Рішення № 28551052, 08.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2013 р.Справа № 5023/5119/12 (н.р. 5023/1422/12)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом СТГО "Південна залізниця" м. Харків до Військової частини А - 1352, м. Балаклія 3-я особа- ДП"Балаклійський ремонтний завод" м.Балаклія, Управління Державного казначейства у Балаклійському районі Харківської області. про стягнення 103 118,40 грн. за участю представників сторін:

позивача - Прядка В.О.

відповідача - Стрельченко О.В., Ващик В.О.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Південна залізниця" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до військової частини А-1352 про стягнення 103118,40 грн., з яких 102 391,84 грн. сума основного боргу за подачу і прибирання вагонів, за користування вагонами, 608,74 грн. сума пені, 117,82 грн. сума 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- Державне підприємство Міністерства оборони України "Балаклійський ремонтний завод", м. Балаклея та Управління Державної казначейської служби України у Балаклійському районі Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2012 залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 позовні вимоги задоволені: стягнуто з військової частини А-1352 на користь державного підприємства "Південна залізниця" 102391,84 грн. основного боргу, 608,74 грн. пені, 117,82 грн.3% річних та 2062,37 грн. судового збору.

Вищий господарський суд України постановою від 25.10.2012 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року у справі за № 5023/1422-12 та рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2012 року скасував.

У відповідності до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов*язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За таких обставин місцевому господарському суду належало з'ясувати підстави відмови Управління Державного казначейства у Балаклійському районі здійснити заявлену військовою частиною А-1352 попередню оплату за послуги та перевезення військового вантажу, для чого залучити Управління Державного казначейства у Балаклійському районі до участі у справі в якості третьої особи на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне: 12.11.2001 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 021449 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги( т.1 а.с.10-14).

31.10.2006 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 103 118,40 грн. - плати за користування вагонами, 3 % річних та пені. Підставами для цього є наступні обставини, а саме, згідно заявки на навантаження військового транспорту від 22.09.2011 року, відповідач просив позивача забезпечити його рухомим складом для навантаження 26.09.2011 року на станцію Балаклія Південної залізниці;

27.09.2011 року згідно пам'ятці № 2 вагони №№ 44259885, 44371573, 44374254, 44633287, 44689644, 44690253, 44906774, 44926970, 44181949, 44931640 були подані на під'їзну колію ДП «БРЗ»;

28.09.2011 року по пам'ятці № 3 вагони №№ 44900850, 44408060 були подані на під'їзну колію ДП «БРЗ»;

27.09.2011 року була складена відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310002 на суму 1193,00 грн., 28.09.2011 року відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310003 на суму 555,00 грн.,які з боку відповідача підписані без заперечень.

Господарська операція з перевезення військового вантажу і це стверджує і позивач і відповідач, не відбулася у зв'язку з відсутністю попередньої оплати з боку Відповідача.

З пояснень третьої особи УДКСУ в Балаклійському районі вбачається, реєстру на прийняття бюджетних фінансових зобов*язань відповідач не надавав, в зв*язку з чим розрахунки за бюджетними зобов*язаннями не проводились.( т.3 а.с. 26).

Так, військова частина є бюджетною установою, яка створена відповідно до законодавства про Збройні Сили України, діє в інтересах оборони держави на підстави законодавства яке регулює означені суспільні відносини, та як бюджетна установа - на підставі Бюджетного кодексу України, а при здійсненні закупівлі за державні кошти - Закону України "Про здійснення державних закупівель" .

Нормами Бюджетного кодексу України, передбачено що "Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року." (ст. 3 Бюджетного кодексу України) таким чином виконання бюджету у 2011 році за договорами попередніх років суперечить законодавству України.

Згідно зі ст.49 Бюджетного кодексу України, така стадія виконання бюджету за видатками, як здійснення платежів, відбувається лише після настання юридичного факту отримання товарів, робіт і послуг, якому передує взяття бюджетних зобов'язань. У ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України чітко визначено, що «… розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України». Отже, в Бюджетному кодексу України не передбачена можливість здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг.

Отже, навіть якщо норми господарського права встановлюють досить широке коло повноважень організаціям-замовникам щодо укладання договорів державної закупівлі за бюджетні кошти, зокрема щодо попередньої оплати, однак норми бюджетного права передбачають додаткові обмеження, які виникають в силу закону, в зв'язку з якими положення договору, в тому числі і в сфері попередньої оплати, виконуватись не можуть, оскільки такі дії суперечать закону та є протиправними.

Норма передбачена постановою КМУ від 09.10.2006 № 1404 передбачає необхідною умовою здійснення попередньої оплати належним чином оформлене рішення головного розпорядника бюджетних коштів. Міністр оборони України, як головний розпорядник бюджетних коштів, військовій частині А1352 таке рішення не надавав. Листом від 12.08.2011 року № 1126/ф військова частина А1352, за підпорядкованістю, зверталася до начальника Центрального ракетно-артилерійського управління Озброєння Збройних Сил України про надання рішення на здійснення попередньої оплати. Рішення на здійснення попередньої оплати до військової частини не надходило.

Враховуючи відсутність рішення головного розпорядника бюджетних коштів на здійснення попередньої оплати за послуги з перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що правових підстав для здійснення попередньої оплати, передбаченої Постановою КМУ від 09.10.2006 року № 1404 у Відповідача не було.

Фактично між позивачем та відповідачем наявний спір про плату за користування вагонами, плату за подавання вагонів, плату за забирання вагонів. Це випливає з наданих позивачем до суду документів, а саме пам'ятками про подавання та забирання вагонів, відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, розрахунком суми позову.

Фактично, правовідносини щодо сплати платежів за подавання, забирання та користування вагонами врегульовані договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 31.10.2006 року.

Відповідачем надано до суду додаткову угоду № 1 від 26.09.2011 року до договору № 021449 від 12.11.2001 року, яким скасована передплата за ці послуги та встановлено, що порядок платежів встановлює вантажовласник. З аналізу тексту цієї додаткової угоди та системного аналізу нормативних актів, які регулюють порядок здійснення закупівель за державні кошти, суд дійшов висновку що сторони неправомірно вказали про те, що ця додаткова угода укладена до договору № 021449 оскільки :

- текст договору № 021449 не містить пункту 16, разом з цим такий пункт містить договір від 31.10.2006 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії, який змінено додатковою угодою, що стосується оплати за користування вагонами, як підстава для здійснення розрахунків за господарську операцію.

- саме ця додаткова була зареєстрована в УДКСУ в Балаклійському районі, як підстава для розрахунків за закупівлю послуг з перевезення вантажу у 2011 році.

Додаткова угода № 1 від 26.09.2011 року вказана у Реєстрі бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 26.09.2011 року № 110 з відміткою управління Державної казначейської служби у Балаклійському районі про реєстрацію та взяття на облік бюджетного зобов'язання.

Так, відповідач стверджує що 30.09.2011 року у зв'язку з тим що позивач не приступив до виконання зобов'язання щодо перевезення вантажу , останній звернувся до позивача з метою з'ясування причин не виконання зобов'язання, після чого розвантажив платформи та виставив їх на під'їзну колію, яка належить позивачу з метою повернення, про що повідомив позивача та відмовився від послуг з перевезення вантажу.

Відповідач підтверджує свою позицію витягом з журналу виписки перепусток позивача, листом господарської служби Південної залізниці від 22.05.12 №НА-02-12/245-05, листом 1288 від 30.09.2011, яким відповідач повідомив начальника станції Балаклія про розвантаження вагонів та виставлення їх на під'їзну колію, листом 1289 з резолюцією від 30.09.2011 року начальника Центрального ракетно-артилерійського управління Озброєння Збройних Сил України, позиція відповідача також підтверджується поясненнями третьої особи (УДКСУ у Балаклійському районі) про повідомлення їй щодо відмови Позивача у виконанні умов договору перевезення вантажу, постовою відомістю внутрішньої варти № 2 військової частини А1352 за 30.09.2011 року з відміткою про дату та час виставлення порожніх платформ на під'їзну колію, а також відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 13100001, 13100004.

Таким чином, з 30.09.2011 року послуга з користування вагонами фактично не надавалась, оскільки позивач був повідомлений що платформи виставлені на під'їзну колію що належить позивачу та від вантажу звільнені, та підтверджується наданими сторонами доказами у справі.

Стосовно посилання позивача на невиконання вимог пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.99 року, щодо недодержання повідомлення формою додатку 12, суд зазначає, з урахуванням позиції відповідача, що 13.10.2011 року, коли було здійснено фактичне забирання вагонів з під'їзної колії така форма також не заповнювалася, та це не стало підставою для не забирання вагонів. Лист № 1327 від 10.10.2011 року, яким було повторно повідомлено Позивача про необхідність прибирання вагонів з під'їзноїколії,начальником станції Балаклія також не був прийнятий та зареєстрований належним чином.

Крім того вказаний пункт наказу містить вказівку, що спосіб повідомлення встановлюється у договорі про експлуатацію залізничної під'їзної колії, за договором від 31.10.2006 року такий спосіб визначено - за телефоном.В обґрунтування заперечення позиції Відповідача, Позивач посилається на акт загальної форми № 933 від 30.09.2011 року, так пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, визначений перелік підстав для складання актів загальної форми, позивач стверджує, що акт загальної форми складений в зв'язку з закінченням розрахункового періоду, тобто «в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта», але при цьому позивач не зміг пояснити суду чому після закінчення розрахункового періоду не була складена Відомість плати за користування вагонами станом на 30.10.2011 року та які саме обставини засвідчує цей акт і стосовно якої саме і чиєї відповідальності він стосується. Крім того, судом встановлено наступне: акт складено одночасно друкованим та рукописним способом,дата, час, коло осіб та обставини що викликали складання акту були виконанні на станції Балаклія за допомогою автоматизованого робочого місця (АРМ ПЗ 2:38), а номери вагонів та прізвища осіб, що складали акт виконанні рукописно.Останній друкований надпис акту зазначає, що він був надрукований 24.11.2011 року.

Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 «відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно», але ця вимога Правил Позивачем не виконувалась, що призвело до спору.

Суд, оцінюючи пункт 4.3 договору від 12.11.2001 року № 021449 яким передбачено, що у разі відсутності на особовому рахунку Вантажовласника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг .

Відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" договори про надання послуг, вартість яких перевищує 100 тис. грн. (ч.1 ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель") мають бути укладені в наслідок застосування процедури визначеної означеним законом. Незастосування означеної процедури та використання Договору іншого від Договору про закупівлю за державні кошти, типова форма якого встановлена, відповідно до повноважень передбачених ч. 2 ст. 7 Закону України "Про здійснення державних закупівель", Міністерством економіки України у наказі від 27.07.2010 N 925 "Про затвердження Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та Інструкції щодо заповнення Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти" є порушення законодавства про здійснення закупівель за державні кошти.

Суд вважає, що при нарахуванні заборгованості за користування вагонами, яка перевищує 100 тис. грн., при не повідомленні про це військової частини А1352, Позивачем були створені умови Відповідачу для порушення вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель".

У відповідності до ст.62 Статуту залізниць.,порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником,вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством.

Разом з тим суд вважає правомірним стягнення плати за користування вагонами за період з 27.09.2011 по 18 год. 30 хв. 30.09.2011 року, що становить 148 годин, оскільки в цей період фактично відповідач користувався вагонами. Згідно з методикою розрахунків Збірника тарифів № 1, телеграфної вказівки від 28.02.2011 № 000313/ЦМ, роз'яснення від 04.04.2011 № ЦЗ-1-Л-8/598 сума стягнення таким чином складає 14 496 грн. 83 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 № 25/187, від 07.11.2011 № 5002-2/5109-2010);

Так, розмір пені підлягає стягненню в сумі 173,92 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних - 117,82грн., нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір 3 % річних підлягає задоволенню частково в сумі 33,66 грн.

За такими підставами, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.1, 2, 33, 44, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Військової частини А 1352 (Харківська обл, м.Балаклія, вул.Арсенальна,1 р/р 26007028400000 в Харківській філії АКІБ "УкрСіббанк" ХРУ м.Балаклія, МФО 351641, код 07953401) на користь ДП" Південна залізниця" (м.Харків, вул.Червоноармійська,7 р/р 2603210000201 в Харківській філії АБ"Експрес-банку" МФО 350716, код ЄДРПОУ 01072609) суму боргу 14 496 грн. 83 коп., пеню в розмірі 173,92 грн., 3 % річних - 33,66 грн., судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.01.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.