Постанова № 28558386, 26.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/10407/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Самоварові А.В.

за участю:

представників позивача: Малик Т.П., Руденкової Л.І., Дроба О.М.

представників відповідача: Сидорчука І.С., Сірко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЇМ»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЇМ»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 12 березня 2012 року №0000092340, а також скасувати рішення ДПС у Дніпропетровській області від 10 травня 2012 року №9816/10/10-014 та рішення ДПС України від 06 серпня 2012 року №37/0/61-12/10-2115, які були винесені за наслідками розгляду скарг позивача на вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову зазначалося, що позивачем було самостійно виявлено у першому кварталі 2011 року помилки за попередні податкові періоди (дані, що стосувалися витрат, які були понесені позивачем у вересні 2010 року), тому останній зазначив при декларуванні валових витрат за перший квартал 2011 року в рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємств «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»уточнення на суму 2908133грн., оскільки таке право платника податків передбачено нормами ст.50 Податкового кодексу України, при цьому всі первинні документи, якими підтверджуються означені витрати, у позивача наявні, однак, працівники податкового органу при перевірці відмовились їх вивчати та заперечили право позивача декларувати вищевказані витрати у декларації за перший квартал 2011 року. Щодо визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями позивач посилався на те, що у березні 2011 року ТОВ «ТАЇМ»було укладено договір №040311-КЛВ від 04.03.2011р. з ПАТ «Банк Кредит-Дніпро»про надання мультивалютної кредитної лінії з метою поповнення обігових коштів для проведення господарської діяльності, при цьому гроші, отримані за вказаним договором, були, зокрема, направлені і на розрахунки з комісіонером за товар, стальні труби, а також на розрахунки з митними службами та іншими постачальниками. Оскільки за надані в кредит кошти позивач сплачував відсотки, то ним правомірно сума цих відсотків, відповідно до ст.138 Податкового кодексу України, була віднесена до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування за третій квартал 2011 року. Відносно оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті, від'ємного значення курсових різниць за ІІ-ІІІ квартал 2011р. позивач зазначав, що у зв'язку із зміною офіційного курсу долара США кожного кварталу були розраховані курсові різниці після перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті за вищеозначеним договором мультивалютної кредитної лінії, що відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «ТАЇМ»та правомірно задекларовано в декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 06.5.12 «від'ємне значення курсових різниць»відповідно до ст.153 Податкового кодексу України. В частині від'ємного значення курсових різниць за перший квартал 2011 року позивач зазначав, що у зв'язку із тим, що перші кредитні транші за договором мультивалютної кредитної лінії були отримані ТОВ «ТАЇМ»починаючи з 04.03.2011 року, валютна заборгованість за наданим кредитом у розмірі 15185072,42 долари США була перерахована за офіційним курсом НБУ станом на 31.03.2011р. відповідно до п.7.3.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого була виявлена від'ємна курсова різниця у сумі 319862,98 грн., яка не була врахована при перевірці відповідачем як виявлення заниження валових витрат підприємства у зв'язку із провадженням господарської діяльності. Щодо належності відповідача позивач вказував на те, що у зв'язку із реорганізацією податкових органів Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби є правонаступником Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, якою було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, тому саме Дніпродзержинська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС є належним відповідачем у цій справі.

У судових засіданнях представники позивача підтримали заявлений позов та, посилаючись на наведені у ньому доводи, просили його задовольнити.

При цьому у судовому засіданні 26.11.2012 року позивачем було подано заяву про часткову відмову від позову, а саме про відмову від позовних вимог про скасування рішення ДПС у Дніпропетровській області від 10 травня 2012 року №9816/10/10-014 та рішення ДПС України від 06 серпня 2012 року №37/0/61-12/10-2115, які були винесені за наслідками розгляду скарг позивача на податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0000092340 в адміністративному порядку. Відмова від означеної частини позовних вимог мотивована тим, що вказані рішення не встановлюють податкового зобов'язання для позивача, тому для відновлення прав ТОВ «ТАЇМ»позивач просить безпосередньо визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 12 березня 2012 року №0000092340, яке має вплив на майновий стан платника податку.

Ухвалою суду від 26.11.2012р. вказана відмова від частини позовних вимог була прийнята, а провадження у справі щодо позовних вимог про скасування рішення ДПС у Дніпропетровській області від 10 травня 2012 року №9816/10/10-014 та рішення ДПС України від 06 серпня 2012 року №37/0/61-12/10-2115 було закрито.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав у повному обсязі, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивач безпідставно відніс до складу самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів у першому кварталі 2011 року суму у розмірі 2528073грн., оскільки в ході здійснення перевірки було встановлено, що відповідно до матеріалів попередньої перевірки, а саме Додатку № 14 «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «ТАЇМ»за 2010р.»до довідки про загальну інформацію акта перевірки від 27.01.2011р. №2/23/35101125 витрати, пов'язані із веденням господарської діяльності, за 9 місяців 2010 року з урахуванням передплат складають 45508914,83 грн., при цьому позивачем у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року задекларовано 45128655грн., тобто залишок не задекларованих витрат з метою їх подальшого відображення становить 380260грн. Інші первинні та облікові документи на підтвердження правомірності відображення у першому кварталі 2011 року у складі самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів до перевірки не надавалися. Щодо формування складу витрат платника податків у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями відповідач зазначав, що аналізом руху грошових коштів позивача, руху заборгованості ТОВ «ТАЇМ»встановлено відволікання обігових коштів підприємства на операції, які не призводять до отримання доходів за замістом, а саме: на виконання договірних зобов'язань щодо переуступлення прав вимоги та переводу боргу та надання фінансової допомоги іншим суб'єктам господарювання. Нестатки обігових коштів поповнювались запозиченими кредитами за умови сплати відсотків за їх користування, внаслідок чого витрати на сплату відсотків за користування кредитами на поповнення обігових коштів за вищенаведеними операціями не можуть бути віднесені до складу витрат господарської діяльності. Відносно оподаткування операцій з від'ємного значення курсових різниць по кредитам відповідач зазначав, що, враховуючи, що позивачем отримані у кредит кошти не були використані для провадження господарської діяльності, а перевіркою встановлено відволікання обігових коштів ТОВ «ТАЇМ»на операції, які не призводять до отримання доходів за замістом, позивачем безпідставно було віднесено до складу витрат курсові різниці у сумі 238769грн. по перерахунку балансової вартості валютних кредитів, використаних поза межами господарської діяльності підприємства.

Представники відповідача у судових засіданнях підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях, та просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЇМ»(код ЄДРПОУ 35101125) зареєстроване як юридична особа 11.09.2007р. Петриківською районною державною адміністрацією та з 12.09.2007р. взято на облік як платника податків за №125. Станом на 27.02.2012р. ТОВ «ТАЇМ»перебувало на податковому обліку в Царичанській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області.

На підставі наказу Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 27.12.2011р. №248 та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, а також на підставі направлень від 10.01.2012р. №1,2,3,4,5,6 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Царичанської МДПІ Шипко Л.В. було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТАЇМ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 27.02.2012р. №5/23/35101125, відповідно до якого означеною перевіркою було встановлено порушення ТОВ «ТАЇМ»вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР), п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141 розділу ІІІ, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 885606,31 грн., в тому числі: за 2010 рік -у сумі 1134,25 грн., за І квартал 2011 року -на суму 331614,25 грн., за ІІ квартал 2011 року -у сумі 50654,96 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року -у сумі 552857,81 грн. (т.1 а.с.48-70).

Означений акт був підписаний директором ТОВ «ТАЇМ»із запереченнями за пунктом 3.1.2 «валові витрати»(т.1 а.с.70).

Крім того позивачем були подані письмові заперечення на висновки вказаного акту перевірки в частині обчислення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, до Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відповідно до приписів п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України.

12 березня 2012 року Царичанською МДПІ Дніпропетровської області була надана відповідь на заперечення позивача, якою доводи, наведені у письмових запереченнях на акт перевірки, були відхилені.

Також 12 березня 2012 року Царичанською МДПІ Дніпропетровської області на підставі акту перевірки від 27.02.2012р. №5/23/35101125 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092340, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТАЇМ»за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»на суму 885890,87грн., з яких: за основним платежем на суму 885606,31грн. та за штрафними санкціями на суму 284,56грн. (т.1 а.с.11).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач на підставі п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України звернувся зі скаргою на нього до Державної податкової служби у Дніпропетровській області (т.1 а.с.12-13).

За результатами розгляду первинної скарги ТОВ «ТАЇМ»ДПС у Дніпропетровській області було прийнято рішення від 10 травня 2012 року № 9816/10/10-014, згідно якого податкове повідомлення-рішення № 0000092340 було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с.14-16).

05 червня 2012 року позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012р. №0000092340 до Державної податкової служби України (т.1 а.с.17-19).

Однак рішенням ДПС України від 06 серпня 2012 року №37/0/61-12/10-2115, прийнятим за результатами розгляду скарги ТОВ «ТАЇМ», податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012р. №0000092340 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги позивача, було залишено без змін, а скаргу ТОВ «ТАЇМ»- без задоволення (т.1 а.с.20-21).

У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із позовом про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд зважає на наступне.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «ТАЇМ»від 27.02.2012р. №5/23/35101125, висновок податкового органу про завищення позивачем показника у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємств «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»за І квартал 2011 року на суму 2908133грн. ґрунтується на тому, що в ході здійснення перевірки було встановлено, що відповідно до матеріалів попередньої перевірки, а саме Додатку № 14 «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «ТАЇМ»за 2010р.»до довідки про загальну інформацію акта перевірки від 27.01.2011р. №2/23/35101125 витрати позивача, пов'язані із веденням господарської діяльності, за 9 місяців 2010 року з урахуванням передплат складають 45508914,83 грн., при цьому позивачем у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року задекларовано 45128655грн., тобто залишок не задекларованих витрат з метою їх подальшого відображення становить 380260грн. (т.1 а.с.53).

Відповідно до ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Аналогічний порядок усунення самостійно виявлений помилок за минулі податкові періоди було закріплено приписами п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р., який був чинний на час подання позивачем податкової декларації за 9 місяців 2010 року, у відомостях якої ТОВ «ТАЇМ»було виявлено арифметичні помилки у І кварталі 2011 року, а також в п.2.1 ст.2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143.

При цьому згідно п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат, зокрема, включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку із допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

ТОВ «ТАЇМ»скористалося правом, передбаченим вищенаведеними законодавчими нормами, та відобразило в рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»уточнення на суму 2908133грн., які стосувалися витрат, понесених позивачем у вересні 2010 року.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як пояснили представники позивача, під час проведення перевірки ТОВ «ТАЇМ»за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. податковим ревізорам були надані всі первинні документи, які підтверджували обґрунтованість уточнених показників за рахунок самостійно виявлених помилок у складі витрат, однак останні відмовились їх розглядати, оскільки наявність цих документів не була безпосередньо зафіксована в акті попередньої перевірки ТОВ «ТАЇМ». При цьому в акті перевірки від 27.02.2012р. №5/23/35101125 також зазначено, що висновок про безпідставне завищення позивачем показників у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»зроблено у зв'язку із ненаданням підтверджуючих зафіксованих актом перевірки від 27.01.2011р. №2/23/35101125 первинних, облікових документів попереднього перевіреного періоду щодо даних про залишки невідображених витрат (т.1 а.с.54).

Разом з тим, з акту попередньої перевірки ТОВ «ТАЇМ»від 27.01.2011р. №2/23/35101125 вбачається, що податковим органом не було зафіксовано факту заниження позивачем валових витрат за перевіряємий період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р., а також не вказано суму такого заниження (т.1 а.с.175-189).

Розрахунок валових витрат, які не були відображені у податковій звітності за 9 місяців 2010 року, як випливає з акту перевірки від 27.02.2012р. №5/23/35101125, було здійснено податковим органом з урахуванням відомостей Додатку №14 до акту попередньої перевірки від 27.01.2011р. №2/23/35101125 шляхом вирахування між показниками цього Реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «ТАЇМ»за 2010р. без дослідження при цьому первинних документів, які б свідчили про вірність таких розрахунків, або, навпаки, їх спростовували (т.1 а.с.196).

Крім того суд зважає на посилання позивача про те, що при проведенні податковим органом вищевказаного розрахунку, спираючись безпосередньо на Додаток №14 «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ «ТАЇМ»за 2010р.»до акту перевірки від 27.01.2011р. №2/23/35101125, останнім не було взято до уваги, що відомості Додатку №14 не збігаються з відомостями, вказаним у Додатку №8 «Реєстр суб'єктів господарювання, з якими ТОВ «ТАЇМ»перебувало у господарських відносинах»до цього ж акту попередньої перевірки, в якому наведено показники Журналу-ордеру позивача по рахунку 631, на підтвердження чого позивачем було проведено порівняльний аналіз показників Додатків №8 та №14 до вищеозначеного акту перевірки (т.2 а.с.26-31).

Отже, відповідачем не доведено, що залишок не задекларованих позивачем за 9 місяців 2010 року витрат з метою їх подальшого відображення може становити лише 380260грн.

При цьому пунктом 50.3 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Відповідач правом на проведення такої перевірки не скористався, в той час, як позивачем наголошувалося на тому, що відображена у І кварталі 2011 року самостійно виявлена помилка підтверджується відповідними первинними документами. Про означене ТОВ «ТАЇМ»також вказувало у скаргах на податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0000092340, які подавалися в порядку адміністративного оскарження (т.1 а.с.13,18).

Разом з тим,п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини, коли платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що позивач безпідставно відніс до складу самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів у першому кварталі 2011 року суму у розмірі 2528073грн. є необґрунтованим та передчасним, оскільки потребує безпосереднього дослідження відповідних первинних документів, які, як пояснили представники позивача, стосуються навіть не певного контрагента, а декількох, тому що мала місце саме арифметична помилка, а не просте неврахування деяких витрат по певним взаємовідносинам з конкретно визначеним контрагентом, тому передбачає опрацювання великого обсягу первинної документації за відповідний період, що безпосередньо належить до компетенції податкового органу.

Вирішуючи питання про правомірність віднесення позивачем до складу витрат процентів за борговими зобов'язаннями по договору мультивалютної кредитної лінії, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 04 березня 2011 року ТОВ «ТАЇМ»було укладено договір №040311-КЛВ від 04.03.2011р. з ПАТ «Банк Кредит Дніпро»про надання мультивалютної кредитної лінії з метою поповнення позивачем обігових коштів, відповідно до якого банком, на умовах цього договору, було відкрито позивачеві відновлювальну мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США), а позивач зобов'язався повернути наданий кредит у визначений договором строк та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених цим договором (т.2 а.с.12-18).

Як було встановлено під час перевірки та зафіксовано в акті перевірки від 27.02.2012р. №5/23/35101125, відсотки за користування отриманими позивачем кредитними коштами за період з 04.03.2011р. по 30.09.2011р. склали 8326093,22грн.

При цьому у ІІІ кварталі 2011 року ТОВ «ТАЇМ»віднесло до складу витрат нараховані відсотки за вищевказаним кредитом у розмірі 2159285,00грн. та задекларувало їх у р.06.4 «Фінансові витрати відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України».

Згідно п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

При цьому п.141.1 ст.141 цього Кодексу встановлено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

З аналізу наведених норм права вбачається, що віднесення до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат, пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, можливе лише у разі, коли нарахування та виплата таких процентів безпосередньо пов'язана з провадженням платником податку господарської діяльності.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивачем безпідставно віднесені відсотки за борговими зобов'язанням у сумі 2159285,00грн. до складу витрат, оскільки перевіркою встановлено відволікання обігових коштів підприємства на операції, які не призводять до отримання доходів, проте, суд не погоджується з таким висновком відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до банківських виписок ТОВ «ТАЇМ»протягом березня-липня 2011 року отримало кредитні кошти за договором мультивалютної кредитної лінії №040311-КЛВ від 04.03.2011р. в загальній сумі 179070000,00грн. наступними траншами: 04.03.2011р. -45000000,00грн.; 10.03.2011р. -16740000,00грн.; 11.03.2011р. -34410000,00грн.; 21.03.201р. -9300000,00грн.; 22.03.2011р. -14880000,00грн.; 24.03.2011р. -24180000,00грн.; 29.03.2011р. -5000000,00грн.; 01.04.2011р. -4000000,00грн.; 05.04.2011р. -9000000,00грн.; 02.06.2011р. -2400000,00грн.; 03.06.2011р. -8700000,00грн.; 15.06.2011р. -460000,00грн.; 07.07.2011р. -5000000,00грн. При цьому з інших банківських виписок вбачається, що в ті самі дні, коли позивачем отримувались означені кредитні транші, майже половина коштів, отриманих в кредит, була перерахована у якості оплати за товар, отриманий позивачем за договором комісії №Т/58кмс від 02 серпня 2010р. (т.2 а.с.19-25, т.1 а.с.215-240).

Означений договір комісії №Т/58кмс від 02 серпня 2010р. було укладено ТОВ «ТАЇМ»з ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест»на придбання товарів, найменування, ціна та кількість яких визначена у додатках до цього договору (т.2 а.с.7-11).

При цьому позивачем також було надано суду акти прийому-передачі товару до договору комісії №Т/58кмс від 02 серпня 2010р. та реєстр накладних на товар, отриманий за цим договором, на підтвердження фактичного виконання даного договору (т.2 а.с.33-199).

