Ухвала суду № 2855005, 15.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                головуючий суддя І інстанції – Стиран В.В.

                суддя – доповідач – Геращенко І.В.

                         Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                      У Х В А Л А

                                                    Іменем України

« 15  »  жовтня  2008 року                                      справа  №  22а-9636/08   

                                                                                               м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого   Геращенка І.В.

суддів               Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарісудового засідання  Шептульовій  С.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача   - Безщасна Г.В. – довір. від 03.01.2008 року № 01/08

від відповідача   - Посмертна М.М. – довір. від 21.01.2008 року № 1109/10-008

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

на  постанову  Донецького окружного адміністративного суду

від 14.02.2008 року 

у справі № 2а-150/08

за позовом Державного підприємства “Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес

до відповідачаДержавної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

провизнання неправомірним та часткове скасування податкового повідомлення – рішення

          ВСТАНОВИВ:

                Державне підприємство “Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.07.2007 року № 0000991520/0 про зобовўязання сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 42413 грн. 02 коп. за затримку на 25 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовўязання по податку на додану вартість в сумі 424130 грн. 28 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2008 року у справі № 2а-150/08 (суддя Стиран В.В.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що внаслідок збільшення позивачем суми податкового кредиту ПДВ зменшена сума податкових зобов’язань, що в розумінні положень Наказу ДПА України від 16.07.2003 року № 354 “Про затвердження податкового роз’яснення положень Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є погашенням суми податкового боргу.

З викладеного податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання при наданні уточнюючих розрахунків по ПДВ та про правомірність у зв’язку з наведеним застосування до нього штрафу на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

    Дослідивши матеріали справи судова колегія встановила.

  В основу повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 25.06.2007 року № 1681/15-2-04623778 про стан платіжної дисципліни ДП “ЗУ ЕТЕЦ” при сплаті податку на додану вартість.

  В акті перевірки підприємству інкримінувалось порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовўязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме, сплата податкового зобовўязання по податку на додану вартість за лютий, серпень, вересень, листопад 2006 року, січень, лютий, березень 2007 року здійснена шляхом надання уточнюючих розрахунків від 17.11.2006 року № 25155, від 17.11.2006 року № 25154 та згідно рішення господарського суду від 29.11.2006 року № 28/343а

У звўязку з встановленим порушенням граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовўязання по податку на прибуток, до платника застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовўязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує тільки на порушення норм матеріального права, оскільки вважає, що зменшення суми податкового зобов’язання фактично є сплатою такого податкового зобов’язання, тому штраф застосований до позивача правомірно у зв’язку з порушенням ним граничного строку сплати такого податкового зобов’язання.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню , з наступних підстав.        

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі – суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов’язок щодо контролю за повнотою та своєчасністю надходження платежів до бюджету.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Тобто податковий орган при здійсненні перевірки повинен був встановити, за якою декларацією виникли податкові зобов’язання та їх суму, дату сплати до бюджету, за яким документом, та термін прострочення.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган при перевірці не враховував суму сплаченого податкового зобов’язання за кожний податковий період, граничні строки їх сплати за кожним платіжним дорученням, а зазначив, що суми нараховані згідно уточнюючих розрахунків по ПДВ.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних  розмірах.

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що обов’язковою істотною умовою для застосування фінансових санкцій на підставі цієї норми Закону є несплата платником податків у встановлені строки узгодженого податкового зобов’язання, при цьому розмір фінансових санкцій визначається з суми погашеного податкового боргу.

   Як зазначалось раніше, факт сплати узгодженого податкового зобов’язання згідно уточнюючих розрахунків та рішення господарського суду  відсутнійСуд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що надання уточнюючих розрахунків не є підставою для висновку про погашення суми податкового боргу з порушенням граничних строків сплати такого боргу та для нарахування фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на положення Наказу ДПА України від 16.07.2003 року № 354 “Про затвердження податкового роз’яснення положень Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки такі роз’яснення носять рекомендований характер для податкового органу при обґрунтуванні їх рішень при проведенні апеляційних процедур, згідно ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі надані позивачем докази, правомірно застосував норми матеріального права, рішення є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2008 року у справі № 2а-150/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2008 року у справі № 2а-150/08 за позовом Державного підприємства “Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення – рішення залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 15.10.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 20.10.2008 року.         

          Головуючий                                                                   І.В.Геращенко

          Судді                                                                               Т.Г.Арабей

       С.А.Малашкевич

з оригіналом згідно

головуючий суддя                                                                                                      І.В.Геращенко