Ухвала суду № 28559972, 10.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 р.Справа № 2035/2а-3692/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.10.2011р. по справі № 2035/2а-3692/11

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

27.07.2011р. ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі-відповідач) про перерахунок підвищення до пенсії як особі, що має статус "Дитина війни".

28.07.2011р. ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова адміністративний позов ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" за період з 01.01.2006р. по 26.01.2011р. залишено без розгляду.

07.10.2011р. постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова позов задоволено.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу та провести виплату з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 27.01.2011р. по 23.07.2011р. включно, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковомоу задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни та за приписами ст.6 цього Закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Таким чином, відповідач у 2011р. повинен був, відповідно діючої статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей", виплачувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру пенсії, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції .

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише в ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нарахування та виплата у 2011р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та в ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.4 ст.9 КАС України, відповідач у 2011р. до позивача безпідставно застосовував постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 , оскільки повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Посилання відповідача на відсутність коштів на виплату зазначеної доплати до пенсії, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначено ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок по виплаті підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої територіальні управління, однак, вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свої обов'язки, чим порушив права позивача.

Між тим, судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

06.07.2011р. Кабінетом Міністрів України на виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" винесено постанову №745, якою встановлено в тому числі мінімальний розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та щомісячних додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Постанова набрала чинності з 23.07.2011 року.

Оскільки з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії при вирішенні спору застосуванню підлягає законодавча норма, що не визнана неконституційною та прийнята пізніше, в даному випадку мають застосовуватись норми Закону України від 14.06.2011 року №3491-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", а не відповідні норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві починаючи з 23.07.2011р. відповідач повинен керуватись положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №745.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період за 23.07.2011р. ухвалено з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про відмову задоволені позову частині та залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.10.2011р. по справі № 2035/2а-3692/11 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 23.07.2011р. року.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності про не нарахування та не виплату доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 23.07.2011р. року - відмовити.

В іншій частині постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.10.2011р. по справі № 2035/2а-3692/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Жигилій С.П.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.