Ухвала суду № 28562947, 24.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2510/10/2770

24.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кукти М.В. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Рузова А.О.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби - Харькова Олена Олексіївна, довіреність №1836/9/10-0 від 26.06.12 року;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби - Мєдвєдєва Ірина Григорівна, довіреність №52/9/10-0 від 06.03.12 року;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби - Никольська Ксенія Борисівна, довіреність №53/9/10-0 від 06.03.12 року

прокурор м. Севастополя - Ващенко Артем Павлович - посвідчення;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 29.03.12 року по справі № 2а-2510/10/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" (вул. Гер. Севастополя, 13, м. Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь, 99001)

за участю Прокурора м. Севастополя (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське Адміралтейство» звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя №0000082340/2 від 28.06.2010 року та № 0000102340/2 від 28.06.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 29.03.2012 року у справі № 2а-2510/10/2770 у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби за участю Прокурора м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник позивача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 29.03.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання 24.09.2012 року представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши прокурора, заперечення на апеляційну скаргу представників відповідачів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, що працівниками Державної податкової служби м.Севастополя та Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя у період з 10 листопада по 30 листопада 2009 року було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди: травень, липень - грудень 2006 року, січень - грудень 2007 року, січень - квітень, червень - грудень 2008 року, січень -квітень 2009 року.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство»у порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижена сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 15555268 грн. 00 коп., та у порушення підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищена сума податку на додану вартість, що заявлена за вересень 2009 року до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, у розмірі 11043929,00 грн. 00 коп.

Зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі того, що позивачем не оформлені вантажні митні декларації, які підтверджують факт експорту товарів, використаних для ремонту кораблів, що виключає можливість застосування нульової ставки з податку на додану вартість, і, відповідно, можливість бюджетного відшкодування з цього податку.

Крім того, у ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2009 року на 208 грн. 00 коп. внаслідок повторного відображення у порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною підприємства ГУ МНС України у м. Севастополі від 31 січня 2009 року № 128.

За результатами перевірки було складено акт від 07 грудня 2009 року №2198/10/23-423/30394016/150 (а.с.17-34 т.1)

23 грудня 2009 року на підставі вищевказаного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000142340/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27 057 147 грн. 00 коп. та № 0000132340/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у суму 11 043 929 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації м. Севастополя.

28 травня 2010 року рішенням Державної податкової адміністрації у м. Севастополі №1919/7/25-030 скаргу платника було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2009 року № 0000142340/0 скасовано у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11 960 085 грн. 00 коп. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 9 704 287 грн. 79 коп.; податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2009 року № 0000132340/0 скасовано з одночасним дорученням ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя направити ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство»податкове повідомлення-рішення за формою «В1»про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року на 13 353 869 грн. 00 коп. та про застосування штрафних санкцій у розмірі 3 724 245 грн. 29 коп.

28 травня 2010 року на підставі зазначеного рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополі відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000082340/2 про зменшення ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське адміралтейство» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 353 869 грн. 00 коп. і застосування штрафних санкцій у сумі 3 724 245 грн. 29 коп. та № 0000102340/2 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 3 595 183 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 797 591 грн. 50 коп. (а.с.9,10 т.1).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішенням позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Отже, матеріалами справи встановлено, що ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство»у період, що перевірявся, здійснювало операції з ремонту об'єкту «Човен»за державним контрактом від 20 грудня 1999 року № 4199012 (з врахуванням додаткових угод від 30 листопада 2005 року № 714/03/27/ДЭЗ/1721-05, від 19 листопада 2007 року №253/04/7/Д7/0739-07, від 18 вересня 2008 року № 253/04/7/Д7/0468-08) про виконання робіт по комплексному ремонту замовлення проекту 641Б заводський № 133 (Човен), а також операції з ремонту об'єкту БПК «Очаків»за державним контрактом від 20 грудня 1999 №4199011 на виконання робіт для федеральних державних потреб з ремонту замовлення БПК «Очаків», проекту 1134Б заводський №2002, Генеральним замовником яких є Міністерство оборони Російської Федерації, а Головним виконавцем - ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство».

