Ухвала суду № 28562574, 28.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-633/11/4/0170

28.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кукти М.В. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВОСТОК" - Якубов Рустам Абдумуталлібович, довіреність № 77 від 25.05.12 року;

представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 06.02.12 року по справі № 2а-633/11/4/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВОСТОК" (вул. Гер. Ельтигена, 2, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправною перевірки, визнання неправомірним зменшення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2012 року у справі № 2а-633/11/4/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВОСТОК" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправною перевірки, визнання неправомірним зменшення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення - рішення, задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВОСТОК" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18959,20 грн., у тому числі 14584,00 грн. - за основним платежем; 4375,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2012 року та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддю Ілюхіну Г.П., у зв'язку з поважними причинами, було замінено на суддю Дугаренко О.В.

В судове засідання 28.05.2012 року представник Державної податкової інспекції в м.Керч АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо правових відносин з ТОВ "Крим Альянс" за лютий 2010 року, за результатами перевірки складено акт від 25.11.2010 року №1684/23-4/32532844.

За висновками даного акту встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон №334), у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14584,00 грн. у І кварталі 2010 року. Також встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон №168), що призвело до завищення податкового кредиту і залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у лютому 2010 року на суму 11667,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2010 року №0001762304/0 про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18959,20 грн., у тому числі 14584,00 грн. - за основним платежем; 4375,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актом перевірки позивач відніс до складу валових витрат у І кварталі 2010 року вартість 20000 л. пічного палива (на суму 58335,00 грн.), яке придбано у ТОВ "Крим Альянс". Суми ПДВ у ціні вказаних товарів віднесено позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2010 року на підставі виданих постачальником податкових накладних. Перевіркою також підтверджено, що заборгованість перед ТОВ "Крим Альянс" погашено підприємством у повному обсязі.

Разом із тим, в акті перевірки зазначено про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних про перевезення товару, що позбавляє платника податку права на віднесення вказаних витрат до складу валових.

Крім того, за даними акту перевірки, ТОВ "Крим Альянс" є посередником, постачальником товару для ТОВ "Крим Альянс" є ПП "Антарес М", яке, в свою чергу, отримало товар від ТОВ "Ам-Рест".

Від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області отримано інформацію, відповідно до якої в ході досудового слідства прокуратурою Голосіївського району м. Києва встановлено, що ТОВ "Арм-Рест" зареєстровано невстановленими слідством особами, з метою мінімізації податкових зобов'язань суб'єктами господарювання, ухилення від сплати податків, штучного формування податкового кредиту, переведення коштів у готівку та розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах. На момент перевірки ТОВ "Ам-Рест" має стан 14 "визнано банкрутом", знято з обліку за №618/061-10 від 20.05.2010 року.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем і ПП "Антарес М" та про "безтоварність" проведених господарських операцій.

Підпункт 5.1 статті 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону №334, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334, тому як товарно-транспортні накладні є документами первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту, підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю витрат на придбання товарів.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, а невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ПП "Антарес М", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість постачальниками або не відображення отриманих у ціні послуг сум ПДВ у складі податкового зобов'язання не наведено в акті перевірки.

Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції повини діяти з дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2010 року №0001762304/0.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 06.02.12 року по справі № 2а-633/11/4/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 06.02.12 року по справі № 2а-633/11/4/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.В. Кукта

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська