Постанова № 28558739, 11.10.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/3502/12

"11" жовтня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Тернополі справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,-

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за 2011 рік в сумі 3630,68 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не здійснено в повному обсязі сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України за 2011 рік, внаслідок чого за ним рахується заборгованість на суму 3630,68 грн., яку позивач, звернувшись до суду із даним позовом, і просить стягнути з відповідача як фізичної особи -підприємця в судовому порядку.

Водночас, позивачем 11.10.2012 року на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у даній справі було подано заяву про долучення до справи копії вимоги про сплату боргу №Ф-87 від 05.04.2012 року, в якій визначено загальну суму боргу відповідача як платника єдиного внеску станом на 01.02.2012 року, та доказів направлення її у встановленому законом порядку на адресу відповідача. Крім того, у даній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд даної справи без участі його представника.

Відповідач, який про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом за місцем його реєстрації. Проте, в судове засідання відповідач -не з'явився, в зазначені строки заперечень на позов та заяви про розгляд справи без його участі - не подавав, будь-яких клопотань на адресу суду від нього -не надходило..

Отже, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи повідомлення належним чином відповідача про розгляд судової справи з його участю та можливість реалізації ним права захисту у судовому порядку його прав та інтересів

Згідно з положеннями статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, а також враховуючи відповідну заяву позивача про розгляд справи без його представника, - суд, визнав за доцільне проводити розгляд даної справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу - у відповідності до норм, закріплених статтями 12, 41, 128 Кодексу адміністративного судочинства України .

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ДРФО -НОМЕР_1), у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, сплачував єдиний податок.

Будучи зареєстрованим як фізична особа -підприємець, відповідач у вказаний період перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області, та, відповідно, - був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розумінні пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відтак, у вищевказаний період на відповідача статтею 6 вищезазначеного Закону було покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам вищезазначених норм законодавства, відповідачем звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2011 році - не подавались, і сплата єдиного внеску, як того вимагає закон, - не проводилась.

Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення-розрахунку, здійсненого територіальним органом Пенсійного фонду України у зв'язку з неподанням самостійно відповідачем звітів, виходячи із розміру єдиного внеску, який встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2011 рік, - сума єдиного внеску, яка мала бути сплачена відповідачем за 2011 рік, - становить 4010,30 грн.

Судом встановлено, що з метою погашення відповідачем наявної заборгованості, Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області було виставлено вимогу про сплату боргу Ф-87 від 05.04.2012 року із визначенням в ній загальної суми боргу відповідача як платника єдиного внеску станом на 01.02.2012 року - 4010,30 грн.

Вказана вимога, у відповідності до вимог пункту 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, - була направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про надіслання рекомендованого поштового відправлення. Тобто, вищезазначена вимога УПФ України в Тернопільському районі Ф-87 від 05.04.2012 року, -вважається надісланою та врученою відповідачу належним чином.

Будь-які докази, які б свідчили про оскарження вищевказаної вимоги відповідачем в адміністративному чи в судовому порядку в матеріалах справи -відсутні, відповідачем - не надані, а судом -не встановлені.

А відтак, вказана вимога -є обов'язковою до виконання відповідачем як платником єдиного внеску, і визначена у ній загальна сума боргу по єдиному внеску - є узгодженою та підлягає обов'язковій сплаті відповідачем.

Як видно з матеріалів справи, у травні відповідачем було здійснено часткову сплату недоїмки на суму 379,62 грн.

Проте, всупереч вимогам статей 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», - відповідач сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України за 2011 рік у повному обсязі - не здійснив.

Таким чином, станом на час розгляду справи за відповідачем, з урахуванням частини сплачених сум (379,62 грн.), рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість по єдиному внеску в сумі 3630,68 грн. (4010,30 грн. -379,62 грн.=3630,68 грн.)

Наявність вказаної заборгованості станом на час розгляду справи підтверджується наявними у ній матеріалами: повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску, вимогою про сплату боргу Ф-87 від 05.04.2012 року та доказами її направлення, повідомленням-розрахунком.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Пунктами 1, 4 ч. 2 ст.6 вищевказаного Закону - платника єдиного внеску зобов'язано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст.1 вказаного закону - мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Як передбачено п. 11 ст. 8 цього Закону - єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч.1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»№2857-VI від 23 грудня 2010 року - мінімальний розмір заробітної плати у 2011 році, встановлювався у наступних розмірах: з 01 січня -941,00 грн., з 01 квітня -960,00 грн., з 01 жовтня -985,00 грн., з 01 грудня -1004,00 грн.

Тобто, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати визначеної ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», платник єдиного внеску - повинен сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду України, нарахований за відповідний базовий звітний період з кожного місяця 2011 року, у розмірі не меншому, ніж: з 01 січня по 31 березня у сумі 326,53 грн., (941,00грн.х34,7%), з 01 квітня по 30 вересня у сумі 333,12 грн., (960,00 грн.х34,7%), з 01 жовтня по 30 листопада у сумі 341,80 грн., (985,00 грн.х34,7%), та з 01 грудня у сумі 348,39 грн. (1004,00грн.х34,7%).

Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах 3 та 4 п. 1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - календарний рік.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, згідно з ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

При цьому, абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Як вже було зазначено вище, із наявних матеріалів встановлено, що відповідач як фізична особа-підприємець, здійснивши у травні сплату коштів по єдиному внеску у розмірі 379,62 грн., всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- на даний час не здійснив сплати єдиного внеску до Пенсійного Фонду України у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на час розгляду даної справи за ним рахується несплачена в добровільному порядку заборгованість перед Пенсійним фондом в сумі 3630,68 грн.

Докази добровільного погашення вказаної суми боргу в матеріалах справи -відсутні, відповідачем не надані, а судом -не встановлені.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений відповідача законом обов'язок щодо сплати єдиного внеску у належному розмірі - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення такого боргу та спростовували б доводи позивача, - відповідачем не надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, визнаними відповідачем та відповідають чинному законодавству, а тому - позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 12, 41, 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області -задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ДРФО -НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області (ідентифікаційний код - 21153972, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3630,68 грн. (три тисячі шістсот тридцять гривень 68 копійок), - шляхом перерахування вказаних коштів за наступними реквізитами:

р/р №37191076001915 в Управлінні Державної казначейської служби України в Тернопільському районі, МФО 838012.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.