Рішення № 2856414, 12.01.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ

від "12" січня 2009 р. по справі № 8/86-92

За позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України та Луцького прикордонного загону ДПС України (військова частина 9971), м. Луцьк

До відповідачів: Підприємця ОСОБА_1, смт. Ратно,

Ратнівської центральної районної лікарні, смт. Ратно

Про визнання недійсним договору оренди від 03.01.2007 року та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Кравчук А.М. Представники:.

Від позивача: Лясковець В.Ф., довіреність №107 від 20.06.2008 року

Від відповідачів: ОСОБА_2 ., довіреність від 03.11.2008 року

В судовому засіданні взяв участь: Леньшин Д.В. - помічник військового прокурора Луцького гарнізону

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі

ст. ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору: військовий прокурор Луцького гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України та Луцького прикордонного загону ДПС України (військова частина 9971) та просить визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 03.01.2007 року, який укладений між відповідачами - Ратнівською центральною районною лікарнею та підприємцем ОСОБА_1, зобов'язати підприємця ОСОБА_1. припинити використання приміщення та виселити підприємця ОСОБА_1 з приміщення, що знаходиться в

АДРЕСА_1, площею 38, 7 кв. м.

Свої вимоги прокурор та позивач обґрунтовують тим, що на момент укладення оспорюваного договору Ратнівська ЦРЛ - орендодавець за договором, не була ані власником спірного майна, ані особою, якій належало право на укладання такого договору, а власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була держава в особі Державної прикордонної служби України, приміщення перебувало на балансі Луцького прикордонного загону.

Відповідачі письмових пояснень згідно вимог ухвали суду від 27.10.2008 року не подали, в судових засіданнях позов заперечували з тих підстав, що право власності спірного приміщення оформлено за позивачем лише 07.06.2007 року згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а, отже, договір оренди нежитлового приміщення, правомірно укладений 03.01.2007 року між підприємцем ОСОБА_1 та Ратнівською центральною районною лікарнею, на балансі якої перебувало приміщення, за згодою його власника - Ратнівської районної ради.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

3 січня 2007 року між відповідачами у справі - Ратнівською центральною районною лікарнею та підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району (далі - договір,

а. с. 11-15).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Згідно п. 1.1 договору Ратнівська ЦРЛ зобов'язувалась передати, а підприємець ОСОБА_1. - прийняти у тимчасове платне володіння і користування приміщення площею 38, 7 кв. м., розміщене за адресою:АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Ратнівської центральної районної лікарні.

Згідно акту прийому - передачі приміщення від 04.01.2007 року (а.с. 17) підприємець ОСОБА_1. прийняла в оренду приміщення площею 38, 7 кв. м., розміщене за адресою:АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень прокурора, представника позивача в судовому засіданні, приміщення службового будинку А-1 площею

332, 4 кв. м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 (частину якого площею 38,7 кв. м. займає відповідач ОСОБА_1. згідно договору оренди), було передано з балансу Ратнівської центральної районної лікарні на баланс військової частини 9971 (Луцького прикордонного загону) згідно акту №8 від 04.01.1994 року (а. с. 18-19). У вказаному акті зазначено, що спірне приміщення передано на баланс військової частини на основі договору купівлі - продажу від 16.07.1993 року та платіжного доручення №237 від 27.10.1993 року, проте між ким укладено договір купівлі - продажу, хто є платником за платіжним дорученням і на якій підставі, відомості відсутні.

Договір купівлі - продажу і платіжне доручення не надані, тому посилання прокурора та позивача на зазначені документи не взяті судом до уваги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

 Належність нежитлового приміщення в АДРЕСА_1державі в особі Державної прикордонної служби України на момент укладення договору оренди від 03.01.2007 року прокурором та позивачем належними доказами не доведено, що є підставою для відмови у позові в частині визнання договору недійсним.

 Знаходження майна на балансі підприємства ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.06.2007 року

(а. с. 27), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.07.2007 року (а.с .28) власником приміщення в АДРЕСА_1 є держава в особі Державної прикордонної служби України.

Згідно п. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Згідно п.п. 7.1, 7.3 договору оренди від 03.01.2007 року строк дії останнього - по 02.01.2008 року. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця після закінчення строку дії цього договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

13.09.2007 року, 08.05.2008 року, 08.01.2009 року начальником Луцького прикордонного загону ДПС України направлені листи №№ 614/7599, 41/3879, 41/58 (а. с. 30, 36, 94) на адресу підприємця ОСОБА_1. з вимогою звільнити орендоване приміщення, тому на день розгляду справи дія договору оренди від 03.01.2007 року припинена.

При відмові у позові про визнання недійсним договору судом враховано припинення дії договору оренди на день розгляду справи, а також те, що договір оренди може бути визнаний недійсним лише на майбутнє.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи те, що підприємець ОСОБА_1. безпідставно володіє і користується спірним майном, яке належить державі, позовні вимоги прокурора про виселення підставні та підлягають задоволенню.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1. про зупинення провадження у справі у зв'язку з оскарженням права власності позивача на спірні приміщення відхилені судом, оскільки про намір оскарження представник заявляла ще в судовому засіданні 06.11.2008 року, проте жодних доказів звернення до суду з позовом не надала.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті державного мита в сумі

42 грн. 50 коп. та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на них порівну (по

21 грн. 25 коп. державного мита та по 29 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Виселити підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1, із приміщення площею 38, 7 кв. м., що розміщене за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Ратнівської центральної районної лікарні, смт. Ратно,

вул. Газіна, 64, код 01982991, р/р 39224302320312 в банку ВДК у Ратнівському районі, МФО 803014

- 21 грн. 25 коп. (двадцять одна грн. 25 коп.) державного мита в доход Державного бюджету України;

- 29 грн. 50 коп. (двадцять дев'ять грн. 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31217259710002, одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код одержувача: 21741605, МФО 803014, КЕКД 22050000.

4. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 ,АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1

- 21 грн. 25 коп. (двадцять одна грн. 25 коп.) державного мита в доход Державного бюджету України;

- 29 грн. 50 коп. (двадцять дев'ять грн. 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31217259710002, одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код одержувача: 21741605, МФО 803014, КЕКД 22050000.

5. В позові про визнання недійсним договору оренди відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний 13.01.2009 року

Суддя Кравчук Антоніною Михайлівною