Постанова № 28558780, 23.10.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/3355/12

"23" жовтня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,-

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не здійснено в повному обсязі сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України за період 2011 року, внаслідок чого за нею рахується заборгованість, яку позивач, звернувшись до суду із даним позовом, і просить стягнути з відповідача як фізичної особи -підприємця в судовому порядку.

Водночас до судового засідання, відкладеного на 23.10.2012 року, від представника управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області до суду надійшла заява (вх.№16954 від 23.10.2012 року) про уточнення позовних вимог, у якій він просить суд, враховуючи надану на запит суду довідку Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби №21272/17-40 просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 659,65 грн., яка виникла за січень та липень 2011 року. Крім того, у даній заяві представник просить проводити розгляд даної справи без участі представника позивача.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином у порядку Глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом за місцем реєстрації та повторним викликом у судове засідання на 23.10.2012 року - по телефону, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштове повернення з відміткою пункту поштового зв'язку про неможливість вручення поштового відправлення через закінчення терміну зберігання, а також телефонограммою.

Проте, в судові засідання відповідач -не з'явився, в зазначені строки заперечень на позов та заяви про розгляд справи без його участі - відповідача не подавав, будь-яких клопотань від нього на адресу суду -не надходило.

Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та відповідну заяву позивача про розгляд справи без його представника, - суд, у відповідності до положень статей 12, 41, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як видно із наданої на запит суду довідки Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби №21272/17-40 (а.с.6) відповідач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер за ДРФО -НОМЕР_1), будучи зареєстрованою як фізична особа -підприємець, у січні та липні 2011 року здійснювала підприємницьку діяльність, сплачуючи на основі патенту фіксований податок, а в інші місяці -перебувала на загальній системі оподаткування.

Будучи зареєстрованою як фізична особа -підприємець, відповідач у вказаний період перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області, та, відповідно,- була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відтак, у вищевказаний період на відповідача статтею 6 вищезазначеного Закону було покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам вищезазначених норм законодавства, відповідачем звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2011 році - не подавались, і сплата єдиного внеску, як того вимагає закон, - не проводилась.

Так, всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідач не здійснила сплати єдиного внеску до Пенсійного Фонду України у сумі 659,65 грн. - за січень та липень 2011 року, тобто, за місяці, коли нею здійснювалась підприємницька діяльність на основі патенту та сплати фіксованого податку.

У зв'язку з чим станом на час розгляду справи за нею рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість по єдиному внеску в сумі 659,65 грн.

Наявність вказаної заборгованості станом на час розгляду справи підтверджується наявними у ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Пунктами 1, 4 ч. 2 ст.6 вищевказаного Закону - платника єдиного внеску зобов'язано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст.1 вказаного закону - мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Як передбачено п. 11 ст. 8 цього Закону - єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч.1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»№2857-VI від 23 грудня 2010 року - мінімальний розмір заробітної плати у 2011 році, встановлювався у наступних розмірах: з 01 січня -941,00 грн., з 01 квітня -960,00 грн., з 01 жовтня -985,00 грн., з 01 грудня -1004,00 грн.

Тобто, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати визначеної ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», відповідач, як платник єдиного внеску - повинна була сплатити єдиний внесок до Пенсійного фонду України у сумі 659,65 грн., з яких, у січні 2011 року - 326,53 грн., (941,00грн.х34,7%), та у липні 2011 року - 333,12 грн., (960,00 грн.х34,7%).

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах 3 та 4 п. 1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - календарний рік.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, згідно з ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

При цьому, абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Як вже було зазначено вище, із наявних матеріалів встановлено, що відповідач як фізична особа-підприємець, всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- не здійснила сплати єдиного внеску до Пенсійного Фонду України у належному розмірі, у зв'язку з чим станом на час розгляду даної справи за нею рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість перед Пенсійним фондом в сумі 659,65 грн.

Докази добровільного погашення вказаної суми боргу в матеріалах справи -відсутні, відповідачем не надані, а судом -не встановлені.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений відповідача законом обов'язок щодо сплати єдиного внеску у належному розмірі - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення такого боргу та спростовували б доводи позивача, - відповідачем не надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, визнаними відповідачем та відповідають чинному законодавству, а тому - позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2 - 11, 12, 41, 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області -задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ДРФО -НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області (ідентифікаційний код- 21153972, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 659,65 грн. (шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 65 копійок), - шляхом перерахування вказаних коштів за наступними реквізитами: р/р №37191076001915 в Управлінні Державної казначейської служби України в Тернопільському районі, МФО 838012.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.