На підставі вказаних контрактів та укладених додаткових угод позивачем здійснювався ремонт військових кораблів, що належать Російської Федерації (прапор Росії).

Як вбачається з акту перевірки від 07 грудня 2009 року, списання витрат (у тому числі і матеріальних) на собівартість продукції здійснюється підприємством відповідно до актів часткової готовності щокварталу. На кінець кожного звітного року, виконуючи умови контрактів, виконавець в повному обсязі виконує заплановані роботи, а замовник в повному обсязі їх оплачує. При здійсненні ремонту судна використовувалися сировина, матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби, готова продукція, товари (далі товарно-матеріальні цінності). Вартість товарно-матеріальних цінностей, на придбання яких призначалися аванси, включається підприємством в кінцеву вартість продукції.

Відповідно до пункту 2.3 контрактів № 4199011 та № 4199012 від 20 грудня 1999 року за узгодженням з «Замовником» «Виконавець»- ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство», наділяється повноваженням щодо часткової закупки комплектуючих виробів, устаткування та матеріалів для закінчення ремонту Замовлення, які відсутні у «Замовника».

Згідно з підпунктом 4.1.2.1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 зазначених Контрактів «Виконавець»зобов'язаний за узгодженням з «Замовником»поставить відсутні матеріали, комплектуючі, устаткування, що необхідні для закінчення ремонту.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що з умов контрактів від 20 грудні 1999 року № 4199012 та № 4199011 вбачається, що зазначені контракти в розумінні цивільного законодавства мають ознаки як договору підряду, так і договору поставки.

Відповідно до приписів пункту 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяли на час виникнення спірних правовідносин, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, результатами яких є передача нематеріальних активів, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товаром, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Товари - це матеріальні і нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій по їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до підпункту 1.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" матеріальними активами, зокрема, є основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Отже, у розумінні пунктів 1.1, 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" матеріальні активи (сировина, матеріали, комплектуючі вироби), використані при здійсненні ремонтних робіт, вартість яких включається у ціну кінцевої продукції за контрактами, безпосередньо є товарами.

Порядок застосування нульовій ставки з податку на додану вартість встановлено нормами міжнародного та національного законодавства України.

Згідно з пунктом 1 статті 8-а Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 року, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди про створення зони вільної торгівлі та Протоколу про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі» від 06 жовтня 1999 року № 1125-ХІ, Договірні Сторони у взаємній торгівлі не обкладають побічними податками (ПДВ, акцизами) товари (роботи, послуги), які експортуються з митної території однієї з Договірних сторін на митну територію іншої Договірної Сторони.

Відповідно до пункту 2 статті 8-а Угоди, положення, передбачене пунктом 1 цієї статті, означає обкладення ПДВ за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, які експортуються. У державах - учасницях цієї Угоди, в яких не передбачено національним законодавством обкладення ПДВ за нульовою ставкою, застосовується звільнення від ПДВ товарів (робіт, послуг).

Тобто, положеннями пункту 2 вказаної статті закріплено, що звільнення товарів (робіт, послуг) від ПДВ застосовується лише у тих державах-учасницях Угоди, в яких обкладення податком на додану вартість за нульової ставкою взагалі не передбачено національним законодавством.

Відповідно до статті 2 Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав, яка ратифікована Законом України від 20 квітня 2000 року № 1690-ІІІ, жодна зі Сторін не оподатковує непрямими податками товари (роботи, послуги), які експортуються на територію іншої Сторони.

Це правило означає оподаткування ПДВ за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, що експортуються. В державах - учасницях Угоди, в яких не передбачено національним законодавством оподаткування ПДВ за нульовою ставкою, застосовується звільнення від ПДВ товарів (робіт, послуг).

Кожна Сторона має право регулювати порядок відшкодування сум податку на додану вартість під час експорту відповідно до свого законодавства.

Статтею 4 Угоди Про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами - учасницями співдружності незалежних держав, введений у дію механізм контролю за переміщенням товарів через митні кордони Сторін і сплатою непрямих податків, що викладений у Положенні про механізм стягування непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх стягування за принципом країни призначення, яке є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Згідно з підпунктом 3.3 пункту 3 Положення про механізм справляння непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справляння за принципом країни призначення, під час експорту робіт і послуг господарюючими суб'єктами до податкового органу за місцем реєстрації подаються документи, що підтверджують фактичний експорт товарів у разі, якщо виконання робіт (послуг) пов'язане з експортом товарів.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Положення про механізм справляння непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справляння за принципом країни призначення, під час експорту товарів господарюючими суб'єктами до податкового органу за місцем реєстрації подаються вантажна митна декларація на експорт (за наявності відмітки митних органів на кордоні країни-експортера) та інші документи.

Статтею 2 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1690-ІІІ „Про ратифікацію Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав", встановлює, що стаття 2 Угоди застосовується з урахуванням норм національного законодавства.

У свою чергу стаття 6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою товарів, що експортуються, та супутніх такому експорту послуг.

Так, відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", податок за нульовою ставкою обчислюється, зокрема, відносно операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 "Про затвердження положення про вантажну митну декларацію", товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у випадку, якщо їх вивіз (експорт) засвідчений належним чином оформленою вантажною митною декларацією.

Згідно положень Митного кодексу України, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за її межі - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у відповідному напрямку при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних з ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за її межі або переміщення їх митною територією України транзитом.

Обов'язковою вимогою переміщення товарів через митний кордон у відповідному напрямку є оформлення вантажної митної декларації, що підтверджує ввезення товарів на митну територію України або вивезення товарів з митної території.

Відповідно до статей 40, 74, 132 Митного Кодексу України всі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, військова техніка, повністю укомплектована військовою командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі, судна забезпечення Військово-морських Сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Наказу Державної митної служби України від 17 вересня 2004 року № 678 «Про затвердження Інструкції про організацію митного контролю і митного оформлення судів та товарів, які ними переміщуються», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08 жовтня 2004 року за № 1286/9885 визначено, що військові кораблі та судна забезпечення військово-морських сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що положення пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» не суперечать вимогам статті 8-А Протоколу від 02 квітня 1999 року щодо застосування нульової ставки податку на додану вартість при експорті товарі, при тому, що ні сама Угода від 15 квітня 1994 року, ні Протокол від 02 квітня 1999 року про внесення змін та доповнень до неї, не скасовують обов'язок підтвердження факту експорту належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно із підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при постачанні товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого здійснюється будь-яка із подій, що відбулася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку у якості оплати товарів, робіт, послуг, що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, тільки після фактичного виконання ремонту (підписання актів виконаних робіт) і оформлення вантажної митної декларації, що підтверджує вивезення товарно-матеріальних цінностей за межі митної території України, платник податку на додану вартість може задекларувати обсяг виконаних робіт і застосувати нульову ставку податку.

Разом з тим, у випадку відсутності документального підтвердження факту вивезення товарно-матеріальних цінностей поза митну територію України операції з такого ремонту оподатковуються за ставкою 20%, а податкові зобов'язання визначаються на дату першої з подій, визначеної підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, судом першої інстанції встановлено, що вантажні митні декларації на товар, що був використаний при здійсненні ремонту кораблів, ТОВ СРУП «ССЗ «Лазарєвське Адміралтейство»не оформлювались.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарі (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

При цьому, за виключеннями, визначеними у підпунктах «в», «д»- «е»пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» місцем поставки послуг вважається місце, де особа, що надає послуги, зареєстрована платником цього податку.

Згідно з частиною першою статті 5 Митного кодексу України митною територією України є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно до статті 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року (ратифікованої Верховною радою України 24 березня 1999 року) підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Таким чином, враховуючи, що у даному випадку місцем постачання з ремонту, який виконувався позивачем, є місце реєстрації в якості платника податку на додану вартість, ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України, що спростовує доводи позивача про виконання робіт на території військових кораблів іншої держави, тобто за межами митної території України, які відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування

Отже, судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказаними, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляцій скарзі, не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 29.03.12 року по справі № 2а-2510/10/2770, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А.) від 29.03.12 року по справі № 2а-2510/10/2770, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.В. Кукта

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська