт, посилаючись на п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»доводить правомірність своїх дій та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта з огляду на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Отже, норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім того, пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень пп. «б»пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачених пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене суд доходить висновку, що позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постанові від 01 грудня 2009 року під час розгляду за винятковими обставинами справи за позовом Комунального підприємства «Тепломережа»до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи сукупність викладених обставин суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Енергодарської об’єднаної державної податкової Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року в адміністративній справі № 2а-7867/10/0870 –без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення в повному обсязі

Повний текст ухвали складений 05 листопада 2012 року.

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Ю.В. Дурасова