Загальна сума коштів з отриманих у кредит, яка була використана позивачем протягом березня-липня 2011 року для розрахунків за договором комісії, склала 89390000,00грн., що становить 49,92% від загальної суми кредиту, отриманої за цей час, відсотки за якою склали, як зазначалося вище, 8325790,70грн., в той час, як ТОВ «ТАЇМ»віднесло до складу витрат нараховані відсотки за вищевказаним кредитом лише у розмірі 2159285,00грн., що складає 25,93% від загальної суми всіх нарахованих у цей період відсотків за даним кредитом.

Крім того, відповідно до зазначених банківських виписок, частина отриманих за кредитним договором коштів перераховувалась на поточний рахунок ТОВ «ТАЇМ»для ведення господарської діяльності, при цьому, позивачем також були надані банківські виписки, з яких вбачається подальший рух цих коштів, зокрема те, що частина з них була використана для оплати за митне оформлення вантажу згідно контракту 1 128/2010 від 06.12.2010р., сплати податків, оплати товару за договором №Т/П-82 від 03.03.2011р., погашення кредиту тощо. Разом з тим, дійсно частина кредитних коштів була використана позивачем для надання фінансової допомоги за відповідними договорами (в загальній сумі 48030000,00грн.), а також за договорами уступки права вимоги (в загальній сумі 230000,00грн.) та договору поруки (на суму 1500000,00грн.), що у сукупності складає приблизно 28% від загальної суми, отриманої ТОВ «ТАЇМ»протягом березня-липня 2011року за договором мультивалютної кредитної лінії №040311-КЛВ від 04.03.2011р. (т.1 а.с.215-228).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до складу витрат нараховані відсотки за вищевказаним кредитом у розмірі 2159285,00грн., оскільки кредитні кошти, на які були нараховані ці відсотки, були використані ТОВ «ТАЇМ»у зв'язку із провадженням ним господарської діяльності. При цьому суд зважає на те, що ТОВ «ТАЇМ»не було включено до складу витрат всю суму відсотків, нарахованих на весь отриманий кредит, а лише їх частину, яка склала 25,93% від їх загального розміру.

Зважаючи на означене, суд також приходить до висновку про помилковість твердження відповідача про порушення ТОВ «ТАЇМ»приписів п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України з урахуванням п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 цього Кодексу, у зв'язку із зазначенням позивачем у складі р.06.5.12 «Від'ємне значення курсових різниць за статтею 153 розділу ІІІ Податкового кодексу України»»у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року курсових різниць в загальній сумі 238769,00грн. по перерахунку балансової вартості валютних кредитів, використаних поза межами господарської діяльності товариства, оскільки, як було встановлено судом, ці кошти використовувались позивачем у його господарській діяльності.

При цьому п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України встановлено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Так, протягом періоду, в якому проводилась дана перевірка, за кредитною лінією позивач отримав валютні кошти у розмірі 16316121,77 доларів США, які на балансові дати не були повернуті у повному обсязі. У зв'язку зі зміною офіційного курсу долара США кожного кварталу були розраховані курсові різниці після перерахунку заборгованості по кредиту в іноземній валюті. Перерахунок проводився відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193. Загальна сума від'ємного значення курсових різниць за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. склала 238769,26 грн. Це враховано у бухгалтерському обліку позивача за дебетом рахунку № 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»з кредиту рахунку № 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті». Відповідно дана сума була зафіксована в декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 06.5.12 «Від'ємне значення курсових різниць за статтею 153 розділу ІІІ Податкового кодексу України»згідно з Порядком обчислення податку на прибуток.

Щодо від'ємної курсової різниці у сумі 319862,98грн. (І квартал 2011 року), то вона була виявлена ТОВ «ТАЇМ»у зв'язку із перерахуванням позивачем в порядку, передбаченому п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України №334/94-ВР, валютної заборгованості за наданим відповідно до договору мультивалютної кредитної лінії №040311-КЛВ від 04.03.2011р. кредитом у розмірі 15185072,42 долари США, за офіційним курсом Національного банку України станом на 31.03.2011р., оскільки, згідно банківських виписок, перші кредитні транші за вказаним договором були отримані ТОВ «ТАЇМ»04.03.2011р.

При цьому згідно п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України №334/94-ВР балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено податковим органом безпідставно, а, отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЇМ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Царичанської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 12 березня 2012 року №0000092340.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова